Зберегти право дитини на працю!

1 червня відзначаємо Міжнародний день захисту дітей. Це свято засноване в листопаді 1949 року в Парижі рішенням сесії Ради Міжнародної демократичної федерації жінок. Уперше Міжнародний день захисту дітей відзначався 1950-го в 51 країні світу. В Україні ця дата також є нагодою згадати про права та потреби юного покоління.

Женевською декларацією про права дітей, ухваленою 1924 р., було проголошено потребу в соціальному захисті прав дитини. У листопаді 1959-го з’явився ще один міжнародний документ – Декларація прав ­дитини, яка проголошувала рівні права дітей у сфері виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного та духовного розвитку, незалежно від кольору шкіри, національної належності, громадського походження, майнового стану тощо. Декларація закликає батьків, громадські організації, уряди визнати права дітей і сприяти їх реалізації.

Ольга Давиденко,

заступниця начальника

Західного міжрегіональ­ного управління

Державної служби з питань праці

Права та інтереси дітей – і нині не менш важливе питання, ніж 100 років тому. Кожна дитина має повне право відчувати себе захищеною, вільно працювати над своїм удосконаленням. Дорослі повинні сприяти цьому в будь-який спосіб. Насамперед не заважати навіть тоді, коли підліток прагне працювати.

Ситуація із захищеним працевлаштуванням підлітків нині в Україні не найкраща. Роботодавці не поспішають брати на роботу неповнолітніх, мовляв, вони не можуть працювати нарівні з дорослими. ­Нерідко спекулюють і відмовками про недостатній досвід, необхідність додаткової паперової тяганини та тим, що підліток може працювати лише у вільний від навчання час.

Неповнолітнім, як і дорослим, під час працевлаштування потрібно оформити трудовий договір. Такій категорії осіб у сфері трудових відносин законодавством передбачено додаткові пільги. Офіційне працевлаштування є гарантією щодо безпечних умов праці, регулярної виплати зарплати, нако­пичення страхового стажу, оплати лікарняних у разі хвороби.

Що ж до віку, то офіційно працевлаштуватися можуть підлітки, яким не менше ніж 16 років, в окремих випадках – 15 чи 14. Однак для цього повинна бути письмова згода одного з батьків або опікуна, але з умовами, що робота не завдає шкоди здоров’ю, виконується у вільний від навчання час і не є важкою.

ПРАЦЯ МАЄ БУТИ БЕЗПЕЧНОЮ

Неповнолітніх працівників заборонено залучати до підземних робіт, робіт, пов’язаних із підійманням і переміщенням речей, вага яких перевищує встановлені Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджені наказом МОЗ від 22.03.1996 № 59. Також неповнолітні не можуть здійснювати трудову діяльність у нічний час, вихідні та працювати понаднормово.

Крім того, підлітки зобов’язані перед працевлаштуванням пройти медичний огляд і робити це щороку до досягнення 21 року. Це в інтересах самого працівника, щоб виявити, чи робота не має негативного впливу на його стан здоров’я. Якщо під час медогляду виявили протипоказання щодо виконання професійних обов’язків на обраній посаді, підлітку варто звільнитися й обрати легшу роботу.

Під час працевлаштування неповнолітніх роботодавці повинні дотримуватися письмової форми трудового договору згідно зі ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).

Є ще один нюанс: підлітки в трудових відносинах прирівнюються в правах до повнолітніх, проте у сфері охорони праці, робочого часу, відпусток мають деякі пільги. Зокрема, КЗпП передбачено:

• невстановлення під час прийняття на роботу випробування для осіб, які не досягли вісімнадцяти років (ч. 2 ст. 26);
• скорочену тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) – 24 години на тиждень (ст. 51);
• збільшену тривалість щорічної відпустки (ч. 2 ст. 75);
• заборону застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також залучення осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (ст. 190);
• заборону залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні (ст. 192);
• установлення скорочених норм виробітку (ст. 193);
• оплату праці при скороченій тривалості щоденної роботи в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи (ст.194);
• надання щорічних відпусток у зручний час (ст. 195).

Умови праці теж відрізняються. Зокрема, через фізіологічні особливості організму, який тільки формується, та відсутність відповідної спеціальності.

Великою перешкодою для роботодавця є порядок звільнення неповнолітнього. Крім дотримання загального порядку звільнення роботодавець повинен одержати згоду районної (міської) служби у справах дітей. Якщо ж звільнення відбувається в контексті підстав, зазначених у пп. 1, 2 та 6 ст. 40 КЗпП (зміни в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства; виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи; відновлення на роботі працівника, що раніше виконував цю роботу), то лише у виняткових випадках і з обов’язковим подальшим працевлаштуванням.

На мою думку, держава могла б заохочувати роботодавців працевлаштовувати неповнолітніх, скажімо, за прикладом, як стимулюють до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб. За встановленою державною програмою уряд сплачував роботодавцям за кожного працевлаштованого з числа ВПО 6500 грн упродовж 2 місяців. Щодо дітей таку практику не застосовують.

Стосовно неповнолітніх часто здійснюють протиправні дії: не доплачують за виконану роботу, домовляються про майбутню заробітну плату в усній формі, а потім і зовсім не виплачують. Якщо немає оформленого трудового договору, навіть фахівцям Державної служби України з питань праці дуже складно довести через суд, що працівник справді там працював, оскільки потрібно представити певні докази та свідків.

Роботодавець повинен розуміти, що бере на себе відповідальність за безпеку та життя дитини, оскільки небезпечна робота може призвести до негативних наслідків, таких як хронічні захворювання, травми. А ще пам’ятати: праця не повинна заважати неповнолітній особі здобувати освіту.

ЗНАЙ СВОЇ ПРАВА!

Державна служба з питань праці проводить інформаційно-роз’яснювальну роботу. Так, тільки у березні 2023-го Управління інспекційної діяльності у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Держпраці організувало 17 заходів у навчальних закладах Закарпаття з учнями та вихованцями професійних училищ. Інспектори роздають молоді інформаційні листівки, демонструють презентації з корисною інформацією.

Нині, у період дії воєнного стану в Україні, Держ­праці не має повноважень здійснювати перевірки і притягувати до відповідальності роботодавців за порушення прав неповнолітніх, навіть якщо до управління надійде відповідна скарга. Проте фахівці можуть роз’яснити положення законодавства щодо працевлаштування, надати рекомендації, як правильно діяти в тій чи іншій конфліктній ситуації. Якщо підліток хоче працевлаштуватися, але не знає певних процедур і своїх прав, він може заздалегідь звернутися до Держпраці по роз’яснення, і його нададуть у письмовій чи усній формі.

Найчастіше використовують неофіційну працю ­дітей у сільському господарстві. Особливо це стосується молоді, яка проживає в сільській місцевості. Були виявлені випадки, коли підлітки працювали на полі нарівні з дорослими, але обіцяна роботодавцем заробітна плата для неповнолітніх була вдвічі менша.

Інспектори Держпраці зафіксували два роки тому (у період дії воєнного стану не проводяться планові та позапланові перевірки) на одному з об’єктів сільгоспвиробника в с. Балки Запорізької області чотирьох неоформлених працівників, яким виповнилося по 14 років. Загалом на цих полях трудилося 54 неоформлених працівники. Роботодавець платив неповнолітнім менше, мовляв, підлітки не можуть працювати з такою самою інтенсивністю, як дорослі. І в такий спосіб  отримував подвійну вигоду, бо ще й не сплачував податки державі.

Також підлітки часто працюють у сферах громадського харчування, відпочинку, торгівлі, будівни­цтва. Специфіка останньої в тому, що доводиться виконувати багато важких робіт, тобто йдеться вже про порушення норм щодо важкості праці, яку можуть виконувати неповнолітні. Регулювати ці сфери важко, адже завжди знайдуться особи, які хочуть переступити закон.

Пригадую один випадок. Шістнадцятирічний хлопець погодився на неофіційну роботу в період літніх канікул. Продавав морозиво у ФОП (м. Ужгород). Пропрацював місяць, але обіцяної виплати (роботодавець пропонував мінімальну зарплату, оскільки сказав, що це стажування) так і не отримав. Роботодавець попрощався з юнаком, пославшись на те, що він не підходить на цю роботу. Втрутився батько неповнолітнього, поговорив з підприємцем, і конфлікт було вичерпано. Проте звернутися до правоохоронних органів потерпіла сторона не могла, оскільки не було підстав – трудового договору. Відповідно, довести, що хлопець працював у ФОП, майже неможливо.

Бувають також випадки, коли роботодавці й зовсім не хочуть брати на роботу неповнолітніх. Часто юнаки та дівчата звертаються до кафетеріїв, щоб працювати офіціантами, до інших закладів сфери обслуговування чи громадського харчування, але отримують відмови через те, що неповнолітні.

Потрібно змінювати цю ситуацію, адже молодь має право на працю, де в пріоритеті буде особиста безпека!

Записала Тетяна Лесюк, журналістка

477 дітей загинули в Україні внаслідок збройної агресії рф

Загибель дітей під час бойових дій в Україні – непоправна трагедія. На жаль, офіційна статистика не може відобразити всю масштабність цієї проблеми, адже вона не враховує всіх випадків загибелі, поранення дітей, їх депортування до країни-агресора.

За даними офісу Генерального прокурора, станом на 1 травня 2023 року постраждали понад 1437 дітей. Згідно з інформацією ювенальних прокурорів, 477 непов­нолітніх загинули, а 960 дістали поранення різного ступеня тяжкості. 406 дітей зникли безвісти, і, вдумайтеся, 19 393 депортовано до рф, з яких тільки 261 дитина повернулася додому.

Провести підрахунки на місцях ведення бойових дій, тимчасово окупованих та звільнених територіях наразі неможливо. Проте відомо, що найбільше дітей постраждало в Донецькій області – 453, Харківській – 275, Київській –128, Херсонській – 94, Запорізькій – 89, Миколаївській – 89, Чернігівській –  69, ­Луганській – 66, Дніпропетровській областях – 67.

Найчастішими причинами ­загибелі дітей є обстріли, вибухи, вогнепальні поранення та підірвання на мінах.

Наслідки війни не обмежуються тільки фізичними травмами. Це ­також сильний удар для психіки ­маленьких людей. Багато з них ­залишаються без батьків та родини, їхня освіта та здоров’я страждають через недостатнє фінансування та недоступність необхідної ­медичної допомоги.

Державний портал розшуку дітей «Діти війни» – платформа, куди можна повідомити або ж знайти там необхідну інформацію про тих, хто постраждав через війну.

Тетяна Лесюк, журналістка