Редакція журналу «Охорона праці»

Стрес у великому місті

12.05.2023

Непродумані дії роботодавця нарівні з іншими негативними факторами на роботі можуть спричиняти стрес у працівника. Теорія вимог і контролю, модель вимог і ресурсів, модель «зусилля та винагорода» та інші рекомендації роботодавцям, як уникнути таких ситуацій. Що таке робоча напруга та як соціальна підтримка пом’якшує негативні наслідки напруженої роботи.

ЩО ТАКЕ СОЦІАЛЬНИЙ СТРЕС

Соціальні, економічні, екологічні, інформаційні, професійні та інші фактори постійно впливають на життя та діяльність людини в сучасному світі й супроводжуються перенапруженням фізичних і психічних функцій, виникненням та розвитком негативних емоцій і призводять до гострих та хронічних соціальних стресів.

Соціальний стрес – це психічне перенапруження, пов’язане з потребою людини в соціальній адаптації, пристосуванні та взаємодії в суспільстві. Під соціальним стресом розуміють результат невідповідності ­вимог, які висуває суспільство, та особистих психічних ресурсів людини. 

Проблеми в комунікаціях під час спілкування з друзями, родичами та оточенням, інформаційне перевантаження, соціальні мережі – усе це є джерелами соціального стресу. До його виникнення може призвести як брак, так і надлишок інформації, порушення режимів роботи та відпочинку, недостатня рухова активність, перебування в зоні підвищеного шумового фону, необхідність постійно відповідати високим вимогам на роботі тощо.

Одним з найбільш значущих стресорів є стан невизначеності, невпевненість людини в майбутньому, посилення глобальних ризиків, зокрема пов’язаних із війною.

Специфіка соціального стресу стосується сфери ­міжособистісних стосунків і соціальної сфери загалом. Доведено, що для людини соціальні стимули є набагато важливішими, ніж індивідуальні. Тобто велике значення має те, що про неї скажуть інші, який соціальний статус вона має в суспільстві.

Учені довели, що хронічний соціальний стрес спричиняє зміни в роботі багатьох систем мозку, у результаті чого формується психоемоційний розлад, який запускає каскад змін в організмі. Так, довготривалий соціальний стрес пригнічує імунітет, що, своєю чергою, стимулює розвиток інших патологічних станів.

Згідно з гіпотезою соціального мозку, мозок людини виник насамперед для того, щоб підтримувати велику кількість соціальних зв’язків. Для людини є еволюційно важливими комунікація в соціальних групах і похвала інших людей. І набагато вагомішим у соціальних стосунках є визнання, ніж отримання грошей.

Як ми вже писали в попередніх статтях (Статті О. Пищикової, Л. Янової «Міжнародний досвід подолання стресу від наслідків війни» у № 9/2022 (с. 50), О. Пищикової, Л. Янової, С. Сахна «Давно це було, і час лікує» у № 11/2022 (с. 44), «Стрес-менеджмент на робочому місці» у № 1/2023 (с. 42).), соціальний стрес супроводжується виділенням великої кількості гормонів, головним з яких є кортизол. Доведено, що вплив саме соціальних стресів на людину викликає набагато більший викид кортизолу порівняно із впливом на людину фізичних подразників, як-от: шум, елект­ричний струм тощо. Людина сприймає будь-які загрози її соціальному статусу як загрози, пов’язані з виживанням. Що вищим у людини в дитинстві був рівень стресу (наприклад, це може бути пов’язано з браком материнської уваги), то чутливішою до стресових факторів вона буде в дорослому віці.

Гормон окситоцин впливає на поліпшення соціальної взаємодієї між людьми. Його називають антистресовим гормоном, він зменшує рівень стресу, стимулює роботу парасимпатичної нервової системи.

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ НАВИЧОК НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДЕЙ

Проблеми із соціалізацією безпосередньо пов’язані з розвитком таких психічних розладів, як депресія та тривожність.

Вчені з університету штату Аризона (США) установили кореляцію недостатньої соціалізації та поганого самопочуття людей, що провокували стреси та самотність. Автори дослідили, як соціальні навички можуть впливати на фізичне та психічне здоров’я.

У межах дослідження було проведено онлайн-опитування за участю 775 осіб віком від 18 до 91 року. Опитувальник був складений у такий спосіб, щоб мати змогу оцінити соціальні навички учасників дослідження, їхній рівень стресу та самотності, а також стан ­психічного та фізичного здоров’я.

У роботі дослідники вивчали чотири основні типи соціальних навичок:

  1. здатність надавати іншим емоційну підтримку;
  2. відкритість стосовно оточення і готовність ділитися особистими переживаннями;
  3. здатність протистояти необґрунтованим запитам інших;
  4. навички початку стосунків.

Аналіз результатів опитування показав, що негативні соціальні навички значною мірою пов’язані з високим рівнем стресу та самотністю, що впливає як на психічне, так і на фізичне здоров’я.

Отже, самотність викликає майже такі самі ­високі ризики для здоров’я, як ожиріння, куріння чи неправильне харчування. Ба більше, дуже часто люди, які зазнають труднощів під час соціалізації, не усвідомлюють, що проблема в них самих, і живуть, не підозрюючи про такий серйозний чинник ризику.

Для тих, хто хоче поліпшити свої соціальні навички, є спеціальні тренінги та консультації. Наприклад, батьки можуть допомогти своїм дітям соціалізуватися, ­регулярно створюючи для них ситуації, в яких вони будуть змушені спілкуватися з однолітками.

МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

Британський антрополог та еволюційний психолог Робін Данбар досліджував зв’язок між об'ємом неокортексу (частина кори головного мозку) у приматів та кількістю соціальних відносин, які вони можуть підтримувати. Стосовно людей виявилося, що більшість соціальних груп мають складатися орієнтовно зі 150 осіб: приблизно до такої кількості людей ви можете звернутися з проханням надати послугу і очікувати, що прохання буде задоволене. Р. Данбар зазначав, що в таких групах взаємодія для людей є найефективнішою.

Наше найближче коло – це приблизно 12 осіб (приятелі та знайомі). З ними ми спілкуємося рідше, ніж із друзями, але все ще досить близько. Це група співчуття та підтримки, а також робоча команда. Робочі групи кількістю понад 12–15 осіб є малоефективними.

 Найкращі друзі та близькі (приблизно 5 осіб). З ними ми спілкуємося найчастіше, це група реальної ­допомоги, ті, від кого ми очікувано її отримуємо.

Далекі родичі, колеги, товариші за інтересами (близько 50 осіб). З ними ми регулярно перетинаємося в конкретних соціальних ситуаціях – наприклад, на ­роботі чи під час сімейного свята.

Згідно з моделлю Данбара 150 – це максимальна кількість людей, з якими більшість із нас можуть одночасно підтримувати стабільні соціальні ­зв’язки. Усе, що понад це число, уже напружує наш мозок, і в міру додавання нових людей старі зв’язки зникають.

Отже, число Данбара належить лише до активних соціальних зв’язків. Для стресостійкості та здоров’я заповнення цих комірок мозку є важливим.

Р. Данбар підтверджував свою теорію безліччю прикладів. Такі групи історично формувалися природним способом. Наприклад, у давнину спільноти мисливців-збирачів налічували близько 150 членів, багато військових підрозділів (і в минулому, і сьогодні) складаються приблизно зі 150 осіб.

Це правильне рішення й для бізнесу. Наприклад, виробник мембранної тканини Gore-Tex компанія W.L. Gore and Associates обмежує кількість працівників у своїх офісах числом Данбара. Якщо в офісі працює понад 150 людей, компанія відкриває новий. Це підвищує ефективність роботи: команди стають більш згуртованими і стресостійкими.

Практична рекомендація

Щоб скласти список ваших професійних та особистих соціальних зв’язків, потрібно знати, що зараз ­робить ця людина, чим вона ­цікава вам і чим ви їй можете бути цікаві, чим ви їй можете допомогти і чим вона може допомогти вам. Якщо ви не можете відповісти на ці запитання, то ця людина не входить до списку ваших соціальних зв’язків.

СОЦІУМ І ВИНИКНЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ СТРЕСІВ

Кожна людина схильна несвідомо наслідувати та копіювати не лише поведінку, але й емоційний стан інших людей, що пов’язано з роботою дзеркальних нейронів мозку. Людина особливо схильна до сприйняття негативних емоцій інших людей, тому ця навич­ка робить її вразливою перед руйнівними емоціями соціального оточення.

У більшості випадків ця корисна навичка допомагає краще розуміти інших, співпереживати та підтримувати міцні близькі стосунки. Навіть просто фізична ­присутність поруч із наставником змушує дзеркальні нейрони мозку людини працювати.

Соціальний стрес можуть спричинити негативні новини, інформація зі ЗМІ та соціальних мереж, фільми із драматичним сюжетом, перебування в токсичному середовищі тощо. Вчені провели експеримент, який чітко показав, що настрій у життєрадісній компанії може погіршитися вдвічі, якщо привести в неї песиміста.

Отже, спостереження за чужим стресом здатне зміцнити наш особистий стрес. Тому кожному потрібно дуже вибірково ставитися до свого соціального середовища, адже можна «заразитися» стресом. Це переважно відбувається в громадських місцях, у сімейному колі й насамперед завдає шкоди не лише самій людині, але й її соціальним партнерам. Якщо ви хочете стати стійкою до стресу людиною, вам потрібно спілкуватися більшу частину часу зі стресостійкими людьми.

Як зазначалося вище, що ближче цифра до 150 соціальних відносин, то краще працює людський мозок. Учені, які вивчали мозок суперейджерів  ( це люди старше за 80 років з тими ж показниками розуму і ясною пам’яттю, що і в людей середнього віку), дійшли висновку, що всі вони мають характерну особливість – досить активне соціальне життя. Також було доведено, що зниження соціальної активності та звуження кола інтересів неминуче супроводжується когнітивним порушенням, що зумовлює старіння мозку. Серед суперейджерів фактично не зустрінеш одинаків, вони мають дуже добре розвинену емпатію, яка є потужним драйвером для того, щоб мозок не згасав з віком.

Наприклад, довгожителі японського острова ­Окінава відомі на весь світ довголіттям і добрим здоров’ям. На цьому острові живе 1,3 млн людей. За даними Центру окінавського довголіття, на кожних 100 тис. ост­рів’ян припадає 50 таких довгожителів, тоді як у більшості розвинених країн це співвідношення становить 10–20 на 100 тис. У чому ж секрет? Важливо, що ­довгожителі не курять, не зловживають алкоголем і правильно харчуються. Острів’яни фізично активні – працюють на городах, ходять пішки, люблять народні танці. Психологічні тести показали, що людям похилого віку властиві оптимізм і пристосованість. Вони легко переносять стрес.

Головним секретом довгого життя острів’яни вважають вміння радіти кожному прожитому дню. Вони люблять спілкуватися одне з одним, у них збереглися тісні зв’язки з родинами. Життя на острові плине набагато повільніше та спокійніше, ніж у великих містах. Усі проблеми, що виникають, жителі Окінави вирішують спільно – це явище називається «юімару», що в перекладі означає «добросердечне і дружнє спільне зусилля». Завдяки взаємодопомозі мешканці зберігають спокій та оптимізм.

Також у більшості жителів Окінави є свій особистий «ікігай» – це те, заради чого люди щоранку прокидаються та стають до справ, у них дуже багато клубів за інтересами. Кожна людина має свій «ікігай»: ловля риби, обробляння грядок разом із сусідами, гра в шахи, плетіння із соломи, турбота про дітей та внуків і т. д. Можна сказати, що в кожного жителя острова є сенс життя, що захищає його від депресії, стресу та багатьох інших переживань.

Статтю повністю читайте в Кабінеті охорони праці , та Журналі № 4/2023

Зареєструйтеся в Кабінеті охорони праці

Редакція Редакція журналу «Охорона праці»