Розслідування випадків захворювання на COVID-19 на виробництві

Автори розглянули чинні нормативні документи та проблемні питання, що пов’язані з розслідуванням випадків захворювання на COVID-19, їх обліком та відшкодуванням заподіяної шкоди.

У філії «Вінницька СЕМД» КНП «ТМО «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради» 01.07.2020 зареєстровано смертельний нещасний випадок з медичною працівницею – старшою медичною сестрою, причиною смерті якої визнано «COVID-19 (RNA SARS-СoV-2), важкий перебіг».

Комісія зі спеціального розслідування встановила, що старша медична сестра протягом 9–12 червня 2020 р. брала участь у відборі біологічного матеріалу для ПЛР-тесту у працівників відділення. За результатами тестів виявлено 44 підтверджені випадки COVID-19 у працівників, з якими безпосередньо контактувала потерпіла.

Нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом, на підставі підпунктів 1, 2 п. 52 Порядку № 337.

Причинами настання нещасного випадку зі смертельним наслідком визнано:

• незабезпеченість засобами індивідуального захисту – виконання робіт з відбору біологічного матеріалу без захисних окулярів або щитка для обличчя та ізоляційного (захисного) халата;
• недоліки під час навчання безпечного проведення робіт – допуск працівника до виконання нової для нього роботи (відбір біологічного матеріалу) без проходження навчання, перевірки знань та первинного інструктажу з питань охорони праці.

Більшість розслідувань захворювань медичних працівників на COVID-19 (зокрема, у Рівненській області) проводяться створеними комісіями, однак за відсутності в листках непрацездатності діагнозу «Гостре професійне захворювання COVID-19». У всіх листках непрацездатності потерпілих вказано «загальне захворювання» (код U07.1 або U07.2), а в екстрених повідомленнях – «Коронавірусна хвороба…, двобічна пневмонія…».

Нині на Держпраці покладено обов’язки розслідування випадків травмування та смерті працівників у сфері діяльності, яка не зовсім їй притаманна. Відповідно до Порядку № 337 Держпраці повинна проводити розслідування:

• гострих і хронічних професійних захворювань, пов’язаних з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19. Насправді це функція Міністерства охорони здоров’я України з її територіальними органами – санітарно-епідеміологічною службою та Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужби);
• випадків травмування або смерті, що сталися з працівниками перевізників. Це функція Міністерства інфраструктури України (відповідно до наданих повноважень технічне розслідування дорожньо-транспортних подій на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, що сталися з перевізниками, повинна проводити Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (нині – Державна служба України з безпеки на транспорті). За фактом такого розслідування оформлюється Акт розслідування причин дорожньо-транспортної пригоди за формою додатка 4 до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567).
• аварій на об’єктах будівництва. Це функція Міністерства розвитку громад та територій України, зокрема Державної інспекції містобудування як правонаступника Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Виникає запитання: на сьогодні Держпраці є монополістом на Акт за формою Н-1, на підставі якого здійснюється відшкодування заподіяної внаслідок травмування або смерті шкоди, чи тягловим конем, на якого покладено тягар розслідувань, що належать до повноважень інших центральних органів виконавчої влади?

Микола ФЕДОРЕНКО, заступник головного редактора журналу «Охорона праці»

Валентин ДУДКА, інженер з охорони праці Комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Рівненської обласної ради»

Повний текст статті читайте в додатку до журналу № 9/2020