Невиробнича травма: захищаємо свої права

Жінку по дорозі на роботу побив та пограбував невідомий. Чи можна вважати такий нещасний випадок пов’язаним з виробництвом?

До мене звернувся громадянин Н. і розповів таке. Його дружина О. працює сторожем на міжшкільному навчально-виробничому комбінаті. Якось у грудні 2019 року близко 19 год вона прямувала на зміну. Щоб скоротити шлях, вирішила піти через територію лікарні. На неосвітленій ділянці дороги на неї напав невідомий, побив, вирвав сумку і втік. У результаті нападу потерпіла дістала перелом ноги та забої. Телефон лежав у жінки в кишені, і вона відразу зателефонувала в поліцію та рідним, які й доправили її до приймального відділення медзакладу.

За фактом викрадення майна та заподіяння тілесних ушкоджень порушено кримінальну справу. Особу, підозрювану у вчиненні злочину, вже встановлено, досудове розслідування триває.

Роботодавець потерпілої цієї події не розслідував. У минулому Н. працював на шахті та знає випадок, коли травму, отриману по ­дорозі на роботу, визнали пов’язаною з виробництвом. Тож переконаний, що ­роботодавець зобов’язаний провести розслідування нещасного випадку з його дружиною.

На думку Н., розслідувати цей інцидент має центральна міська лікарня, тому що його дружина постраждала на її території.

ПІШКИ НА РОБОТУ – НЕБЕЗПЕЧНО ДЛЯ ЗДОРОВ’Я?

Проаналізувавши всі порядки розслідування нещасних випадків, які діяли в Україні починаючи від від 10.08.1993 (коли було ухвалено постанову № 623), я з’ясувала, що за результатами розслідування брали на облік тільки ті нещасні випадки, які сталися під час:

• проїзду на роботу або з роботи на транспорті підприємства або на транспорті сторонньої організації, яка надала його згідно з договором (заявкою);
• використання власного транспорту в інтересах підприємства;
• прямування працівника до (між) об’єкта(ми) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об’єкта за дорученням власника;
• перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, якщо причина нещасного випадку пов’язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов’язків або з дією на нього виробничого фактора чи середовища.

У п. 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 17.04.2019 № 337 (далі – Порядок № 337), визначено обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов’язаними з виробництвом. Відповідно до цієї норми травма, яку дістала О., має невиробничий характер, ­тому жінка не може розраховувати на виплати з боку Фонду соціального страхування чи ­роботодавця.

ЧЕКАТИ ВІДШКОДУВАННЯ ДОВЕДЕТЬСЯ ДОВГО

У зазначеному випадку кримінальне правопорушення підлягає розслідуванню в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України ­(далі – КПК України). Суд установить вину особи у вчиненні злочину, і порушника буде притягнуто до відповідальності.

Потерпіла О. має право в порядку, визначеному КПК України, до початку судового роз­гляду справи звернутися із ­цивільним позовом до обвинуваченого з вимогою відшкодувати ­матеріальну та моральну шкоду.

Розмір заподіяної матеріальної шкоди має бути підтверджений ­документально. Його потрібно ­визначити на підставі вартості викраденої жіночої сумки, речей, які в ній були, а також суми коштів, витрачених на лікування тощо. Методики розрахунку моральної шкоди немає, тому потерпіла в позовній заяві повинна обґрунтувати заявлений розмір, а оцінювати і приймати рішення вже буде суд. Уся відповідальність щодо компенсації завданих збитків лягає на особу, яка буде визнана винною у вчиненні злочину.

Інше питання – виконання рішення суду. Здебільшого, враховуючи низький рівень прибутків обвинуваченого, стягувати кошти доведеться дуже довго.

В описаному випадку роботодавець не проводив розслідування на підставі Порядку № 337, тому що подія сталася за межами установи, в якій працює потерпіла.

ЧОМУ РОЗСЛІДУЮТЬ НЕ ЗАВЖДИ

Досить поширені випадки, коли працівник травмується по дорозі на роботу. Якщо травму дістано під час прямування на роботу чи

з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить ­підприємству, установі або організації (далі – організації) і не використовувався в інтересах цієї ­організації,то такий випадок підлягає розслідуванню відповідно до ­Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою КМУ від 22.03.2001 № 270 (далі – Порядок № 270), і травму вважають невиробничою. Кваліфікувати її як виробничу можна тільки в разі проїзду на роботу працівника в службовому транс­порті.

Чоловік потерпілої Н. наголошував на тому, що роботодавець повинен сам розслідувати обставини нещасного випадку і вручити жінці акт за формою Н-1. На його переконання, потерпіла не мусить ­подавати жодних заяв.

Я все ж порадила Н., щоб його дружина звернулася до виконавчого комітету міської ради або до роботодавця із заявою про проведення розслідування нещасного випадку, який стався з нею. Іншого способу спонукати відповідні органи почати розслідування у цій ­ситуації немає.

Якщо роботодавець не провів розслідування, то для отримання акта потрібно звернутися із заявою про розслідування нещасного випадку.

Відповідно до Порядку № 270 розслідування випадку, що пов’язаний з протиправними ­діями третіх осіб, має проводити орган досудового розслідування. Водночас цей випадок стався з працівником, тому обов’язок ­його розслідування покладено також і на роботодавця.

Зважаючи на обставини, за яких стався нещасний випадок, його не можна пов’язати з виробництвом. На мою думку, відповідно до Порядку № 270, роботодавець повинен прийняти рішення про розслідування нещасного випадку невиробничого характеру, і заява потерпілої має ­бути задоволена.

Зінаїда Якименко, власкор

Повний текст статті читайте у журналі № 5/2020