Зір – найцінніше, чим нагородила природа людину

Ушкодження органів зору є однією з основних причин сліпоти і професійної інвалідності. Але якщо домедичну допомогу надано своєчасно і кваліфіковано, розвиток тяжких внутрішньоочних ускладнень було попереджено або послаблено їх негативний вплив, травмованій людині можна зберегти зорові функції.

Серед загальної кількості виробничих травм травми органів зору щороку становлять близько 10%. Набагато більшою є їх частка серед травм невиробничого характеру – 20–22%.

Побувавши в одній з палат Першого мікро­хірургічного відділення Миколаївської обласної офтальмологічної лікарні, автор статті дізнався, що з восьми хворих у відділенні троє лікувалися через травму очей.

• Андрій, 60 років, сільський мешканець. Спалював у грубці сміття, серед якого була ампула з медпрепаратом. Вкинувши непотріб у грубку, він нахилився перед відчиненими дверцятами. Під дією високої температури ампула розірвалася, один з уламків скла повністю зруйнував кришталик та розрізав сітківку, викликавши кровотечу всередині ока. У результаті тривалого лікування та кількох операцій чоловікові вдалося зберегти лише невисокий відсоток зору.
• Володимир, 48 років, живе в м. Миколаєві, займається ремонтами квартир, здебільшого облицюванням поверхонь плиткою. Неодноразове потрапляння в очі уламків плитки призвело до часткової втрати ­зору на одне око і потреби в терміновій операції.
• Сергій, 35 років, житель Миколаївського району, різноробочий. Багато років тому уламком диску циркулярної пилки, що розірвався, йому вибило одне око. На друге око чоловік поступово втрачав зір, але не лікувався. Коли автор статті залишав відділення, Сергієві видалили й друге око.

Незважаючи на захищеність кістковими стінками орбіти, на травми очей припадає близько 20% усіх патологій органів зору. Вони є причиною однобічної сліпоти в 50% випадків, двобічної – у 20%. Травми очей спостерігаються переважно в осіб працездатного віку і часто призводять до обмеження або цілковитої втрати працездатності.

За механізмом травми поділяють на механічні (тупі, тобто контузії, непроникні та проникні) та опіки. До 90% травм ока поверхневі, непроникні, але їх наслідком також може бути тривалий відновлювальний період і навіть зниження гостроти зору. Під час контузії може статися крововилив усередину ока, розрив сітківки і судинної оболонки, відшарування сітківки, травматична катаракта.

Решта травм тяжкі, і левову частку серед них становлять опіки очей. Вони поділяються на:

• термічні – спричинені дією гарячої рідини, полум’я, розплавленого металу, гарячої олії;
• хімічні – спричинені дією кислот або лугів (у разі потрапляння розчинників, відбілювачів, засобів для дезінфекції, прочищення труб, пестицидів, синтетичних добрив та їдких речовин);
• променеві – отримані внаслідок дії ультрафіолетових, інфрачервоних і рентгенівських променів.

Тяжкість ушкоджень залежить від типу речовини, її об’єму і концентрації, а також від температури та тривалості контакту.

СТАТИСТИКА ТРАВМ

Як розповіла лікар-офтальмолог Миколаївської обласної офтальмологічної лікарні Тамара Сосновська, кількість травм очей останніми роками, на жаль, не зменшується. З травмами різного ступеню тяжкості до лікарні майже щодня звертаються по п’ять – сім осіб. Більшість із них, які мають незначні травми (контузії, потрапляння сторонніх тіл, травмування гілкою дерева та ін.), після проведення ­пртрібних процедур відправляють для проведення амбулаторного лікування за місцем проживання. Хоча бували дні, коли таких потерпілих зверталося по 30–40 осіб.

Цікаво, що в лікарні є й «постійні клієнти», які виконують роботи з ризиком потрапляння в очі сторонніх тіл, проте не застосовують захисні окуляри. Такі пацієнти ледь не щодня звертаються по допомогу для «прочищення» очей.

У середньому у відділеннях медзакладу з травмами очей щороку лікується близько 200–220 осіб.

Найбільша частка травм – 27–30% припадає на контузії очного яблука та тканини орбіти.

У понад 20% випадків доводиться проводити оперативне втручання.

Приблизно 10–15% пацієнтів мають травми кон’юнктиви та рогівки ока без потрапляння стороннього тіла, ­10–12% – відкриту рану повіки та надбрівної ділянки, приблизно стільки ж – хімічні опіки рогівки та кон’юнктиви, проникні рани очного яблука зі стороннім тілом або без нього.

Трохи менше випадків потрапляння сторонніх тіл у рогівку та інші ділянки ока, термічних опіків очей та їх придатків, рваних ран ока з випаданням або без випадання внутрішньої тканини. Реєструють також і інші травми ока та його орбіти.

Останнім часом значно почастішали випадки травмування кон’юнктиви та рогівки без стороннього тіла (на 50%), контузій очного яблука та тканини орбіти (на 20%). Також збільшилася кількість травмованих з відкритими ранами повіки та надбрівної ділянки, термічними і хімічними опіками.

Найпоширенішою травмою залишається контузія – тупа травма орбіти, під час якої не порушена цілісність тканин. Часто в такому разі потерпілі навіть не звертаються до лікарні. Травми супроводжуються болями, обмеженням рухомості очного яблука, утворенням гематом, почервонінням ока, зниженням гостроти зору, нудотою. Але залежно від сили удару та пластичності тканини ока наслідки травм можуть бути дуже різні – від незначних крововиливів до повної втрати зору.

Тяжкість травм очей підтверджує кількість оперативних втручань. Приблизно кожна друга травма ­супроводжується операцією. По декілька операцій ­доводиться проводити в разі отримання потерпілим рваних ран ока, проникних ран орбіти та очного яблука зі стороннім тілом або без нього, які потребують вітреоретинального втручання).

Також по дві операції припадає на кожен випадок потрапляння стороннього тіла в ділянку ока. ­Фактично всі випадки поверхневої травми повіки та надбрівної ділянки, потрапляння стороннього тіла й кожен другий випадок забою повіки та навколоорбітної ділянки супроводжуться операцією. Близько 90% травмованих – чоловіки 40–50 років. П’ята частина серед травмованих у побуті – діти.

Слід наголосити, що мікрохірургічна операція на очах – це не тільки дуже складна процедура. Досить часто через запальні процеси, що виникають в оці після травми й можуть із часом про себе нагадати, людина повинна регулярно проходити обстеження, курс профілактичного лікування. А найнеприємніше констатувати, що тільки половина хворих із травмами очей виписуються зі стаціонару з нормальною гостротою зору.

НЕ НЕХТУЙТЕ ВИМОГАМИ БЕЗПЕКИ

Ще один негативний показник – інвалідність по ­зору. Незважаючи на оснащення лікарні сучасною медичною технікою та впровадження сучасних прогресивних методів лікування, повернути потерпілому зір ­після тяжкої травми ока дуже складно. Щороку в Миколаївській області інвалідами по зору стають ­13–15 хворих, з них 90% – особи працездатного віку. Переважно потерпілим установлюють інвалідність ІІІ групи.

Причини виробничих травм очей

• забої, потрапляння твердих частин, пилу, піску, вапна та інших предметів;
• опіки хімікатами, гарячими матеріалами;
• дія інфрачервоного та ультрафіолетового ­випромінювання тощо.

Найчастіше до лікарні з виробничими травмами ­потрапляють будівельники, токарі, зварювальники, працівники хімічних лабораторій, сільського господарства. Аграрії, наприклад, часто травмуються під час збирання врожаю, догляду за тваринами, ремонту сільгоспмашин, транспортування сипких матеріалів, обробки деревини.

Дістати опіки очей ризикують механізатори під час роботи з агрохімікатами. Опіки сірчаною кислотою – лаборанти молочно-зливних пунктів через втрату ­герметичності ємностей, у яких зберігають кислоту. Світлові опіки характерні для електрозварювальників. Тривале й потужне випромінювання може пошкодити сітківку. Світлові, термічні та хімічні опіки очей фіксують у працівників ливарного виробництва.

Статистика показує, що найбільш травмоне­безпечними галузями в Україні є металообробна та металургійна промисловість. У цих галузях травми очей щороку становлять 7–30% від загальної кількості виробничих травм.

На жаль, спілкуючись із травмованими, дізнаємося, що деякі роботодавці, користуючись недостатньою обізнаністю своїх працівників у питаннях безпеки праці, не забезпечують їх необхідними засобами захисту. Адже більше ніж 90% травм очей можна було б запобігти, застосовуючи під час роботи захисні окуляри.

На практиці працівники самі часто нехтують такою вимогою безпеки, навіть коли є окуляри, посилаючись на незручності під час їх носіння. Чужорідне тіло може потрапити в око не тільки внаслідок розлітання небезпечних предметів з різних причин, а й через сильний вітер, наприклад, під час роботи в полі. Знаряддя сільськогосподарського виробництва можуть бути забруднені землею, добривами, пально-мастильними матеріалами тощо, тому захисні окуляри тут також потрібні.

Статтю повністю читайте в журналі № 9/2022.