«Судні» часи

Тільки за 15 днів дії наказу МОЗ, згідно з яким невакцинованих працівників почали відсторонювати від роботи, в судовому реєстрі знаходжу 361 ухвалу за позовами про визнання протиправними та скасування наказів про відсторонення. Чим завершаться судові змагання між працівниками та роботодавцями? З юридичного погляду, в жодному разі не можна звільняти працівників на підставі відмови вакцинуватися. Оскільки такого обов’язку в законодавстві немає.

Відстороняти невакцинованих

8 листопада 2021 року – час відліку періоду відсторонення від роботи освітян та працівників органів виконавчої влади, місцевих адміністрацій тощо, які відмовились від вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Це дата набрання чинності наказу МОЗ № 2153 від 04.10.2021 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням» (далі – Наказ № 2153). Вакцинації підлягають усі працівники цих установ і закладів згідно зі штатним розписом.

Незважаючи на те, що в Дорожній карті з упровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021–2022 роках (у редакції наказу МОЗ України від 12.07.2021 № 1423) зазначено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 буде добровільною для всіх груп населення та професійних груп, іншим наказом того ж міністерства – Наказом № 2153 – окремих працівників таки зобов’язують вакцинуватися.

І ось настало 8 листопада 2021 року. Багато хто із працівників, чиї установи внесено в Наказ № 2153, і які до цієї дати не надали керівникам сертифікат про вакцинацію або довідку про наявність протипоказань, або результати ПЛР-тесту, опинились у неприємній ситуації. Прийшовши на роботу, вони не змогли приступити до виконання своїх обов’язків, бо їх відсторонили від роботи.

До судів почали надходити позовні заяви про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов’язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, стягнути моральну шкоду. В єдиному державному реєстрі судових рішень за пошуковим запитом «відсторонення від роботи» за період з 08.11.2021 по 23.11.2021 знайдено 361 судову ухвалу у справах про відсторонення від роботи. Як складеться судова практика вирішення таких справ, покажуть судові рішення…

Захиститись можна

З одного боку, працівники, яких відстороняють, мають право захищати своє право на працю в суді. З іншого боку, роботодавці, які не відсторонять невакцинованого працівника від роботи, також будуть захищати свої права в суді. Адже таким керівникам загрожують чималі штрафи.

А страждатиме від цього бюджет, оскільки у разі задоволення позовів працівників усі витрати щодо судового розгляду справи ляжуть на підприємство-роботодавця, яке відсторонило від роботи. До витрат належатимуть: сплата судового збору – мінімум 908 грн, витрати на професійну правничу допомогу, розмір якої визначається в договорах із адвокатами і може становити від 3000 грн і більше.

За кожного працівника, у разі визнання протиправним наказу, за рахунок бюджетних асигнувань тих чи інших установ буде відшкодовано, припустимо, мінімум по 5000 грн. Якщо взяти кількість поданих заяв з 8.11. 2021 по 23.11.2021, то ця сума відшкодування сягатиме 1 805 000 грн. Окрім того, в період відсторонення працівники не працюють, їм шукають заміну, і тим, хто заміщає відсторонених, платять заробітну плату. Буде подвійна оплата праці. Якщо будуть масово заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, то ці суми також стануть додатковими витратами для бюджетів підприємств.

Грубе порушення законодавства про працю, коли відбувається обмеження трудових прав громадян, відповідно до статті 172 Кримінального кодексу України, є кримінальним правопорушенням. Є факти звернення відсторонених працівників до органів поліції в порядку статті 214 КПК України з проханням внести відомості, які викладено безпосередньо в заяві, до Єдиного реєстру досудових розслідувань та почати досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст. 172 (грубе порушення законодавства про працю), ст. 356 (самоуправство) КК України.

Працівники, які втратили можливість заробляти власною працею, шукають різні шляхи, щоб у законний спосіб захистити свої права.

Статтю повністю читайте в журналі № 12/2021