Шкідливий чинник – невидимка

Перевищення гранично допустимих параметрів електромагнітного випромінювання (далі – ЕМВ) завдає шкоди здоров’ю працівників. У групі підвищеного ризику – особи, робота яких пов’язана з експлуатацією станцій і вишок мобільного зв’язку.

8 січня 2021 р. у Мін’юсті зареєстровано наказ МОЗ від 30.11.2020 № 2760 «Про затвердження Зміни до Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань», згідно з яким збільшено допустимі норми випромінювання з 10 мкВт/см² до 100 мкВт/см².

У Міністерстві цифрової трансформації зазначили, що мета таких змін – до 2024 р. забезпечення ­доступом до швидкісного інтернету 95% населення, поліпшення якості мобільного зв’язку та впровадження 5G зв’язку. У пресслужбі міністерства наголосили, що таке випромінювання є безпечним для здоров’я. Установлені норми є навіть більш жорсткими, ніж чинні міжнародні норми. Наприклад, у США, Японії та Канаді цей показник становить 1000 мкВт/см², а рекомендовані ВООЗ і Радою Європи гранично допустимі норми ЕМВ – 450 мкВт/см².

Водночас варто зазначити, що в травні 2017 р. допустимий рівень ЕМВ уже було збільшено в чотири рази (з 2,5 до 10 мкВт/см²). Однак петиція про «заборону впровадження 5G через вкрай негативний його вплив на здоров’я» набрала понад 25 тис. підписів, що вказує на значне занепокоєння українців щодо безпечності таких змін.

Збільшення допустимої норми випромінювання підвищить ризик негативного впливу ЕМВ насам­перед на працівників, робота яких пов’язана з експлуатацією станцій та вишок мобільного зв’язку. Пересічні громадяни, які тривалий час перебувають у зоні інтенсивного ЕМВ, також можуть потерпати від підвищення допустимих норм випромінювання. Але Мінцифри гарантує, що це не зашкодить здоров’ю людей. А МОЗ?

У цій статті зупинимося на висвітленні негативного впливу електромагнітного поля на здоров’я працівників.

ЕМВ НА ВИРОБНИЦТВІ

У таких сферах, як радiо- i супутниковий зв’язок, телебачення, радiолокацiя, радіонавігація, металургія, металообробна промисловість для iндукцiйного ­плавлення, зварювання, напилення металів, а також у деревообробній, текстильній, легкій та харчовій ­промисловості, у радіоспектроскопії, сучасній обчислювальній техніці та медицині використовується ­електромагнітна енергія, що випромінюється.

Джерелами ЕМВ у виробничому приміщенні є не­екрановані робочі елементи високочастотних (ВЧ) установок (індуктори, конденсатори, ВЧ-трансформатори, фiдернi лiнiї, батареї конденсаторів, котушки ­коливальних контурів тощо). На радiо- та телецентрах – високочастотні генератори, антенні комутатори, пристрої складання потужностей електромагнітного поля (далі – ЕМП), комунiкацiї (вiд генератора до антенного пристрою), антени.

Для всiх видiв зв’язку джерелом ЕМВ є передавальнi станції. Дiї eнepгiї надвисокочастотного (далі – НВЧ) діапазону працівники зазнають під час регулювання, налаштування, випробування радіопередавальних, радiолокацiйних станцiй.

Ступінь опромінення працівників залежить від кiлькостi передавачів (у деяких зонах, радiо- та телецент­рах їх може бути до 20), їхньої потужності, екранування, розміщення їх окремих блоків усередині та поза приміщенням.

Ступінь біологічного впливу ЕМП на організм ­людини залежить від низки чинників: інтенсивності та тривалості опромінення, фізичних особливостей різних діапазонів частот, стійкості організму до впливу різних чинників, можливостей адаптації.

В Україні діють розроблені на основі медико-біо­логічних досліджень санітарні норми та правила та інші нормативні акти щодо використання ­радіотехнічних і електротехнічних об’єктів. Вони регламентують умови їх експлуатації з метою охорони здоров’я ­працівників від шкідливого впливу ЕМВ. Основні з них:

• ДСанПіН 3.3.6.096-2002 «Державні санітарні ­норми та правила під час роботи з джерелами електромагнітних полів» (далі – ДСанПіН ­3.3.6.096-2002);
• ДСаНіП 239-96 «Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань»;
• ГОСТ 12.1.002-84 «ССБТ. Электрические поля ­промышленной частоты. Допустимые уровни напряженности и требования к проведению контроля на рабочих местах» (міждержавний стандарт, діє ­до 01.01.2022);
• Вимоги до роботодавців щодо захисту працівників від шкідливого впливу електромагнітних полів, ­затверджені наказом Міненерговугілля від 05.02.2014 № 99);
• Методика розрахунку розподілу рівнів електромагнітного поля, затверджена наказом МОЗ від 29.11.2013 № 1040 тощо.

Розділом 4 ДСанПіН 3.3.6.096-2002 (Граничнодопустимі рівні електро­магнітних полів) визначені формули та порядки визначення парамет­рів впливу на працівника ЕМВ, розраховано час перебування працівника залежно від напруженості елект­ричного й магнітного полів та інші ­показники.

Ціі санітарні норми і правила є обов’язковими для всіх міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій незалежно від відомчої належності та форм власності, громадян, які проєктують, ­виготовляють, експлуатують та обслуговують обладнання, апаратуру, прилади, устаткування та ін., що є джерелами ЕМП; які розроб­ляють та впроваджують заходи щодо зниження шкідливого впливу ЕМП на працівників; які виконують державний санітарний нагляд за умовами праці.

Роботодавці зобов’язані організовувати проведення вимірювань потужності ЕМВ на робочих місцях.

Василь Литвин, лікар з гігієни праці Управління Держпраці у Рівненській області

Статтю повністю читайте в журналі № 4/2021