Роботодавці вбачають недоліки

До складу медичної комісії, яка проводить медогляди працівників, обов’язково повинен входити лікар-психофізіолог. У такому разі медичний висновок профпатолога враховуватиме висновок психофізіолога щодо придатності людини до виконання тієї чи іншої роботи підвищеної небезпеки.

Ліквідація санітарно-епідеміологічної служби (СЕС), цехової медицини, медсанчастин підприємств призвела до поступового скорочення відсотка охоплених медоглядами осіб, які працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці, та до зменшення кількості осіб, яким установлено діагноз профзахворювання. Низка роботодавців – партнерів нашого журналу серед причин такого явища називають недосконалість порядку проведення медоглядів.

Відповідно до процедури проведення медоглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, та осіб віком до 21 року (згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом МОЗ України від 21.05.2007 № 246, далі – Порядок № 246) на сьогодні алгоритм проведення медоглядів зазначених працівників такий:

1. Роботодавець надає до територіального органу Держпраці заяву щодо визначення категорій працівників, які підлягають медогляду, додаючи:

• штатний розклад або витяг з переліком структурних підрозділів та всіх професій;
• дані лабораторних досліджень умов праці щодо всіх професій з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.

2. Спеціаліст відділу з питань гігієни праці територіального органу Держпраці за участю представника профспілки або уповноваженої працівниками особи підприємства вивчають подані документи та складають Акт визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медогляду.

3. На підставі цього Акта роботодавець складає поіменні списки працівників, які підлягають періодичним медоглядам, та погоджує їх з відділом з питань гігієни праці (у чотирьох примірниках: для підприємства, закладу охорони здоров’я, відділу з питань гігієни праці, робочого органу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (ВД ФССУ).

4. Роботодавець укладає договір про проведення медогляду із закладом охорони здоров’я, який має другу, першу або вищу акредитаційні категорії, ліцензію на здійснення медичної практики, у якому створено комісію із проведення медоглядів, а лікарі пройшли підготовку з профпатології.

5. Заклад охорони здоров’я складає план-графік проведення медогляду працівників підприємства та погоджує його із роботодавцем та територіальним органом Держпраці.

6. За результатами періодичних медоглядів комісія закладу охорони здоров’я складає Заключний акт за результатами періодичного медогляду (шість примірників: для закладу охорони здоров’я, роботодавця, представника профспілки або уповноваженої працівниками особи, профпатолога, територіального органу Держпраці, робочого органу ВД ФССУ).

7. Заключний акт підписується у відділі з питань гігієни праці підрозділу Держпраці, де надаються рекомендації щодо поліпшення умов праці та профілактики профзахворювань.

Спростити та вдосконалити

Роботодавці вважають наведену процедуру проведення медоглядів занадто складною і недосконалою. До ліквідації СЕС зазначені функції щодо медоглядів виконувалися на місцях. Районні та місцеві підрозділи СЕС були укомплектовані щонайменше 5–6 уповноваженими спеціалістами. Сьогодні всю цю роботу покладено на відділи з гігієни праці обласних підрозділів Держпраці, в кожному з яких налічується лише по кілька осіб. З огляду на це фахівці не в змозі ефективно вирішувати питання медогляду. Ба більше, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою КМУ від 11.02.2015 № 96, не передбачено повноважень Служби щодо визначення категорій працівників, які підлягають медоглядам, узгодження поіменних списків, заключних актів, розроблення санітарно-протиепідемічних заходів та інших зазначених у Порядку № 246 повноважень.

Погодження з відділом гігієни праці є доцільним, хоча було б раціональніше проводити це на місцях. Але, на жаль, у спеціалістів відділів гігієни праці Держ­праці можливості відвідувати підприємства немає. Крім того, підприємства, на базі яких функціонують сертифіковані лабораторії, амбулаторії, де працюють лікарі з гігієни праці, можуть самостійно вирішувати питання медоглядів. Але сьогодні їх також зобов’язують погоджувати ці питання з територіальними органами Держпраці. На думку роботодавців, Держпраці як наглядовий орган повинна контролювати стан проведення медоглядів, а не брати участь у його організації.

Складність процедури призводить до погіршення організації медоглядів та контролю за їх проведенням.

Статтю повністю читайте в журналі № 4/2021