Редакція журналу «Охорона праці» Медицина граничних станів: запобігаємо профзахворюванню
17.11.2020Запобігання захворюванням здійснюється через виявлення ризиків їх виникнення на індивідуальному та популяційному рівнях. Визначаючи спрямованість дії шкідливих чинників на конкретні системи, органи та організм людини загалом, можна коригувати певні відхилення в їх функціонуванні (донозологічні стани). І запобігати в такий спосіб імовірній трансформації в патологічні стани.
Працівники Харківського національного медичного університету, а також представники інших вишів, які вийшли з харківської гігієнічної школи, зокрема кафедри гігієнічного та клінічного профілів, упродовж багатьох років проводили наукові дослідження. Їх результати дали змогу отримати нове розуміння закономірностей патогенезу (механізми виникнення і розвитку хвороби та окремих її проявів на різних рівнях організму). А також побачити здоров’я і хворобу як критичні прояви одного процесу – саногенезу, між якими лежить широкий спектр донозологічних станів і процесів, що мають граничний (межовий) характер.
Донозологічний стан – стадія функціональної готовності організму до розвитку певного захворювання, часткова адаптація (граничний стан) до нових умов існування.
Про стани граничного характеру згадував ще давньоримський лікар Клавдій Гален, але системні дослідження із цієї проблеми лише в наш час провели представники харківської наукової медичної школи. За результатами цієї роботи в контексті розв’язання проблеми збереження здоров’я учнівської молоді, осіб, які працюють у небезпечних умовах праці, а також тих, які проживають у несприятливих екологічних умовах, знайшов теоретичне обґрунтування та практичне підтвердження принципово новий науковий напрям – медицина граничних станів (далі – МГС)1.
Медицина граничних станів (англ. medicine of borderline conditions) – напрям медичної науки, що вивчає загальні закономірності формування донозологічних станів і перехідні процеси їх перетворень.
МГС як інноваційний напрям в охороні здоров’я являє собою концепцію, методологія якої спирається на випробувану тисячоліттями аксіому Гіппократа. Його вислів «Хворобі легше запобігти, аніж лікувати» набув у наш час не тільки особистісного, а й соціально-економічного сенсу.
Метою МГС є запобігання соматичним і психічним захворюванням різного генезу за допомогою діагностики їх первинних ознак і ризиків виникнення з подальшим коригуванням функціонального стану організму. (Авторські логотипи стосовно визначення граничних станів та медицини граничних станів наведені на рис. 1 і 2 відповідно.)
МГС є невід’ємним складником такого інноваційного напряму науки, як лімітантологія (від лат. limitans, antis – межовий, граничний – наука про межові (лімітіарні) стани й процеси їх переходу).
На підставі даних наукової літератури та результатів власних багаторічних досліджень учені з’ясували, що формування перехідних процесів у системі життєдіяльності людини і суспільства, а також відповідних до них граничних станів належить до явищ загальнофілософського характеру.
Нова парадигма медицини передбачає зміщення акцентів від понять норми і патології до поняття «донозологія».
Водночас і це, мабуть, найважливіше, – запропонована нова парадигма охорони здоров’я орієнтована не на хвору, а на здорову людину, тож наповнює реальним змістом термін «охорона здоров’я».
Володимир Коробчанський, д-р мед. наук, професор, директор НДІ гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету