Атестація, про яку мовчать

Атестація робочих місць за умовами праці: приховані проблеми, замовчувані ризики та наслідки для здоров’я працівників, що залишаються за кадром.

Атестація робочих місць за умовами праці та періодичні медичні огляди працівників залишаються головними складниками охорони праці в Україні, спрямованими на профілактику професійних захворювань, збереження здоров’я працівників. Проте, попри всю важливість цих процедур, у реальному житті вони часто перетворюються на формальність. Сотні людей продовжують працювати в умовах, які давно вже перестали бути безпечними. І це не гіпербола. Це – щоденна реальність, у якій підвищені температури, токсичні випари, нестерпний пил, вібрації, шум і відсутність елементарних заходів безпеки вже стали нормою.

Для тих, хто щодня віддає свої сили на будівельному майданчику, у полі чи в цеху, байдужість влади, роботодавців і навіть персоналу деяких вимірювальних лабораторій – не абстрактна проблема. Це пряма зневага до здоров’я та життя працівників. І це – найболючіше. Бо їм немає куди звернутись, немає кого покликати на допомогу. І навіть коли вони нарешті кричать – відповіддю є тиша.

У статті викладено основні проблемні/вузькі місця сучасної системи атестації робочих місць за умовами праці, а також пропозиції щодо її вдосконалення. Варто пам’ятати: за кожним недосконалим пунктом – долі реальних людей, які втрачають здоров’я через зволікання та зневагу до їхньої безпеки.

1. «Типовий день»  як утопія: що ігнорують одноразові виміри у динамічному середовищі.

Виробництво – не статична картинка з підручника. Це постійні зміни: умови, завдання, матеріали та навантаження змінюються щоденно, а іноді й щогодини. На будівництві працівник один день кладе плитку, наступного – ріже метал, а третього – вже фарбує стіни токсичними лаками. Це геть різні виробничі фактори, які потребують окремої оцінки.

Проте атестація цього не враховує. Вона діє за принципом «зробимо вимір у «типовий день» – і справу зроблено. Уявіть, що лікар для висновку про стан вашого здоров’я на роки вперед лише один раз виміряв тиск, у спокійний недільний ранок. Безглуздя? Звісно. Так само безглуздо оцінювати динамічні процеси одноразовим виміром.

Чинна нормативна база також не враховує цю специфіку. Методики проведення атестації передбачають стандартні виміри, які не відображають реальної ситуації на підприємствах з динамічними робочими процесами (будівництво, ремонтно-монтажні роботи, транспортна галузь тощо).

Наслідок очевидний: одноразові вимірювання впродовж одного «типового дня» не дають повної картини фактичного впливу шкідливих і небезпечних факторів. Вони призводять до поверхневих висновків, недооцінки потрібних заходів безпеки – і в підсумку працівник лишається сам на сам з ризиками, які не були враховані.

Щоб це виправити, необхідно проводити серію вимірювань у різні дні та за різних типів робіт, охоплюючи максимальну кількість можливих виробничих факторів. Тільки тоді оцінка умов праці стане реальною, а захист працівників ефективним.

2. «Комфортна весна» на папері. Пекло в реальності, або Сезонна сліпота в атестації умов праці.

Температура має значення. І це не просто про комфорт. За температури повітря +40 °C істотно зростає теплове навантаження на організм: активізується серцево-судинна система, зростає ризик теплового удару, погіршується когнітивна функція, знижується швидкість реакції, що підвищує ймовірність виробничого травматизму. Водночас низькі температури впливають не менш шкідливо. За температури нижче ніж +5 °C спостерігається зниження кровопостачання периферичних частин тіла, зменшення гнучкості м’язів і суглобів, зниження точності рухів, порушення терморегуляції. Тривале перебування на холоді може спричинити переохолодження, обмороження, загострення хронічних захворювань, а також збільшити ризик серцево-судинних ускладнень. Проте одна з найбільш абсурдних і по-ширених практик – проведення атестації робочих місць без урахування сезонності.

Уявімо будівельника. Улітку він працює просто неба, на розпеченому даху, за температури +35 °C, без тіні та можливості сховатися в приміщенні й хоча б на мить опинитися в оазі, де повітря прохолодне завдяки магії кондиціонера. Умови праці в цей період жорсткі, подекуди навіть небезпечні. Але атестацію чомусь вирішують провести навесні, коли сонце ще лагідне, дме легкий вітерець, а температура в комфортному діапазоні. Висновок прогнозований: умови праці визнано допустимими й нешкідливими, а отже, підстав для пільг і компенсацій немає.

Парадокс у тому, що чинні нормативні документи не вимагають чітко враховувати сезонність під час атестації робочих місць. Така прогалина відкриває простір для формалізму та маніпуляцій. Працівники лишаються незахищеними саме тоді, коли ризики для здоров’я найвищі. Це питання потребує негайного врегулювання – шляхом розробки рекомендацій щодо проведення атестації в найбільш несприятливі періоди року.

«Працівники страждають від нестерпної спеки, працюючи в умовах, наближених до критичних. А на паперах, в яких підписами завірено байдужість, – умови праці «допустимі».

Статтю повністю читайте в Журналі "Охорона праці" № 5/2025  або КАБІНЕТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ