ЗІЗ: обов’язковий мінімум

Нерідко робітники не використовують засобів індивідуального захисту (далі – ЗІЗ), через що нещасний випадок може в один момент змінити все життя людини. Але чи завжди це вина робітника? Відповідальність здебільшого лежить на роботодавцях, які не змогли створити належні умови, щоб забезпечити безпеку на виробництві.

ЗІЗ – це всі засоби, призначені для носіння і використання працівником у цілях індивідуального захисту від одного або більше ризиків, які могли б становити загрозу безпеці та здоров’ю на роботі, а також будь-які пристосування, аксесуари чи змінні компоненти, призначені для цього. (п. 4 розділу І НПАОП 0.00-7.17-18 «Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці», затверджено наказом Мінсоцполітики від 29.11.2018 № 1804; далі – Мінімальні вимоги).

Загалом під ЗІЗ розуміють спеціальний одяг, рукавички, каски, засоби індивідуального захисту органів дихання, зору, спеціальне страхувальне обладнання, сигнальний жилет тощо. Потреба в їх застосуванні з’являється тоді, коли безпеку на виробництві неможливо забезпечити іншими заходами колективного захисту і технологією виробничих процесів.

НОРМАТИВНІ ВИМОГИ

Обов’язок із забезпечення працівникові умов праці, необхідних для виконання роботи, лежить на роботодавцеві з моменту виникнення між ним та працівником трудових відносин (ч. 1 ст. 21 КЗпП). Зокрема, на роботодавця покладено обов’язок забезпечувати працівників ЗІЗ, що передбачено нормативними актами про охорону праці (ч. 2 ст. 163 КЗпП).

Роботодавець повинен за свій рахунок забезпечити не тільки придбання, але й організувати комплектування, видачу та утримання ЗІЗ відповідно до вимог, що містяться в законодавстві про охорону праці та в колективному договорі, а в разі передчасного зношення не з вини працівника – полагодити або замінити такі ЗІЗ (п. 1 розділу ІІ Мінімальних вимог, ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про охорону праці») (далі – Закон) (ст. 8 Закону, ст. 163 КЗпП).

ЗІЗ видають особам, які працюють у професіях і на посадах, де це передбачено нормативно-правовими актами з охорони праці, зокрема НПАОП 0.00-3.07-09 «Норми безоплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших ЗІЗ працівникам загальних професій різних галузей промисловості», що затверджено наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16.04.2009 № 62 (далі – Норми безоплатної видачі ЗІЗ).

Документом установлено мінімальні вимоги безоплатної видачі ЗІЗ, яких на будь-якому підприємстві за будь-яких обставин потрібно дотримуватися, до того ж з визначенням їхніх захисних властивостей і строків використання. Нині залежно від сфери господарювання діє багато типових (галузевих) норм безоплатної видачі ЗІЗ.

ЗІЗ мають відповідати вимогам чинного Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, що затверджений постановою КМУ від 27.08.2008 № 761, щодо безпеки та стандартів стосовно конструкції і виготовлення (п. 2 розділу ІІ Мінімальних вимог).

Роботодавець, придбаваючи від­повідні ЗІЗ, повинен звертати увагу не тільки на їхню технічну справність, а й стежити за тим, щоб вони підходили для його працівників за формою та розміром з урахуванням статі, росту, ваги тощо (п. 2 розділу ІІІ Мінімальних вимог).

Крім того, якщо ЗІЗ, передбачених Нормами безоплатної видачі, під час виконання окремих робіт недостатньо для забезпечення безпеки виробництва, роботодавець зобов’язаний надати працівникам додаткові ЗІЗ. У додатку 2 до Мінімальних вимог міститься орієнтовний перелік небезпек, у разі настання яких використовують додаткові ЗІЗ, а в додатку 3 – перелік робіт, які вимагають застосування відповідних ЗІЗ.

Якщо на роботі є не один, а декілька ризиків, роботодавець повинен відповідно до кожного з них підібрати ЗІЗ, які до того ж повинні бути сумісними (п. 5 розділу ІІ Мінімальних вимог).

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ З ПИТАНЬ ЗІЗ

Проблеми із забезпечення та належного використання ЗІЗ не такі складні й масштабні, як проблема законодавча.

Постійне зростання рівня технічного прогресу зумовлює зміни в організації виробництва та праці. Сучасні підприємства, ідучи в ногу із часом, упроваджують у свою діяльність новітні технології. Ось тут і постає проблема: технології нові, умови праці також змінилися, а вимоги до ЗІЗ залишаються незмінними і, очевидно, не можуть відповідати теперішнім реаліям та повністю убезпечити виробничі процеси. Тільки на законодавчому рівні можна вирішити питання вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення якісними ЗІЗ.

Наразі ж для досягнення безпеки робіт в сучасних умовах у роботодавців залишається тільки один шлях – самостійно подбати про забезпечення працівників якісними ЗІЗ. На підставі оцінки ризиків на робочих місцях, як це відбувається в країнах ЄС.

Михайло Голядинець, юрист

Повний текст статті читайте в журналі № 10/2020