Управління знаннями – головний інструмент досягнення цілей

Управління знаннями має бути складником системи управління охороною праці, а також інших систем управління підприємством. У такому разі весь бізнес матиме хорошу перспективу стати безпечним і прибутковим.

Управління знаннями – тема цікава та безмежна. У вищих навчальних закладах Європейського Союзу протягом одного, а подекуди й двох семестрів викладають дисципліну, що має таку назву. Адже той, хто володіє знаннями, той володіє успіхом у бізнес-середовищі.

Політика у сфері управління знаннями

Знання є головним ресурсом Компанії, що потрібен для досягнення її цілей найбільш результативним і ефективним способом.

Система управління знаннями базується на трьох китах:

• персонал і організаційна структура – для того, щоб стимулювати й забезпечувати передачу та використання знань;
• процеси й методи, які дають змогу знайти, створити, зберегти і передати знання;
• технології, що допомагають зберігати й робити доступними знання, а також забезпечують спільну роботу працівників Компанії.

Управління знаннями обов’язково має бути інтегроване в загальну систему менеджменту для забезпечення виконання таких завдань:

• передача знань між співробітниками Компанії, забезпечення стійких компетенцій, зменшення ризику втрати критичних знань у разі ротації і/або виходу на пенсію працівників, плинності кадрів;
• підвищення економічних показників завдяки ефективному управлінню знаннями;
• випуск продукції, надання послуг з використання нагромадженого досвіду;
• формування спеціалізованих достовірних баз даних і забезпечення доступу до них співробітників;
• поліпшення управлінських рішень, упровадження інноваційних підходів у системі менеджменту Компанії;
• меншення кількості помилок, керування ризиками та використання можливостей;
• розвиток корпоративної культури.

Створення знань є безперервним процесом динамічної взаємодії між формалізованими (явними) і неформалізованими (прихованими) знаннями через організаційні рівні Компанії.

Потрібно зазначити, що управління знаннями здійснюється на всіх етапах життєвого циклу продукції.

Хоча стандарти серії ISO не потребують визначення Політики у сфері управління знаннями, доброю практикою є, коли керівники вищої ланки беруть на себе відповідальність і визначають її (приклад).

Політику у сфері управління знаннями рекомендується підтверджувати документально, доводити до відома всіх працівників Компанії та заінтересованих сторін, якщо стосовно останнього є рішення керівників вищої ланки.

Політика у сфері управління знаннями ґрунтується на таких принципах:

• управління ризиками, пов’язаними із втратою критичних знань;
• постійне вдосконалення та актуалізація нормативної документації на ­основі досвіду, що накопичується;
• постійне професійне навчання і забезпечення необхідних компетенцій у співробітників;
• постійне вдосконалення, вивчення і впровадження передового досвіду, зокрема використання методів бенчмаркингу;
• застосування спеціалізованих інформаційних технологій.

Для реалізації Політики у сфері управління знаннями рекомендується розробляти програму з урахуванням ризиків, пов’язаних із втратами критичних знань, а також аналізу потреб з ефективного використання інформаційних ресурсів, що передбачає:

• визначення персональної відповідальності та повноважень посадових осіб;
• координацію робіт різних керівників у разі виконання взаємопов’язаних заходів, що впливають один на одного;
• терміни виконання;
• критерії успішності.
• потрібні ресурси;
• порядок здійснення контролю виконання заходів;
• оцінку й коригування отриманих результатів.

Статтю повністю читайте в журналі № 8/2021