Фандєєв Олександр

Страх ганьби страшніший від страху смерті

12.08.2022

Критична інфраструктура Чернігівщини зазнала серйозних пошкоджень та руйнувань унаслідок підлого нападу росіян і масованих бомбардувань. Постраждали також об’єкти Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго». Як працював колектив підприємства під час активних бойових дій та як готується до опалювального сезону.

За словами Олексія Щербини, голови правління Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (АТ «ОТКЕ»), він до останнього не вірив, що війна можлива. Що події, які розгорнулися на Чернігівщині, можуть трапитися саме з ним, його колегами, з близькими людьми. Так само важко було уявити діяльність компанії в умовах бойових дій чи підготовку підприємства до опалювального сезону в період воєнного стану. Проте, якщо щось подібне повториться, тепер АТ «ОТКЕ», переконаний його керівник, буде значно краще підготовлене.

З цією метою частину котелень, насамперед тих, що постачають тепло для об’єктів соціальної інфраструктури, компанія забезпечує електрогенераторами. Війна показала, що альтернативні джерела електропостачання конче потрібні на випадок його відключення. Підприємство робить також запас паливних пелет для котельні, що може працювати на газу та твердому паливі. Заплановано облаштувати на об’єктах підприємства підвальні укриття для працівників, куди вони могли  б спуститися під час обстрілів, де було б автономне джерело електроенергії, зв’язок, умови для перепочинку, запас води та їжі.

Подібне укриття буде обладнано також в офісі компанії, звідки під час облоги Чернігова здійснювалося управління об’єктами підприємства. Тут базувався свого роду «штаб командування», відбувалися наради за участю представників міської влади щодо роботи об’єктів критичної інфраструктури, вирішувалися питання життєдіяльності міста. Тому й заходи безпеки та умови праці мають бути відповідними. Передбачити все неможливо – куполом котельню не накриєш. Може не лише відключитися електрика, а й припинитися постачання газу, води, що потрібні для вироблення теплової енергії. Отже, необхідно якомога ліпше підготуватися до роботи в умовах надзвичайного стану.

АТ «ОТКЕ» має 38 газових котелень у Чернігові, одна з яких працює, окрім іншого, на твердому паливі. Близько 80% операторів котелень – жінки. Коли почалися обстріли, першою цілком природною реакцією персоналу було перервати подачу газу, припинити роботу котлів, іти в укриття, рятувати сім’ї. У звичайних умовах за те, що оператор залишить робоче місце, кине обладнання напризволяще, передбачено кримінальну відповідальність. А от дії персоналу котелень під час війни в інструкціях не прописані (очевидно, їх слід терміново розробити). Тому, як розповів голова правління, він не міг змусити людей залишатися на робочих місцях. «Взяти на себе відповідальність та примотати вас скотчем до котлів я не можу, – пояснював він працівникам котелень. – Розумію, що у вас діти, та й у мене, між іншим, теж діти. Беру на себе відповідальність написати розписку, що вас з роботи відпускаю. Проте я залишаюся тут, у котельні!»

На робочих місцях виявилося безпечніше

Рішуча позиція керівника, лідера спрацювала. Приблизно половина колективу підприємства залишилася в Чернігові працювати. Звісно, багато хто евакуювався, хтось потрапив на окуповану територію, опинившись відрізаним від міста. Люди кинулися з Чернігова на безпечніші, як їм здавалося, околиці, до села, до дач. Однак саме там ворог лютував найбільше, зокрема зруйнував понад 2,5 тисячі приватних будинків. Пізніше стало зрозуміло, що снаряди не обирають, куди їм падати, і невідомо, де безпечніше, вдома чи на роботі. Під час активних бойових дій у різних частинах міста загинули сім працівників підприємства (один з них був у тій самій черзі за хлібом серед 15 загиблих містян, про яких повідомляли ЗМІ). І жоден не постраждав на робочому місці.

Ті 50% персоналу, які залишилися в місті (до 500 працівників), забезпечували роботу всіх котелень. Часом операторам доводилося працювали по три доби. Тим, хто чергував, розвозили бутерброди. Головний інженер, начальник охорони, голова правління АТ  «­ОТКЕ» фактично жили на роботі, спали на матрацах в кабінеті. Усі робили, що могли, кожен на своєму місці, від керівника компанії до прибиральниці. Чим керувалися люди, які не полишили своє місто, підтримували його життєдіяльність, захищали ціною власного життя і здоров’я? На думку Олексія Щербини, пояснюється це їхніми внутрішніми особистісними якостями: доброчесністю, розвиненим почуттям обов’язку, відповідальності.

Через деякий час після початку облоги міста стали зникати мобільний зв’язок, електроенергія, водопостачання. Наприкінці лютого – на початку березня російські окупанти прямими попаданнями бомб зруйнували в місті школу, дитсадок та одну з котелень АТ «ОТКЕ». Загинули люди. Попри обстріли, 80–90% котелень підприємства до середини березня працювали в повному обсязі. Тепло та гарячу воду отримували лікарні, пологовий будинок, геріатричний пансіонат (комунальний заклад для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, які потребують стороннього догляду), онкологічний центр.

Після аварійних відключень електроенергії працівники зранку почергово їх запускали. З 15 березня електропостачання перервалося на кілька тижнів, тому працювало лише кілька котелень, забезпечених електрогенераторами. Електроенергію виробляла Чернігівська ТЕЦ. Кілька разів після того, як її обстрілювали, вона зупинялась, її «підіймали», перезапускали, а потому таки вимушені були зупинити. Наприкінці березня, коли окупанти почали відходити, електропостачання частково відновили. За це велика подяка мужнім і хоробрим енергетикам, які щодня поновлювали під обстрілами лінії електропередачі і в місті, і за містом. Нерідко – під прикриттям наших ЗСУ, які в цей час працювали на знищення російських окупантів.

Статтю повністю читайте в Кабінеті охорони праці та Журналі "Охорона праці" № 7/2022

Журналіст Фандєєв Олександр