Когнітивні упередження та оцінка ризику

Як не потрапити в пастку власних стереотипних суджень. Якими бувають когнітивні упередження (ментальні пастки). Та як неупереджено діяти під час оцінки ризику.

Погляньте на рисунок, де зображено відому оптичну ілюзію Еббінгауза, або кола Титченера, і скажіть, чи однакові помаранчеві кола. На вигляд вони різні за розмірами, але насправді однакові. Отже, очам своїм вірити не можна? Вони вводять нас в оману навіть тоді, коли розум знає, що вони обманюють!

Звісно, це ілюзія, і ми розуміємо, що тут є якийсь підступ. Тому здатні засумніватися в побаченому, зробити виміри та з’ясувати, чи наше перше враження було правильним. Однак постає питання, чи здатні ми розгледіти небезпечні ситуації в реальному світі й прийняти правильні рішення в умовах браку інформації та обліку, обмеження ресурсів, постійного впливу зовнішніх чинників, що лімітують дії суб’єктів з урахуванням фізичного та психологічного стану?

Чи вигукували ви коли-небудь: «Я знав, що це станеться!»? А може, розуміли, що звертаєте увагу лише на ту інформацію, яка ще більше підтверджує вашу власну думку?

Продемонстрована оптична ілюзія та наведені нижче приклади допомагають зрозуміти, як діють когнітивні упередження під час сприйняття інформації, та усвідомити всю важливість визначеної проблеми. Від того, як ви сприймете інформацію, залежать ваші висновки і прийняті рішення. А якщо інформація хибна, неточна чи ­однобока?..

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ?

Отже, когнітивні упередження – це підсвідома помилка в мисленні, яка призводить до неправильної інтерпретації інформації з навколишнього світу та впливає на раціональність і точність рішень та суджень.

Упередження – це несвідомі й автоматичні процеси, призначені для швидшого та ефективнішого прийняття рішень. Когнітивні упередження можуть бути спричинені низкою різних чинників, таких як евристики (розумові ярлики), соціальний тиск та емоції. Іншими словами, упередженість – це тенденція схилятися на користь або проти: людини, групи, ідеї чи речі, зазвичай необ’єктивно. Упередження є природними, вони – продукт людської природи, і вони існують не просто у вакуумі чи в нашому розумі, а впливають на те, як ми приймаємо рішення та діємо.

Навіть від того, що ви знаєте про їх існування, вони не перестануть діяти і спотворювати ваше сприйняття інформації. Тому важливо контролювати процес прийняття рішення, не довіряти своєму першому враженню, а використовувати інструменти критичного мислення для того, щоб сформувати об’єктивнішу картину.

Це потребує принаймні ­ознайомлення з різними типами когнітивних упереджень. Хоча б для того, щоб під час сприйняття інформації реагувати на них як на маркери, що спонукатимуть вас увімкнути ­свідоме сприйняття інформації та перевірити, а чи справді вами не маніпулюють і чи сприймаєте ви ситуацію об’єктивно.

У психології є дві основні форми упереджень: свідома та несвідома. Свідоме упередження або явне упередження є навмисним – ви усвідомлюєте своє ставлення та поведінку, що з нього випливає. Явне упередження може бути раціо­нальним, оскільки воно допомагає забезпечити прийняття правильних рішень (наприклад, упередження щодо безпечної здорової їжі). Однак ці упередження часто можуть бути небезпечними, коли вони набувають форми свідомої стереотипності.

У разі несвідомого упередження або когнітивного упередження ви не знаєте про своє ставлення та поведінку, що на ­ньому ґрунтуються. Когнітивне упередження часто є результатом спроби нашого мозку спростити ­оброблення інформації – ми отримуємо приблизно 11 млн бітів інформації на секунду, але можемо обробити лише близько 40 бітів на секунду. Тому ми часто покладаємося на розумові ярлики (так звані евристики), що допомагає зрозуміти світ із відносною швидкістю. Ці помилки зазвичай виникають через проблеми, пов’язані з мисленням: пам’ять, увага тощо.

Іноді когнітивні упередження можуть бути корисними, оскільки вони не потребують великих розумових зусиль і можуть дати вам змогу приймати рішення відносно швидко. Але, як і в разі свідомих упереджень, несвідомі часом також мають форму небезпечного упередження, що може заподіяти шкоду людині чи групі людей.

Статтю повністю читайте в журналі № 3/2022.