Недоступний мільйон

Чому сім’ям загиблих працівників критичної інфраструктури відмовляють у виплатах.

У березні минулого року Верховна Рада ухвалила Закон України від 20.03.2023 № 2980-IX «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» (далі – Закон № 2980), який дає право працівникам об’єктів критичної інфраструктури, що постраждали на роботі від російських атак, отримати значні компенсації.

Однак на практиці Пенсійний фонд України (далі – ПФУ), який відповідає за ці виплати, відмовляє потерпілим, користуючись недосконалим регулюванням.

Метою акта є підтримати осіб, які отримали інвалідність у зв’язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, що пов’язані з виконанням професійних обов’язків у період військової агресії рф, а в разі загибелі – їхні родини. Як заявив з нагоди ­ухвалення законодавчого акта ініціатор законопроєкту Павло Фролов, «цей закон – про захист цивільних героїв цієї війни».

Статтею 2 Закону № 2980 передбачено одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров’ю:

• особам з інвалідністю I групи – 800 тис. грн;
• особам з інвалідністю II групи – 500 тис. грн;
• особам з інвалідністю III групи – 200 тис. грн;
• у разі загибелі (смерті) – 1 млн грн на користь родини.

ЧИ ВДАЛОСЯ КОМУСЬ ОТРИМАТИ ВИПЛАТИ?

Якщо й так, то вкрай рідко. Зазвичай у разі смерті працівників унаслідок обстрілів під час виконання трудових обов’язків їхні рідні отримують страхову виплату на загальних підставах, тобто відповідно до норм ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі – Закон № 1105). Але ця норма передбачає значно нижчі розміри виплат.

Органи ПФУ як уповноважені органи в цій сфері почали відмовляти у здійсненні передбачених Законом № 2980 виплат, посилаючись на невнесення підприємств до Реєстру об’єктів критичної інфраструктури (далі – Реєстр).

Порядок ведення Реєстру було затверджено постановою КМУ від 28.04.2023 № 415 (далі – Порядок № 415). Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України (далі – Держспецзв’язку) почала наповнювати його відносно недавно. Співрозмовники у Держспецзв’язку визнають, що процес внесення даних до Реєстру непередбачуваний і залежить від людського фактора: через неякісну підготовку документів їх можуть повертати так званим секторальним органам на доопрацювання. Тому доволі знакових підприємств там або немає, або їх внесено із запізненням. Така тяганина дала змогу органам ПФУ позбавити виплат не одну родину загиблого працівника.

Навряд чи когось можна здивувати ухваленням законів, що позбавлені зрозумілих механізмів реалізації. Але в цьому випадку законодавчі вади мають особливо цинічний вигляд, бо йдеться про життя і смерть.

ЗАКОН З НЕПРОСТОЮ ІСТОРІЄЮ

Закон №  2980 міг мати ще більш перспективний характер з погляду соціальної спрямованості. Скажімо, він передбачав норми про виплати для журналістів, які постраждали від загарбників під час роботи, а також містив ідею виплачувати 100 тис. грн у разі втрати працездатності без встановлення інвалідності, наприклад, через контузію. Від них зрештою відмовилися. Водночас законотворці не пристали на пропозицію Міністерства соціальної політики поширити дію цього Закону на соціальних працівників. Як і на пропозицію представників Міноборони підвищити виплати в разі загибелі працівників до розміру 750-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Хоча справедливості заради варто зазначити, що були й ті (Мінфін), які виступали проти, бо ж переймалися через зростання видатків державного бюджету.

Схоже, що витрат, пов’язаних з підтримкою жертв рашизму, побоювалися і у верхівці Кабміну. Адже відведений на конкретизацію порядку реалізації Закону № 2980 місячний строк розтягнувся на довгих вісім місяців: необхідний підзаконний акт з’явився лише наприкінці 2023 року. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України було затверджено постановою КМУ від 27.12.2023 № 1396 (далі – ­Порядок № 1396).

ТАЄМНИЧА ПОРОЖНЕЧА

Поданий до парламенту законопроєкт передбачав, що його дія поширюється на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, працівників об’єктів критичної інфраструктури, журналістів та на членів їхніх сімей. На мій погляд, на цю норму могли б спиратися ті, в інтересах кого він ухвалювався.

Адже фінальний текст не містить ані визначення працівників об’єктів критичної інфраструктури, ані норм про сферу дії Закону. Однак – дещо неочікувано – у ч. 4 ст. 6 Закону № 2980 йдеться, що до завершення формування реєстру об’єктів критичної інфраструктури відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру» від 16.11.2021 № 1882-IX (далі – Закон № 1882) перелік об’єктів критичної інфраструктури, на працівників яких поширюється дія цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України. Тут уже міститься посил, що умовою отримання виплат є не просто виконання суспільно важливої роботи за небезпечних обставин, а ще й затвердження певного списку з поіменованими підприємствами.

Саме визначення поняття об’єктів критичної інфраструктури наведене в п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону № 1882: це об’єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, націо­нальної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам. Отримати уявлення про коло галузей, у яких функціонують об’єкти критичної інфраструктури, дає змогу Перелік секторів критичної інфраструктури, затверджений постановою КМУ від 09.10.2020 № 1109 (далі – Перелік № 1109).

Тут уже закрався парадокс: підприємство може й належати до критично важливих галузей, але до Реєстру його внести забули із суто суб’єктивних причин.

На жаль, втілена згодом у Порядку № 1396 логіка відрізняється ще більшим бюрократоцентризмом: для поширення Закону № 2980 на певне підприємство потрібно, щоб воно потрапило до Реєстру, а дані про внесення його до Реєстру може отримати лише орган ПФУ, надіславши письмовий запит до Держспецзв’язку.

На ділі тривалість процедури розтягується на місяці.

Отже, лише з моменту затвердження Порядку № 1396 виникла гіпотетична можливість призначення гарантованих законом виплат. Водночас у розумінні Порядку № 1396 орган ПФУ мав звертатися уже тільки до Держспецзв’язку, а не до КМУ, який відповідно до норм ст. 6 Закону № 2980 міг визначати перелік об’єктів критичної інфраструктури, на працівників яких поширюється дія цього Закону.

Однак подальша практика показала, що органи ПФУ схильні ще суворіше трактувати наявні правила, щоб узагалі звести шанси на отримання допомоги до мінімуму. Скажімо, вони з’ясовують, чи було ­внесено певний об’єкт до Реєстру саме на момент настання трагедії, а не на момент надіслання запиту до Держспецзв’язку. Досить показово, що органи ПФУ на своїх сайтах не згадують про передумову здійснення виплати, якою є наявність об’єкта в Реєстрі, що могло породити серед населення завищені очікування.

Віталій Дудін, канд. юрид. наук, експерт з трудового права, активіст ГО «Соціальний рух»

Vitaliy Dudin, PhD in Law, labor law expert, activist of the Social Movement NGO
The unavailable million
Why the families of the deceased critical infrastructure workers are denied payments.
In March last year, the Verkhovna Rada adopted the Law of Ukraine of 20.03.2023 No. 2980-IX “On One-time Financial Assistance for Damage to Life and Health Caused to Workers of Critical Infrastructure Facilities, Civil Servants, Local Government Officials as a Result of the Military Aggression of the Russian Federation against Ukraine,” which entitles workers of critical infrastructure facilities who suffered from Russian attacks at work to receive significant compensation.
However, in practice, the Pension Fund of Ukraine, which is responsible for these payments, denies the victims, taking advantage of imperfect regulation.

Статтю повністю читайте в журналі "Охорона праці" № 9/2024 або КАБІНЕТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ.