Атестація – це не формальний захід …

Доволі часто на підприємстві буває так, що атестацію проведено, але оцінювання якості матеріалів атестації не здійснювалося, план заходів для поліпшення умов праці не виконується, а томи з матеріалами атестації чекають лише зустрічі з державним інспектором…

Атестацію робочих місць за умовами праці (далі – атестація) проводять для врегулювання відносин між роботодавцем і працівниками та забезпечення прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Але часто на різних етапах її проведення роботодавці припускаються помилок, що можуть ­призводити до різного роду конфліктів, вирішувати які іноді доводиться в судовому порядку.

Відповідно до статей 29, 141, 153, 158 КЗпП та ст. 13 Закону про охорону праці роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці згідно з нормативно-правовими актами, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у сфері охорони праці.

Для цього разом з іншими заходами роботодавець організовує проведення інструментально-лабораторних досліджень умов праці та атестації робочих місць за умовами праці.

Згідно з п. 2. Порядку № 442 основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у сфері реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Також за підсумками атестації роботодавець вживає заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих чинників.

Отже, під час атестації потрібно в комплексі оцінити всі чинники виробничого середовища і трудового процесу, а також супутні соціально-економічні чинники, що мають вплив на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності, та вжити можливих заходів щодо їх поліпшення.

Оцінювання робочих місць проводить атестаційна ­комісія. Її склад і повноваження визначають у строки, передбачені колективним договором (але не рідше ніж один раз на п’ять років) наказом по підприємству, організації.

Для представлення інтересів працівника до складу комісії обов’язково має входити уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а якщо немає профспілкової організації – уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Однак в умовах дії воєнного стану згідно з постановою № 660 атестацію, строк проведення якої настав у період воєнного стану, можна провести протягом шести місяців після його скасування, якщо роботодавець узгодив таке рішення з профспілкою. Крім того, результати атестації, проведеної до введення воєнного стану в Україні, продовжують діяти та використовуються у період воєнного стану і протягом шести місяців з дня його припинення чи скасування.

Проте, якщо роботодавець, особливо переймаючись гарантією безперервного отримання працівниками права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2, вирішить провести чергову атестацію в період воєнного стану, то його дії будуть цілком правомірними, оскільки заборони на це немає. Натомість нові підприємства, які відкрились у період воєнного стану та релоковані, зобов’язані провести атестацію.

Водночас інструментально-лабораторні дослідження чинників виробничого середовища і трудового процесу повинні проводити лабораторії, атестовані Держпраці та МОЗ. Для вибору лабораторії роботодавці можуть ознайомитися з інформаційним переліком лабораторій, атестованих на проведення гігієнічних досліджень чинників виробничого середовища і трудового процесу, на офіційному сайті Державної служби України з питань праці.

НОРМАТИВНА БАЗА

• Закон України «Про охорону праці» (далі – Закон про охорону праці);
• Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП);
• Кодекс адміністративного судочинства України (далі – КАСУ);
• Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою КМУ від 01.08.1992 № 442 (далі – Порядок № 442);
• Державні санітарні норми та правила «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», ­затверджені наказом МОЗ від 08.04.2014 № 248 (далі – ДСНтаП № 248);
• Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою КМУ від 24 червня 2016 № 461 (далі – Списки № 1 і № 2);
• Списки виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затверджені постановою КМУ від17.11.1997 № 1290 (далі – Списки № 1290);
• Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, ­затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 № 163 (далі – Перелік № 163);
• Перелік робіт із важкими, шкідливими та особливо шкідливими умовами праці у будівництві, на яких встановлюється підвищена оплата праці, ­затверджений постановою КМУ від 12.07.2005 № 576 (далі – Перелік № 576);
• Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений наказом Мін’юсту України від 12.04.2012 № 578/5, зареєстрований у Мін’юсті України 17.04.2012 за № 571/20884 (далі – Перелік № 578/5);
• Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена наказом Міністерства праці, Мін’юсту і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (із змінами і доповненнями) (далі – Інструкція № 58).
• Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Мінпраці від 01.09.1992 № 41;
• Постанова КМУ від 30.06.2023 № 660 «Про внесення змін до п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці» (далі – постанова № 660) тощо.

УЧИМОСЯ НА ПОМИЛКАХ    

Як показує досвід, найпоширеніша помилка роботодавців під час проведення атестації – це формальний підхід до неї. На жаль, доволі часто на підприємствах буває так, що атестацію проведено, але пільги не надаються, план заходів для поліпшення умов праці не виконується, а томи з матеріалами атестації чекають лише зустрічі з державним інспектором.

Щодо оцінювання якості проведеної атестації варто надати роз’яснення. Так, згідно з постановою КМУ від 05.10.2016 № 741 внесено зміни до Порядку № 442, якими, зокрема, контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування Списків № 1 і № 2, Списків № 1290, Переліку № 163, Переліку № 576 та інших нормативно-­правових актів, відповідно до яких надаються пільги та компенсації працівникам за роботу із шкідливими умовами праці, покладається на Держпраці.

Нині на сайті Держпраці розміщено тільки проєкт наказу Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці та правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення».

Отже, висновок за результатами експертизи якості проведення атестації робочих місць за умовами праці не є актом державного чи іншого органу в розумінні КАСУ, оскільки не породжує правових наслідків, спрямованих на регулювання тих чи інших суспільних відносин, і не має обов’язкового характеру для суб’єктів господарювання.

Тобто відповідно до чинного законодавства України тільки наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці відповідного підприємства, організації є підставою для підтвердження впродовж певного п’ятирічного періоду умов ­праці, що дають право на надання працівникам пільг і компенсацій за роботу із шкідливими і важкими умовами праці.

Тож, як бачимо, держава гарантує зменшення кількості перевірок, усунення корупційного складника та покладає повну відповідальність за результати атестації робочих місць на роботодавця.

Під час воєнного стану в областях, які розташовані в зоні ведення бойових дій, незважаючи на повсякчасну загрозу «прильотів» балістичних ракет по мирних підприємствах, керівникам цих підприємств все-таки вдається і зберегти трудові колективи, і проводити роботу з атестації робочих місць та поліпшення умов праці. А персонал місцевих санітарно-гігієнічних лабораторій, що проводять санітарно-гігієнічні дослідження для атестації робочих місць, безупинно, ризикуючи життям, виїздить у небезпечні зони на місця досліджень, якісно виконуючи свою роботу.

Серед складнощів, що виникають під час проведення атестації, – брак досвіду проведення таких робіт членами комісії. Тому до складу атестаційної ­комісії необхідно вводити досвідчених інженерно-технічних працівників і фахівців різних напрямів. Очолювати ­комісії повинні або керівники підприємств, або їх перші заступники.

Гігієнічні критерії оцінювання умов праці, установлені ДСНтаП № 248, містять великий обсяг інформації. Тому персонал атестованих санітарно-гігієнічних лабораторій, що проводять інструментально-лабораторні дослідження санітарно-гігієніч­них чинників виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочих місцях та оформлення їх результатів, повинен мати спеціальну освіту й досвід роботи. А також проходити кожних три роки навчання та перевірку знань у провідних закладах медичної освіти столиці (лікарі з гігієни праці – у Національному університеті охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика; інші фахівці – у провідному науковому центрі з питань гігієни праці – Інституті медицини праці ім. Ю. І. Кундієва НАМН України або в ЦЕНТРІ ОСВІТИ «СПЕКТР ЗНАНЬ») і надавати інформацію про чергове навчання та атестацію до Держпраці України.

На практиці атестація проводиться трьома способами: самостійно, сторонньою атестувальною організацією (акредитованою лабораторією) або спільно з атестувальною організацію.

Самостійно атестацію проводять на великих підприємствах, що мають у своєму складі акредитовану на відповідний вид вимірів санітарну лабораторію і навчений у належний спосіб персонал. Такий варіант проведення атестації може спричинити проблеми, пов’язані з:

• перевантаженістю штатних працівників, залучених до проведення атестації, які поєднують її з основною роботою;
• недостатністю у працівників спеціальних знань з оцінювання умов праці;
• браком у працівників мотивації до участі в проведенні атестації;
• відсутністю приладів контролю умов праці та потребою їх придбання або оренди на відповідних підприємствах, а також організації вчасної повірки вимірювального обладнання;
• затягуванням термінів виконання робіт;
• спокусою фахівців підприємства вплинути на ­результати атестації.
• податковими витратами на можливу повторну перевірку якості оцінювання умов праці на окремих робочих місцях (у спірних випадках).

Проведення атестації сторонньою організацією багато в чому залежить від можливостей цих організацій та зацікавленості роботодавця в ефективності атестації. У разі недостатньої участі членів атестаційної комісії підприємства в процесі атестації можливе її здійснення за шаблоном і формально, лише для подання її результатів наглядовому ­органу. Відповідно, такий спосіб має низку недоліків, а саме:

• слабка залученість фахівців підприємств до роботи з атестації;
• неможливість розвитку своїх працівників і підвищення їх зацікавленості в послідовному поліпшенні умов праці;
• брак у фахівців сторонньої організації повноти інформації про особливості технологічних процесів на робочих місцях та інші недоліки.

Найефективніший спосіб проведення атестації – фахівцями підприємства із залученням сторонньої організації. У такому разі більшість недоліків, характерних для перших двох способів, усувають. Але, знову ж таки, лише за наявності зацікавленості роботодавця досягти цілей атестації та належних знань у членів атестаційної комісії. Важлива роль у роботі атестаційної комісії відводиться працівникам атестувальної організації, оскільки її мета – координація, методичне керівництво і контроль за проведенням атестації спільно з іншими членами атестаційної комісії.

На жаль, доволі часто під час вибору лабораторії, що проводить дослідження, є орієнтованість тільки на вартість послуги. Іноді вона може бути навіть нижчою за її собівартість. Бувають випадки, коли віддалені лабораторії пропонують роботодавцям провести дослідження онлайн, що в принципі неможливо. Роботодавець повинен уважно підходити до вибору виконавця послуг з атестації. У разі заниження ціни та таких пропозицій результати атестації, безумовно, будуть сумнівними і неякісними. Наприклад, під час оформлення Карти атестації можуть виявитись більш ніж наполовину не заповнені її графи, що робить їх непридатними для використання, листи спостережень та фотографії робочих днів (ФРД) також можуть бути неякісно заповнені або їх узагалі не буде.

Висунути ж претензію виконавцю формально неможливо, адже звітний матеріал за договором – «виміри і оцінка виробничих чинників» представлений. Тому, вибираючи сторонню організацію, потрібно звертати увагу на наявність у лабораторії акредитації, досвіду роботи, знайти відгуки про неї тощо. Лабораторії, які не увійшли до інформаційного переліку на сайті Держпраці, не мають права проводити гігієнічні дослідження чинників виробничого середовища і трудового процесу.

Малюнок Ю. Судака

Sergiy Kolesnik

Attestation is not a formal event ...

It often happens that the certification has been carried out, but the quality of the certification materials has not been assessed, and the action plan for improving working conditions has not been implemented.

Workplace certification for working conditions is carried out to regulate relations between employers and employees and to ensure the rights to healthy and safe working conditions, preferential pension benefits, benefits and compensation for working in unfavorable conditions. However, employers often make mistakes at various stages of the process, which can lead to conflicts that have to be resolved in court.

Статтю повністю читайте в журналі "Охорона праці" № 7/2024 або КАБІНЕТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ