Звернення головного редактора до читачів журналу

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!

Передбачати, готуватися та реагувати на кризу, інвестувати у стійкі системи безпеки та здоров’я на роботі. До цього нас закликає Міжнародна організація праці напередодні Всесвітнього дня охорони праці – 2021. І це гасло на 100% віддзеркалює погляди та дії всіх компаній світу, які несподівано зіткнулися з глобальною небезпекою і змушені вливати мільйонні ресурси у збереження трудового потенціалу та підтримку дієздатності своїх організацій.

У тривалій боротьбі з пандемією COVID-19 найлегше встояти тим, хто завбачливо інвестував зусилля та ресурси у створення й підтримку життєздатності систем управління підприємством, невід’ємний складник яких – збереження здоров’я працівників та контроль за розповсюдженням інфекційних захворювань. Характерно, що, не чекаючи рекомендацій ВООЗ і МОП, інженери з охорони праці, керівники українських підприємств організовували професійні спільноти в соцмережах й обмінювалися досвідом щодо захисту працівників від COVID-19. Поширення цих практик знайшло відображення в багатьох публікаціях нашого журналу.

Для України звичне явище у сфері охорони праці – з одного боку, вільний вибір шляхів удосконалення, з іншого – вичікувальна позиція, доки в законодавство не будуть внесені зміни. У грудні 2018 року ухваленням Концепції реформування системи управління охороною праці в Україні держава задекларувала ризикоорієнтований шлях побудови СУОП на державному рівні та на підприємствах. Однак за минулі роки віз реформ особливо не зрушив з місця. Ні нового працеохоронного закону, ні нормативних чи рекомендаційних документів щодо впровадження ризикоорієнтованих підходів у сфері охорони праці не ухвалено…

Натомість бізнес не стоїть на місці. Передусім тон задають підприємства з іноземними інвестиціями. Стикаючись із недосконалістю нормативного регулювання сфери трудових відносин, непередбачуваністю судових рішень, вони все активніше наполягають на прийнятті певних правил, які б урегулювали відносини між бізнесом і наглядовими органами, і пропонують вирішувати конкретні ситуації з огляду на декларовані європейські прагнення України.

Цей рух поширюється й на вітчизняні підприємства. Там, де є очільник-лідер, рух відбувається в усіх напрямах – і щодо розвитку бізнесу, і щодо формування культури безпеки в компанії як одного зі складників успішного бізнесу.

Редакція спостерігає, як непросто роботодавці змінюють спосіб мислення, реагують на нові виклики та небезпеки. Навіть організатори виробництва, які зважилися зробити перші, але вже незворотні кроки в оновленні СУОП, не поспішають упроваджувати стандарти ISO. Часто системи управління підприємств, сертифіковані (на вимогу інвесторів) за стандартами ISO, є формальними, які не торкнулися умів та сердець виконавців. Попри це беззаперечним фактом є те, що системи та інструменти, які впроваджуються підприємством за власним вибором, з урахуванням очевидних особливостей та своїми силами, – найбільш зрозумілі, живі та ефективні.