Звернення головного редактора до читачів журналу

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!

Людство увійшло в епоху інформаційного перенасичення: інтернет і соціальні мережі сповнені різноманітної, подекуди недостовірної чи неправдивої інформації. Зокрема, і професійного характеру. Як відсіяти зерно від плевелів і не помилитись у виборі?

Потрібен навігатор. У сфері охорони праці таким навігатором є, без перебільшення, наш журнал. Стверджую це не тільки з позиції головного редактора, який має професійну команду. Наше видання зібрало найкращих в Україні експертів у сфері безпеки та здоров’я на роботі. Вони допомагають акумулювати на сторінках журналу найціннішу інформацію, виділити важливе, відсіяти застаріле, знайти відповідь на проблемне питання. Саме ми даємо читачам найбільш актуальну, корисну та практичну інформацію.

У лютому журнал «Охорона праці» провів щорічне засідання редакційної колегії. Для нас це привід зробити зріз стану справ у сфері охорони праці. Що непокоїть наших експертів – непокоїть і всю працеохоронну спільноту. Фахівці-практики, які щодня перебувають у виробничому кругообігу, уже втомилися від нормативного вакууму у сфері охорони праці. Скасовані, застарілі, такі, що суперечать один одному, нормативні акти – як у цьому розібратися, щоб не прийняти помилкове рішення, за яке потім доведеться відповідати?

Ми вимушені вкотре акцентувати увагу: усе професійне середовище з нетерпінням чекає на ухвалення головного працеохоронного закону, який «перебудує» систему управління охороною праці в Україні за європейським зразком (відповідно до вимог Директиви 89/391/ЄЕС). Дуже заважають цьому полярні інтереси сторін соціального діалогу: держави – профспілок – роботодавців – професійної спільноти. Попри те, що мета працеохоронної діяльності єдина – збереження життя та здоров’я працівників.

На думку експертів, у законопроєкті ще не закладено основу – його понятійний апарат. Нам усім працювати в полі дії закону, тож маємо використовувати терміни та поняття, які розуміємо однаково і які максимально інтегровані до європейських норм.

Чого бракує в цій законотворчій роботі найбільше? Якісного соціального діалогу, єдності, бажання почути та піти назустріч опоненту, знайти компромісне для всіх рішення. Як то кажуть, де два українці – там три гетьмани. Уже, здавалося б, з усіх питань порозумілися, але знову щось пішло не так...