Звернення головного редактора до читачів журналу

В Україні, на думку фахівців, ані держава, ані роботодавці не приділяють належної уваги питанням медицини праці, професійного здоров’я.

Шановні читачі!

Чи діє на вашому підприємстві затверджена наказом керівника процедура температурного скринінгу для працівників та відвідувачів?

Звичайно, більшість суб’єктів господарювання, з огляду на рік життя в умовах пандемії, вже продумали та реалізують комплекс заходів, спрямованих на профілактику вірусних інфекцій. Деякі підприємства та установи оцінюють ризики впливу COVID-19 на здоров’я працівників, використовуючи вже готові до впровадження настанови та рекомендації від професійних та міжнародних організацій – IOSH, ISO, ILO.

Проте чи може Україна пишатися власними напрацюваннями щодо забезпечення здоров’я працівників? Сьогодні держава та підприємства проводять аналіз і реагують на рівень травматизму на роботі, реалізують запобіжні заходи щодо його зниження. Водночас, за даними Міжнародної організації праці, у світі 70% смертей на виробництві пов’язані з професійними захворюваннями. В Україні ж, на думку фахівців, ані держава, ані роботодавці не приділяють належної уваги питанням медицини праці, професійного здоров’я.

Пригадаймо недавню історію з ліквідацією і подальшим відновленням в аварійному режимі діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби (СЕС). Щось подібне сьогодні відбувається з гігієнічною наукою та практикою. Після розвалу СЕС нею опікуються дві няньки. А в таких випадках, як відомо, дитя не доглянуте. Через те що немає порозуміння між МОЗ та Мінекономрозвитку, поза увагою залишилися підготовка та державне замовлення на лікарів з гігієни праці. Закриваються відповідні факультети у вищих навчальних закладах. Проблемою стало підвищення кваліфікації фахівців з гігієни праці.

У проєкті закону «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі», над яким нині триває активна робота соціальних партнерів, встановлено вимоги до замовлення і проведення наукових досліджень у сфері безпеки та здоров’я працівників. Але й досі не вирішені питання: хто замовлятиме, а хто розроблятиме нормативну документацію з питань медицини праці, державні санітарно-епідеміологічні, -гігієнічні, -протиепідемічні норми і правила, санітарні регламенти у сфері безпеки та здоров’я працівників. І коли нарешті ми побачимо оновлений Порядок проведення профілактичних медичних оглядів працюючих в умовах впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу, над проєктом якого «працюють» уже понад п’ять років? Його підготовка була передбачена Планом дій уряду щодо реалізації Концепції реформування системи управління охороною праці в Україні з терміном виконання у 2020 році.

Нині працеохоронне законодавство рухається в європейському напрямі, що передбачає впровадження ризикоорієнтованих підходів у системи управління охороною праці. І всіх дуже турбує питання: що буде з атестацією робочих місць? Яких змін вона зазнає, чи потрібно та як проводити її підприємствам, які впровадили стандарт ISO 45001:2018 з безпеки і здоров’я на роботі та вже системно оцінюють і мінімізують ризики? Адже по суті дві процедури з оцінки безпечності робочих місць – це подвійне навантаження на підприємства.

Відповідей на ці запитання чекають роботодавці та фахівці з безпеки праці, соціальні партнери. Адже ціна питання – здоров’я та життя всього працюючого населення.