Захистити тих, хто тримає світло

Сьогодні прислів’я «готуй сани влітку» стало для нас керівництвом до дії. Зима 2026 року передбачувано буде випробуванням для енергетичної системи України. Усі розуміють: попри масштабну підготовку держави, набутий підприємствами досвід відновлення за період варварського знищення енергетичних об’єктів України агресором, підтримку міжнародних партнерів, воєнні ризики залишаються надвисокими.

Стійкість енергетики формується не лише завдяки обладнанню, резервам і технічним рішенням. Її основою залишаються люди – енергетики, ремонтники, оператори, працівники комунальної сфери, які забезпечують роботу критично важливих систем.

Саме тому питання їхньої безпеки стає одним з критеріїв гарантії живучості системи і ключовим завданням підготовки до зимового періоду.

Редакція журналу спільно з партнерами бере участь у підготовці аналітичного звіту Міжнародної організації праці щодо безпеки та здоров’я працівників енергетичного сектору України, який формується на підставі опитувань працівників, менеджерів, фахівців, статистичних даних, аналітичних матеріалів. Перші висновки: у сучасних умовах воєнні фактори значно посилюють традиційні виробничі ризики. Серед пріоритетних сценаріїв – аварійне відновлення після атак, роботи з пошкодженими або тимчасовими електричними схемами, перезапуск енергетичного обладнання, роботи на висоті та в замкнених просторах.

Найбільшу небезпеку становлять не окремі фактори, а їх поєднання. Наприклад, працівник аварійної бригади може одночасно працювати з пошкодженим обладнанням, невідомим електричним станом мережі, нестійкими конструкціями та ризиком повторної атаки.

У таких умовах безпека має будуватися за принципом: спочатку – усунення або ізоляція небезпеки, потім – організаційні заходи, навчання, контроль і лише після цього – рішення щодо застосування засобів індивідуального та колективного захисту.

Саме такий підхід закладено в рекомендаціях МОП: ЗІЗ є важливим, але не єдиним складником системи захисту. Вони мають відповідати конкретному ризику, завданню та умовам роботи.

За результатами оцінювання вже визначено низку критичних потреб: електрозахисні та дугостійкі комплекти, обладнання для перевірки відсутності напруги і заземлення, системи захисту від падіння, засоби газового контролю, обладнання для рятування, засоби зв’язку тощо.

Водночас забезпечення обладнанням має супроводжуватися навчанням, перевіркою сумісності та практичним відпрацюванням дій. Адже каска чи захисний костюм не захищають самі по собі – захищає система, у якій людина знає про небезпеку, усвідомлює свої дії та має право сказати: «Зупиняємося, умови стали небезпечними».

Окремий виклик – людський ресурс. Доводиться працювати в умовах тривалих змін, повторних викликів і високого психологічного навантаження. Тому підтримка безпеки означає також контроль втоми, належну організацію змін і турботу про психічне здоров’я працівників.

Особливість підготовки до наступної воєнної зими – це спільна, колективна відповідальність.

Держава створює умови для стійкості енергетичної системи. Міжнародні партнери допомагають технічно та долучаються до посилення захисту тих, хто її відновлює. Підприємства мають забезпечити безпечну організацію робіт.

А кожна родина, громадянин має зробити свій внесок – належно, відповідно до своїх можливостей підготуватися до труднощів і відповідально ставитися до власної безпеки.

Адже за теплом і світлом у наших домівках стоїть щоденна праця людей, безпека яких має бути безумовним пріоритетом.