Захищатися правильно

Якщо за результатами нещасного випадку складено акт за формою Н-1/НП, з висновками якого особа не погоджується, то до суду потрібно оскаржувати саме акт. Тобто резолютивну частину рішення. Інакше захистити свої права в суді буде складно.

На сайті Судової влади України опубліковане ­рішення у справі № 501/4169/20 від 29.04.2021. ­Людмила Х. не відстояла свої права в суді, вважаю, саме з причини неправильного визначення предмета позову. Звісно, невідомо, який міг би бути результат у справі, адже це компетенція суду, однак висока ймовірність, що в разі іншого формулювання позову суд міг би задовольнити інтереси позивача.

Обставини справи

08 липня 2014 року Людмила Х. перебувала на робочому місці в ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі – ДП). Через негативний психологічний тиск з боку її безпосереднього керівника, який у доволі грубій та образливій формі змушував виконувати додаткову роботу за відсутніх колег,у працівниці піднявся тиск. Унаслідок цього Людмила Х. втратила свідомість.

З робочого місця жінку було госпіталізовано до лікарні з гострим захворюванням, що призвело до ­втрати праце­здатності та до інших негативних наслідків. Потерпілій установили попередній діагноз «інсульт».

Зі слів потерпілої, роботодавець приховав факт нещасного випадку, жінку не ознайомили з її правами і попросили «не висуватися». Розслідування було проведено формально, нещасний випадок не пов’язали з виробництвом.

29.10.2015 Людмилі Х. було первинно встановлено третю групу інвалідності внаслідок загального захворювання, яку 15.10.2019 встановлено безстроково.

Людмила Х. подала скаргу до ГУ Держпраці в Одеській області  (далі – Управління), яке 31.10.2018 видало припис за формою Н-9 про повторне розслідування цього нещасного випадку.

Відповідно до п. 56 Порядку № 337 роботодавець після одержання обов’язкового до виконання припису за формою Н-9 зобов’язаний протягом 10 робочих днів забезпечити вжиття зазначених у ньому заходів. А також притягти до відповідальності працівників, які допустили порушення вимог законодавства. Про вжиття заходів роботодавець письмово повідомляє Держпраці або її територіальному органу в установлений у приписі строк.

ДП оскаржувало до суду припис за формою Н-9 та звернулося з проханням до  суду визнати незаконними дії головного державного інспектора з охорони праці Управління О. Барського в частині зобов’язання в. о. директора порту провести розслідування випадку з Людмилою Х. за правилами Порядку № 1232 і скасувати припис № 1 від 31.10.2018 року за формою Н-9.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 у справі № 420/6456/18 у позові відмовлено і постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу ДП – без задоволення.

Після невдалої спроби оскаржити припис за формою Н-9 13.05.2020 наказом по ДП було призначено комісію з повторного розслідування нещасного випадку.

За результатами розгляду комісія дійшла висновку, що випадок не підпадає під вимоги абз. 18 п. 15 Порядку № 1232 і є таким, що не пов’язаний з виробництвом. Потрібно зазначити, що один із членів комісії додав свою окрему думку до акта, у якій зазначив, що розслідування відбувалося з порушенням ­Порядку № 337, про що підтвердив у суді.

Людмила Х. після завершення повторного розслідування звернулася до суду, визначивши предмет позову (позовні вимоги) так:

• визнати нещасний випадок, який стався 08.07.2014 на території ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», пов’язаним з виробництвом;
• зобов’язати відповідача скласти акт за формою Н-1, переглянути затверджений акт розслідування від 23.06.2020 та поставити на облік нещасний ­випадок, який стався 08.07.2014.

Суд відмовив Людмилі Х. у позові. Однією з підстав такої відмови стало те, що підприємство виконало вимоги Порядку № 337, провівши за приписом повторне розслідування та склавши акт за формою Н-1/НП.

Рішення комісії (спеціальної комісії), зміст акта за формою Н-1 можуть бути оскаржені в судовому порядку потерпілим, членами його сім’ї або уповноваженою ними особою, робочим органом Фонду, а також іншими органами, установами, підприємствами та організаціями, представники яких брали участь у розслідуванні (спеціальному розслідуванні).

Акт від 23.06.2020 Людмила Х. до суду не оскаржила.

Отже, неправильно сформульований предмет позову, тобто вибраний спосіб захисту прав, став причиною відмови в позові.

Статтю повністю читайте в Кабінетіі Охорони праці та Журналі № 3/2023