Загроза без строку давності

У цьому номері поговоримо про матеріал, який довго вважався символом промислового прогресу. Його називали мінералом тисячі можливостей завдяки вогнестійкості, міцності та дешевизні. Азбест широко застосовували в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, транспорті, теплоізоляції, виробництві шиферу, труб, технічних матеріалів. Проте згодом людство усвідомило: за ці переваги довелося заплатити надто високу ціну – здоров’ям і життям людей.

Сьогодні азбест офіційно визнано одним з найнебезпечніших канцерогенних виробничих факторів. Його небезпека полягає в мікроскопічних волокнах, які вивільняються в повітря під час пошкодження, свердління, демонтажу чи руйнування конструкцій. Потрапляючи в організм людини, вони можуть спричиняти азбестоз, рак легень, мезотеліому та інші тяжкі захворювання. Особливу небезпеку становить тривалий латентний період: хвороба може проявитися через десятки років після контакту.

Для України ця проблема є надзвичайно актуальною. Упродовж десятиліть азбест масово використовували в будівництві та промисловості. Значна кількість азбестовмісних матеріалів і сьогодні залишається в житловому фонді, виробничих приміщеннях, інженерних мережах та інфраструктурі. Додатковий ризик створюють руйнування будівель унаслідок війни та масштабні роботи з демонтажу й відбудови.

Водночас суспільство часто недооцінює проблему. Азбест – це «тихий» ризик, який не спричиняє миттєвих наслідків. Саме тому питання контролю азбесту у світі давно перейшло із суто технічної площини у сферу громадського здоров’я та державної політики.

Україна поступово гармонізує законодавство з європейськими вимогами. Закон України «Про систему громадського здоров’я» фактично запровадив заборону використання азбесту та азбестовмісних матеріалів. Основним спеціалізованим документом щодо азбесту є наказ МОЗ від 05.06.2023 № 1013 «Про затвердження Державних санітарних норм і правил “Про безпеку і захист працівників від шкідливого впливу азбесту та матеріалів і виробів, що містять азбест”». Привертаючи увагу суспільства до цієї проблеми, журнал «Охорона праці» спільно з ПРООН, ESOSH та Профбудом у 2025 році під час «Форуму стійкості» обговорили питання безпечного поводження з азбестовмісними матеріалами та провели спеціалізований тренінг із залученням експертів і технічних засобів з Великої Британії.

Проте між законодавчими змінами та практикою досі значна дистанція. В Україні ще немає повноцінних реєстрів азбестовмісних об’єктів, ліцензування відповідних робіт, достатньої кількості сертифікованих підрядників і сучасної інфраструктури поводження з небезпечними відходами. Також бракує обов’язкового обстеження старих будівель, спеціалізованого навчання працівників, розвиненої лабораторної бази, системи поводження з небезпечними відходами, контролю демонтажних робіт, системного медичного нагляду, інформаційних кампаній для населення тощо. Часто демонтаж старих конструкцій здійснюється без належного контролю та підготовки працівників.

Показовим є досвід Великої Британії, де система контролю азбесту має виражений превентивний характер. Її основою є не ліквідація наслідків після виникнення проблеми, а своєчасне виявлення небезпеки, ведення реєстрів, оцінювання ризиків, навчання працівників і жорсткий контроль робіт. Саме такий підхід дає змогу мінімізувати ризик професійних захворювань (докладніше про це – у статті Вікторії Кондратюк, с. 27).

Сьогодні питання азбесту – це не лише тема охорони праці. Це питання культури безпеки, відповідальності роботодавця, державної політики та готовності суспільства бачити ризики до того, як вони призведуть до трагедії. Найефективніший захист від азбесту – не боротьба з наслідками, а уникнення небезпечного впливу.

Про історію використання азбесту, сучасну проблематику наслідків такого використання читайте в моїй статті «Азбест: від «дивоматеріалу» до глобальної загрози здоров’ю» у Кабінеті охорони праці.

А про те, який державний орган здійснює контроль за поводженням з азбестовмісними матеріалами в Україні, а також про вимоги безпеки під час поводження з їх відходами – у статті Миколи Федоренка «Все про азбест в Україні» у додатку до цього номера журналу (с. 37).