З надією на повноцінне життя

Півтора року війни завдали Україні втрат, виміряти й оцінити які нині просто неможливо. Це розтрощена інфраструктура населених пунктів, знищене державне та приватне майно, загублені життя, втрачене здоров’я людей. Відкинуті в небуття особисті плани, надії та мрії…

Значне ми бачимо здалеку. Після Перемоги минуть роки, перш ніж і держава, і кожен з нас зможе оцінити, що було втрачено. Виміряти своє бажане, заплановане, але не отримане майбутнє.

Повернути та відновити можна все, крім найціннішого – життя та здоров’я. Сумну статистику смертей та поранень на війні рано чи пізно буде оприлюднено повною мірою. Але вже нині очевидно: сотні тисяч українських бійців та цивільних громадян поповнять лави людей з інвалідністю. І вони житимуть з цим увесь свій вік без будь-якого шансу повернути здоров’я. Але з надією, що життя не стане для них жахливим та беззмістовним.

Чи готові до цього суспільство та влада? І держава, і громадські організації нині активні в наданні медичної допомоги потерпілим на війні: лікування, протезування, інститут помічників ветеранів… Але це пів справи або навіть тільки її початок.

Як сприйматимуть людей з інвалідністю – на вулицях, у громадських закладах? Чи зможуть вони вільно пересуватись, як і інші громадяни? Чи зможуть себе реалізувати у праці, творчості, спорті, влаштувати особисте життя? І чи не буде показувати на них пальцями здивована малеча? Адже і серед дітей потрібно проводити роз’яснювальну роботу, щоб люди з інвалідністю відчували повагу та співчуття як герої жахливої війни.

Для роботодавців і фахівців з безпеки праці процес інтеграції людей з інвалідністю на виробництві – це питання особливих трудових відносин, відповідних умов праці, засобів доступу та мобільності, спеціально підібраних і навіть індивідуально розроблених спецодягу та інших засобів індивідуального захисту. Це – поле нашої відповідальності, це наша громадянська позиція.

Відійшов у минуле той час, коли керівники не хотіли приймати на роботу людей, які брали участь у бойових діях. Нині жахіття війни торкнулися навіть тих, хто не був на передовій. Ураховувати наслідки агресії у виробничій діяльності та працювати потрібно практично з усім колективом – починаючи з надання психосоціальної допомоги, роботи з посттравматичним розладом і завершуючи облаштуванням робочого місця людини з інвалідністю. Сховати голову в пісок, не бачити проблем і не долучатися до їх розв’язання вже не вийде.

Журнал «Охорона праці» разом з партнерами запрошують вас обговорити ці питання під час панельної дискусії «Безбар’єрність + Безпека. Створюємо робочий простір для осіб з інвалідністю, ветеранів та ветеранок. Адаптивний спецодяг». Захід відбудеться 18 жовтня з 14.00 до 17.00 у межах роботи 17–19 жовтня XX Міжнародної спеціалізованої виставки «КомунТех» (МВЦ, Київ, Броварський проспект, 15) у зоні open space. Долучитися до нього наживо чи онлайн можна, зареєструвавшись за посиланням https://ohoronapraci.kiev.ua/seminar/webinar/bezbarernist-bezpeka.

Тема панельної дискусії – готовність підприємств України працевлаштовувати й повертати на робочі місця працівників, які втратили здоров’я на війні та отримали інвалідність. До участі в заході також запрошено представників Міністерства соціальної політики України, Державної служби України з питань праці, Міністерства у справах ветеранів України, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Державної служби зайнятості, СПО роботодавців та профспілок України, громадські об’єднання та благодійні фонди. Будемо говорити про те, що турбує і що потрібно зробити державі й суспільству, кожному з нас, щоб людина з інвалідністю почувалася людиною і повноцінним громадянином України. Приєднуйтесь.