Випромінюйте світло!

Напевно, не раз відчували, коли ви просто світилися від щастя, хотіли поділитися своїми почуттями з усім світом, а у відповідь – лише косі погляди й несхвалення? Чому ваше внутрішнє світло так дратує людей?

Дійсно, таке буває часто-густо. У нашому житті зустрічаються люди, які буквально наповнені світлом, і ті, хто «світить навпаки» – засліплює нас своєю токсичністю. Найдивовижніше полягає в тому, що ці токсичні «світильники» з’являються саме в ту мить, коли ми щасливі й хочемо обійняти весь світ – поділитися своєю радістю з кожним.

Насправді ви абсолютно не цікавите і не потрібні цим людям, так само як і для вас – вони вкрай деструктивні. Адже справжні друзі – це ті, хто не тільки підставить своє плече у скрутну хвилину і підтримає, а й розділить з вами радість і щастя.

Світло і темрява є частиною природи людини. У когось у душі – світло, у когось – темрява, тобто заздрість і злість. Проблема полягає в тому, що нам доводиться спілкуватися з цими «носіями темряви», і, хоч це прикро констатувати, – вони отруюють наше «світло». Світло чужих душ буквально ріже їм очі, викликає отруту та гнів.

Річ у тім, що деяким людям потрібно забрати у вас світло, щоб почуватися краще. Адже в їхній душі живе лише зло, а судинами тече не кров, а заздрість.

Це як гриби, які на вигляд їстівні, а насправді – небезпечні для життя. Те ж саме із цими злими людьми: вони втираються нам у довіру, присягаються у вічній любові та дружбі, а насправді хочуть лише одного – отруїти. Щоб ми не світили так яскраво та не дратували своєю радістю й відкритістю.

Але якщо людина не здатна щиро радіти за нас, то що ми робимо поруч з нею? Загасити світло – дуже легко, а ось запалити знову – не факт, що вийде. І чим довше ви будете поруч із токсичними людьми, тим складніше буде повернутися до себе колишніх.

Коли у нас радісно на душі, ми поспішаємо поділитися з тими, кого добре знаємо. Це нормальна реакція: ми хочемо розповісти іншим, що знайшли його – своє маленьке щастя на Землі.

Кожен робить це по-своєму. Хтось пише пост у соціальних мережах, хтось телефонує і розповідає останні новини, інші пишуть вірші... Способів багато, але суть одна – ми хочемо поділитися радістю з кимось, щоб і йому стало світліше на душі. Очікуємо посмішки у відповідь, радісного сміху й захоплення: «О, так це ж просто фантастика! Вітаю, друже!». Але наражаємося на невдоволені погляди і заздрісне сопіння. Гірше не придумаєш… Радість вмить згасає. Одного тільки виразу обличчя співрозмовника (або інтонації) достатньо, щоб зрозуміти: наша радість комусь поперек горла.

Наше світло зустрічає безпросвітна темрява. Темрява заздрості й недоброзичливості. І світло починає тьмяніти... Наче хтось підрізав крила в польоті. Емоції слабшають, радість кудись випаровується...

Якщо в розмові з вашим другом або коханою людиною ви відчуваєте щось подібне – час замислитися: що ви, власне, робите разом. Щастя дійсно заразне, але тільки для тих, хто також світиться зсередини.

У «людей темряви» чужа радість викликає дискомфорт та агресію. Але тільки не подумайте, що вся справа у вас! Нічого особистого! Їхня нездорова реакція пов’язана тільки з їхніми травмами та комплексами.

Ваше щастя має світити й освітлювати цей світ добром і радістю. І люди, що живуть у темряві, не повинні йому заважати. Позбувайтеся їх сміливо і продовжуйте радіти життю!

За матеріалами вченого і педагога Володимира Калошина