Вимоги безпеки під час застосування речовин для авто

Антифриз – технічна рідина, яка забезпечує за мінусових температур нормальну роботу систем охолодження двигунів внутрішнього згоряння, що запобігає обмерзанню й ушкодженню деталей механізмів. Це водний розчин гліцерину, одноатомних спиртів, барвників. Один з компонентів більшості охолоджувальних рідин – етиленгліколь, що діє на людський організм як нейроваскулярна отрута. Гостре і смертельно небезпечне отруєння антифризом відбувається, коли він потрапляє в шлунково-кишковий тракт, хронічне може розвинутися в разі вдихання його парів, що проникають в салон автомобіля, якщо радіатор несправний. Антифриз може потрапити в кров через пошкоджену шкіру, наприклад, подряпину або поріз на руці, але інгаляційна і черезшкірна інтоксикація зазвичай не становлять небезпеки для життя.

На підприємствах для запобігання отруєнню гальмівною рідиною або антифризом має бути чітко встановлено порядок їх відпуску, зберігання та витрачання за призначенням.

Антифриз та гальмівні рідини слід зберігати і перевозити в справних, герметично закритих ємностях (бочках та споживчій тарі).

Перед тим, як налити антифриз або гальмівну рідину, ретельно очистити тару від твердих осадів, нальотів та іржі, промити лужним розчином і пропарити. У тарі не повинно бути залишків нафтопродуктів.

Антифриз і гальмівну рідину наливають у тару не більше як на 90% її ємності. На тарі, в якій зберігають (перевозять) антифриз та гальмівну рідину, і на порожній тарі з-під них повинен бути незмивний напис великими літерами «ОТРУТА», а також знак.

Тару з антифризом і гальмівною рідиною зберігають у сухому приміщенні, яке не опалюється.

Не допускається:

• наливати антифриз і гальмівну рідину у тару, яка не відповідає названим вище вимогам;
• переливати антифриз і гальмівну рідину шлангом, засмоктуючи рідини ротом;
• застосовувати тару з-під антифризу й гальмівної рідини для перевезення і зберігання харчових продуктів;
• перевозити антифриз і гальмівну рідину з людьми, тваринами, харчовими продуктами.

Злитий із системи охолодження двигуна антифриз здають за актом на склад для зберігання.

Вимоги до зберігання відпрацьованого антифризу такі само, як і для свіжого.

Перед заправкою системи охолодження антифризом потрібно:

• перевірити, чи немає в системі охолодження (у з’єднувальних шлангах, радіаторі, сальниках водяного насоса тощо) течі, а за наявності слід її ліквідувати;
• промити систему охолодження чистою гарячою водою.

Заправляти систему охолодження двигуна антифризом та гальмову систему гальмівною рідиною слід тільки за допомогою спеціально призначеної посудини. Заправна посудина повинна бути очищена і промита, і мати відповідний напис: «Тільки для антифризу» або «Тільки для гальмівної рідини». Під час роботи з цими рідинами вжити заходів, що унеможливлюють потрапляння в них нафтопродуктів (бензину, дизельного палива, мастила тощо).

Заливати антифриз у систему охолодження без розширювального бачка слід не до горловини радіатора, а на 10% менше від об’єму системи охолодження, тому що під час роботи двигуна (нагрівання) антифриз розширюється, що може призвести до його витікання.

Після кожної операції з гальмівною рідиною та антифризом (одержання, видача, заправляння автомобіля, перевірка якості) треба ретельно мити руки водою з милом. У разі випадкового ковтання антифризу або гальмівної рідини потерпілому слід негайно надати медичну допомогу.

Забороняється допускати до роботи з антифризом і гальмівною рідиною осіб, які не пройшли інструктажу щодо безпеки під час їх використання та зберігання або яким за медичним висновком така робота протипоказана за станом здоров’я.

Причини отруєння антифризом

До гострого отруєння антифризом призводить навмисне вживання його всередину для досягнення стану сп'яніння. Іноді його випадково приймають за спирт, він може міститися в складі контрафактного алкоголю. Фактори ризику виникнення таких випадків – алкогольна залежність, безвідповідальне ставлення до свого здоров'я і готовність «пригощатися» спиртним невідомого походження. Антифриз може потрапити всередину випадково під час обслуговування автомобіля, але навряд чи це буде велика й небезпечна доза, швидше – кілька крапель.

Інгаляційне отруєння відбувається, коли людина не знає про проникнення парів антифризу в приміщення (найчастіше – в салон автомобіля).

Отруєння спричиняє порушення нейротрансмітерної передачі в тканинах головного мозку, що спричиняє дисбаланс процесів збудження і гальмування – спочатку спостерігається переважання збудження, потім наркотична і паралітична дія. Мозкова фаза триває від одного до двох днів, у разі вживання смертельної дози потерпілий впадає в коматозний стан і без надання допомоги помирає в першу добу. Може настати поліпшення, та це не гарантує одужання, адже померти можна і через кілька днів від метаболічного ацидозу.

Окислення етиленгліколю відбувається досить швидко, він всмоктується в системний кровотік з травного каналу протягом чверті години від моменту прийому всередину. Максимальна концентрація досягається протягом 6–12 годин.

В організмі цей компонент метаболізується за допомогою ферменту алкогольдегідрогенази. Усі проміжні метаболіти етиленгліколю, крім води, токсичні. Їх основний ефект – порушення тканинного дихання. До того ж впливають вони більшою мірою на мозок, судини, серце, легені, поступово трансформуючись до щавлевої кислоти, яка, перш ніж розкластися до вуглекислого газу і води, встигає завдати значної шкоди життєво важливим органам.

Друга, гепаторенальна фаза, починається у всіх по-різному, зазвичай через 2–5 годин, іноді через дві доби і пізніше, залежно від прийнятої дози, стану печінки й нирок, ступеня їх залучення в токсичний процес. У цей період перевалює симптоматика ушкодження цих органів. Переважно діє в цій стадії отруєння метаболіт етиленгліколю – щавлева кислота.

Установлено, що, пероральний прийом в середньому від 50 до 100 мл цієї речовини може викликати у дорослої людини отруєння легкого ступеня тяжкості. Потрапляння в травну систему від 100 до 150 мл антифризу спричиняє гостру інтоксикацію середнього ступеня тяжкості, від 150 до 300 мл – розвивається тяжка форма інтоксикації. Смертельна доза антифризу становить в середньому склянку технічної рідини. Дозування дуже умовні, з розрахунку, що в готовому антифризі міститься 40–55% етиленгліколю. Буває концентрований антифриз і контрафактний, який може містити метиловий спирт. Є також пропіленгліколевий антифриз, дорожчий і відносно безпечний для людини (хоча він теж не призначений для вживання).

Крім того, слід враховувати вагу потерпілого, його індивідуальну реакцію (відомі випадки смертельного отруєння після вживання 50 мл технічної рідини). Також має значення стан здоров'я потерпілого, наявність їжі та рідини в шлунку. Має значення хімічна природа, наявність домішок і присадок тощо.

Симптоми отруєння антифризом

Перші ознаки нагадують стан алкогольного сп'яніння. Починається мозкова фаза – технічна рідина потрапила в кров і діє на центральну нервову систему. Залежно від кількості прийнятого всередину антифризу, концентрації в ньому етиленгліколю, ступеня розведення приблизно через дві-три години у потерпілого червоніє лице і комірцева зона, гіперемію можна помітити на слизових оболонках. Пізніше шкіра і слизові  набувають синюватого відтінку.

Потерпілий здається п'яним: у нього нетверда хода, заплітається язик, він балакучий і збуджений, з часом симптоматика наростає.

Потерпілий може скаржитися на дискомфорт в животі й попереку, живіт може бути напружений і роздутий, на пальпацію реагує болісно.

Поступово потерпілий стає загальмованим і сонливим, може бути запаморочення і головний біль, підвищується тонус м'язів шиї (він не може торкнутися підборіддям грудей навіть зі сторонньою допомогою), кінцівок. З'являється блювання, судоми, втрата свідомості. Потерпілий може міцно заснути і цей сон перейде в кому.  Хворий дихає важко, шумно, рідко, пульс також уповільнюється.

Коли потерпілий виходить з мозкової фази, його мучить сильна спрага, після пиття нерідко настає блювання. Мозкова фаза може тривати до двох діб, кома без надання медичної допомоги нерідко призводить до смерті хворого. У разі вживання несмертельної дози потерпілий потроху починає приходити до тями, і його стан поліпшується, хоча загальне нездужання ще зберігається. Поліпшення і закінчення важких проявів мозкової фази не є ознакою одужання.

У середньому на другу-п'яту добу, а часом і за два-три тижні проявляються ниркові й печінкові симптоми отруєння антифризом (гепаторенальна фаза), прогноз якої залежить від ступеня ушкодження органів і їх попереднього стану.

До симптомів відносяться різке зменшення виділення сечі,  у зв'язку з чим метаболіти, що містять азот, не виводяться і концентруються в крові. Розвиток анурії – вкрай несприятлива ознака.

Також з'являються сухість у роті, постійна спрага, підвищена кровоточивість, стрибки тиску, серцебиття, блювання, нудота, пронос, головний біль, м'язові тики, аміачний запах з рота, загальмованість, слабкість, виразки на слизовій оболонці рота.

Гостре отруєння парами антифризу призводить до відчуття нестачі повітря, сповільненого хриплого дихання, запаморочення. Потерпілий повинен вийти на свіже повітря або його потрібно вивести. Якщо симптоми не зникли через деякий час, слід звернутися до лікаря.

Хронічне інгаляційне отруєння може настати у разі регулярної роботи з отруйними технічними рідинами в погано провітрюваних приміщеннях. Виявляється утрудненим диханням, запамороченнями, частими головними болями, нудотою, порушеннями зору, координації рухів, гіпертензією, тахікардією.

У разі потрапляння на неушкоджену шкіру антифриз може спричинити алергічну реакцію, подразнення. Місце контакту слід якомога швидше ретельно промити водою з милом. У разі потрапляння антифризу в очі їх потрібно негайно промити водою.

Якщо на шкірі були садна або подряпина, то потрапляння охолоджувальної рідини, може спричинити печіння, запалення, але системне отруєння антифризом через поріз неможливе, навіть якщо антифриз потрапив у рану.

За ступенем тяжкості розрізняють легке отруєння, середнє і тяжке.

Ускладнення і наслідки

Отруєння значними дозами прийнятого всередину антифризу без надання своєчасної допомоги може закінчитися смертю потерпілого. Легкі й середні ступені інтоксикації призводять до серйозних порушень роботи всіх життєво важливих органів, особливо страждає ниркова функція. Нерідко повністю відновити нормальну роботу нирок не вдається і згодом розвивається хронічна ниркова недостатність. Незворотними можуть стати ушкодження головного мозку, ускладненням отруєння антифризом можуть стати довічні неврологічні порушення.

Лікування отруєння антифризом

Етиленгліколевий, а також контрафактний антифриз є дуже токсичною рідиною, тому слід якомога швидше доставити потерпілого до медичного закладу.

Однак першу допомогу потрібно надати ще до приїзду медиків.

Якщо потерпілий притомний і отруєння сталося нещодавно, слід максимально швидко промити  шлунок. Дати випити велику кількість води (3–5 літрів) або сольового розчину, зробленого в пропорціях: чайна ложка солі без верху на склянку води. І викликати блювання.

Можна дати потерпілому ентеросорбенти (атаксія, ентеросгель, активоване вугілля та інші). Їх застосовують у найбільшій допустимій дозі згідно з інструкцією. Таблетки активованого вугілля не ковтають цілими, а приймають у вигляді водної суспензії, розмішавши в склянці води 2–3 столових ложки подрібнених таблеток.

Також дають проносне, щоб вивести токсичні речовини з кишечника.

Часто точно неможливо встановити, що саме вжив потерпілий. Якщо відомо, що отруйна рідина містила метиловий спирт або етиленгліколь, то перша допомога може полягати в тому, щоб дати випити потерпілому 100 г якісного 40% алкоголю, наприклад, коньяку або розведеного водою 1 : 1 харчового спирту. Застосувавши такий антидот, можна уповільнити всмоктування в кров етиленгліколю.

Потерпілого зазвичай мучить сильна спрага, можна давати йому воду невеликими порціями.

Якщо потерпілий непритомний, до приїзду медиків його укладають на бік, тепло вкривають і стежать, щоб він не задихнувся у разі западання язика або відходження блювотних мас.

Подальше лікування проводять у медичній установі.

Профілактика

Запобігти отруєнню антифризом можна, дотримуючись простих правил.

Не вживати технічну рідину всередину.

У домашніх умовах зберігати антифриз тільки в оригінальній упаковці, щоб не було сумнівів у тому, що це таке, у недоступних для дітей місцях.

Не купувати контрафактну алкогольну продукцію і не пити напої невідомого і сумнівного походження.

Під час роботи з токсичними рідинами дотримуватися правил безпеки.

На виробництві слід забезпечувати суворий контроль за його витратою.

Під час виробництва антифризу додавати компоненти, які надають рідині відштовхуючий смак і запах, а також ті, що спричиняють миттєвий блювотний рефлекс у разі ковтання, але не впливають на технічні характеристики.