Матвійчук Дмитро

Вийшов журнал №8/2021. Чи стала охорона праці пріоритетом у незалежній Україні?

13.08.2021

У серпні Українська держава підбиває підсумки тридцятирічного шляху незалежності. Аналізуючи успіхи та поразки, журнал «Охорона праці», майже ровесник державності, шукає відповідь на запитання: чи стала безпека праці за 30 років пріоритетом в Україні?

Що може засвідчити значущість питань безпеки? Насамперед стан травматизму. Саме він може ілюструвати безпечність вітчизняних робочих місць. Якщо порівняти статистичні дані за 1992-й та 2020-й роки, загальний травматизм в Україні зменшився в 46 разів. Динаміка падіння справді вражаюча, проте пояснюється це передусім зменшенням обсягів виробництва та кількості робочих місць.

А от інший показник (за даними Держпраці) більш красномовний. У 1992 році на кожні 20 випадків загального травматизму припадав 1 смертельний, а у 2020-му на кожні 4 випадки загального травматизму – 1 смертельний. В абсолютних цифрах смертельний травматизм в Україні зменшився в 9 разів (653 проти 6121). Висновок напрошується сам собою. По-перше, випадки травмувань, що не належать до тяжких, масово приховують. По-друге, сьогодні ризик смертельного травмування на виробництві є набагато вищим.

Яке місце в системі органів державної влади посідає орган, що формує та реалізує державну політику у сфері охорони праці? Навіть не перелічуватимемо, скільки разів за 30 років було реформовано орган державного нагляду за охороною праці. Передавали його, як непотрібного сироту, під крило різних міністерств, відомств, оптимізували, скорочували та об’єднували з іншими наглядовими органами. Ціна таких реформ виявилася високою: втрата фахівців, відсутність довіри з боку суспільства, корупційні ризики в діяльності Держпраці (про це читайте в матеріалі О. Мірошниченка в додатку до журналу на с. 10) тощо.

І ось тепер, якраз до 30-річчя державності, кульмінацією в сюжеті про долю служби, що захищає інтереси працівників, є оголошення підсумків конкурсу на посаду голови Державної служби України з питань праці (яка, до речі, є вакантною вже понад рік). Дуже прикро, але в Україні не знайшлося достойного кандидата, щоб обійняти цю посаду. Комісія з питань вищого корпусу державної служби після співбесіди з претендентами на посаду голови Держпраці відхилила їх усіх… Невже Україна з таким науково-технічним потенціалом, 30-річним досвідом державного управління, численними іноземними консультантами не змогла виростити свого фахівця, здатного очолити надзвичайно важливий (з огляду на проблеми на ринку праці та критичний стан безпеки на вітчизняних підприємствах) державний орган?

Чи потрібна Україні безпечна праця? Висновок напрошується невтішний, оскільки інтерес до стимулювання вирішення цих питань з боку держави низький. Однак держава починається з кожного з нас. Безпека – це справа кожного, і вона в наших руках. Це наше ставлення й повага до співгромадян, рідних, друзів, колег. Це наше прагнення досягнути гідних стандартів життя і праці.

З Днем Незалежності України! Зробимо нашу працю безпечною!

Головний редактор Матвійчук Дмитро