Вийшов журнал №10/2021. Про зміни в організації навчання з ОП

Яке місце і роль у системі управління охороною праці в Україні належить навчанню? А саме – підготовці працівників, інженерно-технічних спеціалістів та керівників підприємств щодо вивчення основ законодавства з ОП та прийомів безпечного виконання робіт. Першорядне місце. Адже від здобутих під час такого навчання знань і навичок залежить життя людей, безпечний і безаварійний виробничий процес, а отже, прибуток роботодавця, заробітна плата працівників та бюджет держави.

Чи усвідомлюють цю істину всі учасники навчального процесу? Очевидно, що так. Але посміємо стверджувати, що на практику це істотно, на жаль, не впливає.

Читачі журналу, небайдужі працівники відверто заявляють про формалізм, самообман, а найбільш категоричні – про злочинне ставлення до цього надважливого складника системи управління охороною праці. Попри наявність нормативного акта, що регулює таку діяльність (Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), навчальний процес на багатьох підприємствах організовано для галочки. Послуги з навчання надаються формально, гроші перетікають із кишень підприємств до кишень ділків з так званих навчальних центрів в обмін на папірці-посвідчення, якими потім прикриваються роботодавці в разі настання нещасного випадку на виробництві.

Є й інші роботодавці, для яких питання безпеки є надважливим. І таким підприємствам важче конкурувати в бізнесі з «формалістами». Адже організація якісного навчального процесу – це витрати ресурсу часу та коштів, тим паче коли навчаються на підприємстві всі – від керівника до звичайного працівника. Так само нелегко і «неформальним» навчальним центрам, які дбають про якість своїх послуг. Утримання навчальних класів, закупівля сучасного обладнання та штат грамотних викладачів обходяться нині недешево. Але й це не найбільша проблема.

Найбільший біль – це корупційні ризики (стаття Олексія Мірошниченка «Експертиза законодавчих і нормативно-правових актів, що регулюють наглядові та контрольні функції Державної служби України з питань праці щодо корупційних ризиків» опублікована в додатку до журналу № 8/2021), що прижилися в системі організації навчання. Простіше кажучи, роботодавці вмотивовані проходити навчання в тих навчальних центрах, які гарантують отримання посвідчення. А це, на превеликий жаль, нерідко можливо тоді, коли перевірка знань здійснюється за домовленістю з небезкорисливими екзаменаторами. Так ринок заполонили «обрані» центри. У цій схемі місця для ефективного навчання мало, головне – домовленості ділових людей і папірець в обмін на кошти.

Зрозуміло, що така організація навчання нікому не потрібна. Це тягар на плечах роботодавців, формальне ставлення виконавців і така ж умовна безпека для виробництва.

Організація навчання з охорони праці має змінюватися. Ці зміни диктує саме життя. Інвестор не буде вкладати кошти в бізнес, для якого безпека – це формальність. Адже безпека починається з критичного мислення, зі знань та навичок безпечних прийомів праці.

Не чекаючи змін у законодавстві (яке ніколи не встигало за життям), сучасні роботодавці, топменеджери, інженери з ОП запроваджують у навчальний процес на підприємствах нові підходи та інструменти, які роблять навчання ефективним та неформальним. Зокрема, інструменти управління ризиками. І для цього їм потрібні нові знання, які ще не готова надавати система вищої та професійно-технічної освіти в Україні.

Такі знання фахівці з охорони праці здобувають самостійно, навчаючись у колег та у школах, що організовують експерти з безпеки міжнародного рівня. Ті, хто сьогодні здобувають сучасні знання з безпеки, завтра стануть провідниками нового законодавства з безпеки та здоров’я на роботі.