Вибухопожежонебезпека на складах отрутохімікатів і добрив

Добрива та отрутохімікати мають велике значення для підвищення урожаїв та захисту сільськогосподарських культур. Для створення їх запасів, зберігання та розподілу влаштовують склади добрив та отрутохімікатів: прирейкові та глибинні.

Прирейкові (базові) склади розташовують на спеціалізованих базах агропрому. Будівлі цих складів найчастіше одноповерхові, без дахів, 1 та П ступеня вогнестійкості, розташовані на відокремлених майданчиках на відстані 200–500 м від житлових, громадських будівель і тваринницьких ферм та інших об`єктів. Місткість одного прирейкового складу мінеральних добрив не повинна перевищувати 15 000 т, а складу отрутохімікатів – 10000 т. Будівлі складів добрив та отрутохімікатів можуть бути розділені неспалимими стінами на окремі відсіки, кожний з яких повинен мати не менше ніж два входи, розташовані у протилежних стінах. Місткість однієї будівлі складу сильнодіючих отрутохімікатів не повинна перевищувати 500 т, а один відсік – 50 т.

У глибинних (витратних) складах добрива та отрутохімікати зберігають до вивезення їх на поля. Ці склади можуть бути спеціалізовані (тільки для добрив або отрутохімікатів) та суміщенні. Місткість однієї будівлі складу добрив не повинна перевищувати 2000 т, а складу отрутохімікатів – 400 т. Для довгострокового зберігання отрутохімікатів будують окремі склади місткістю від 100 до 400 т.

У закритих складах добрив та хімікатів влаштовують асфальтну підлогу з урахуванням проїзду автотранспорту. Дощата підлога в цих складах не допускається. Приміщення складів не опалюються, за винятком тих, де за умовами зберігання добрив та отрутохімікатів слід підтримувати певну температуру. У суміщених складах для отрутохімікатів виділяють окремі приміщення. Усі приміщення глибинних складів повинні мати природну вентиляцію (протяг), а прирейкових – штучну приливно-витяжну вентиляцію. Як показує досвід, на місцях добрива та отрутохімікати можуть зберігатися у пристосованих будівлях Ш-V ступеня вогнестійкості або на відкритих майданчиках під навісами.

На складах добрив та хімікатів, окрім їх зберігання, здійснюють технологічні операції: приготування сумішей добрив, розчинів, емульсій, суспензій, зважування, розфасовування та ін. Для приготування розчинів, емульсій, суспензій використовують мінеральні мастила, дизельне пальне та інші горючі рідини.

Спалиме навантаження отрутохімікатів і добрив на складах може досягати 200–250 кг/м² та більше. Добрива та отрутохімікати можуть бути в газоподібному, рідинному та твердому стані. Тому, залежно від їх агрегатного стану та фізико-хімічних властивостей, вони можуть зберігатися у металевій, поліетиленовій, паперовій та скляній тарі. Добрива та отрутохімікати в упаковці у складах розміщують на стелажах заввишки 2–3 м, а розфасовані у мішки укладають у штабелі, які розміщують на піддонах (дерев`яні щити 1,5 × 1,5 м та більше).

Аміачна вода зберігається у вертикальних сталевих резервуарах або цистернах, ємністю 50–100 м³, на окремих майданчиках з побудовою обвалувань. Аміак у рідкому стані зберігають у стальних балонах в окремих будівлях.

Добрива, що упаковані в мішки на складах і розташовані на окремих майданчиках під навісами, за винятком аміачної селітри, укладають у штабелі розміром 10 × 10 м не більше ніж 12–15 рядів, а аміачну селітру – у штабелі 5 × 5 не більше ніж 10 рядів.

Усі отрутохімікати за пожежною небезпекою можна поділити на:

• вогненебезпечні – кальтан 20%, цінеб, октаметил, піран, метафос пропанід та інші;
• здатні спалахувати – ціанамід калію, фосфід цинку, препарати сірки, бутіфос, карбофос, фосфамід та інші;
• вибухонебезпечні – ДНОК, наітофен, бромистий метил, дихлоретан та інші
• окиснювачі – сірчана кислота (купоросне масло), хлорат магнію та інші.

Найбільшу пожежну небезпеку з мінеральних добрив становлять аміачна селітра, карбамід та водний аміак. Аміачна селітра у разі нагрівання до 145–165 ⁰С розплавляється, швидке її нагрівання до 400–500 ⁰С призводить до вибухів з виникненням полум`я. Вибухонебезпечність селітри підвищується, якщо її змішати з тирсою або стружкою деревини, подрібненою соломою та іншими подрібненими органічними речовинами. Аміачна селітра у разі детонування може вибухати.

Калійна селітра спалахує від потужного вогню, а за великої маси може вибухати. Ця селітра більш чутлива до ударів та тертя, ніж аміачна. З аміачної води у повітря може виділятися аміак. Карбамід має температуру спалахування 182 0С, температуру займання 283 0С, температуру самоспалахування 6100С, а під час його горіння виділяються токсичні продукти згоряння. Азотно-фосфорні, азотно-калійні добрива, нітрофоска, азотистий сульфат магнію та інші не є пожежонебезпечними та не вибухають, а під час нагрівання їх до 130 0С виділяють токсичні речовини.

У приміщеннях складів (особливо глибинних) можуть зберігатися різні за своєю небезпечністю та ступенем отруйності добрива та отрутохімікати, для гасіння яких потрібні різні вогнегасні речовини.

Пожежо- та вибухонебезпечність, фізико-хімічний склад й агрегатний стан добрив та отрутохімікатів, які є в зоні горіння та температурної дії, визначають особливості обстановки на пожежах. Встановлено, що більшість отрутохімікатів мають підвищене димоутворення, що спричиняє швидке та сильне задимлення приміщень складів, а висока токсичність диму утруднює дії пожежних.

Характерною особливістю розвитку пожеж на складах аміачної, натрієвої та калійної селітр є те, що за високої температури вони розкладаються з виділенням кисню, а через це інтенсивність їх згоряння підвищується та збільшується швидкість розповсюдження вогню приміщеннями складів. Лінійна швидкість розповсюдження вогню спалимою упаковкою, отрутохімікатами та добривами, а також стелажами та конструкціями будівель може бути від 0,9 до 1,7 м/хв.

Під час впливу високої температури скляна, поліетиленова та металева тара швидко руйнується, отрутохімікати та рідкі добрива розливаються підлогою приміщень, а інколи і за їх межі. Під час пожеж на складах отрутохімікатів вибухи або руйнування тари із скла спостерігалось вже через 10–15 хв. після виникнення горіння, металевої тари – через 20–30 хв., а металевих бочок – через 40–50 хв.

Під час вибухів бідонів та бочок на відкритих майданчиках складів їх частини розлітаються на відстань від 40 до 200 м від зони пожежі. Під час пожеж у закритих складах виникали потужні вибухи отрутохімікатів та добрив, які руйнували покрівлі та стіни складів. Під час пожежі у закритому складі сірки вона розплавлялась та розтікалась не тільки в складі, а й за його межами на відстані 20–30 м.

Під час горіння та теплового розкладання з отрутохімікатів і добрив виділяються токсичні речовини, які швидко заповнюють приміщення, що горять, та суміжні, поширюються на значні відстані за їх межами. Рознесення продуктів горіння вітром може становити небезпеку для населених пунктів та тваринницьких комплексів, що розташовані з підвітряного боку.

Окремі сильнодіючі отрутохімікати від пливу високої температури та горіння розкладаються з виділенням аміаку, окисів азоту, сірчаного газу, брому, фосгену, хлору, парів азотної, соляної і сірчаної кислоти та інших отруйних для людей і тварин речовин.

Основні причини аварій на складах з отрутохімікатів та добрив:

• організаційні помилки людей;
• несправність у системі контролю і забезпечення безпеки виробництва;
• поломки вузлів, устаткування, трубопроводів, ємностей або окремих деталей;
• пошкодження у системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може призвести до виникнення вибухонебезпечної обстановки;
• несправності у системі контролю параметрів технологічних процесів.

Підготувала Інна Ільницька, методист обласного методичного кабінету НМЦ ЦЗ та БЖД Закарпатської області