Управління відходами: особливості «сміттєвої» реформи в Україні

У Швеції на полігони для захоронення відправляють лише 1% відходів, решту переробляють або утилізують та отримують теплову й електричну енергію. В Україні на сміттєзвалища спроваджують 92–93% побутових відходів, близько 8% переробляють, ще 1% спалюють. Що треба знати про нинішній стан сфери управління відходами в Україні?

За понад 30 років незалежності Україна не спромоглася створити й упровадити систему запобігання утворенню відходів, роздільного їх збирання, сортування, перероблення, відновлення (рециклінгу). Усе це поки що є в зародковому стані. Ситуація у сфері поводження з відходами в країні була критичною ще до повномасштабного збройного вторгнення рф. Загальний обсяг накопичених в Україні промислових і побутових відходів оцінювався у 15,6 млрд тонн. Щоб було зрозуміліше, уявіть площу, більшу за Івано-Франківську область, вкриту суцільним шаром сміття заввишки один метр. За винятком кількох інженерно обладнаних полігонів і станцій сортування сміття, інфраструктури управління відходами в Україні майже немає. Отже, її доведеться будувати практично з нуля.

Окрім легальних сміттєзвалищ, строк експлуатації багатьох з яких уже вичерпано, маємо чи не в кожному селі та місті стихійні сміттєзвалища, усіяну пластиковим сміттям землю, засмічені річки й озера. Усі ці відходи забруднюють повітря, ґрунтові води та землю, завдають непоправної школи довкіллю, а отруйні речовини, які вони виділяють, повертаються до нас у складі харчових продуктів і води та бумерангом б’ють по здоров’ю. Потерпають від цього не лише українці. Повітря та вода не знають кордонів. Для прикладу, гірські річки Карпат переповнені пластиком, і він у великих обсягах потрапляє до Румунії, Угорщини та Молдови, що спричиняє справедливе обурення наших сусідів.

Брак сучасної інфраструктури та системи поводження з відходами погіршує й так жахливу екологічну ситуацію, негативно впливає на стан здоров’я та якість життя людей. З початком повномасштабної війни рашистська наволоч щодня не лише вбиває людей, а й знищує та руйнує житлові будинки, медичні та інші заклади, підприємства, об’єкти інфраструктури, транспортні засоби, техніку й обладнання. Під завалами опиняються електронні та електричні прилади, побутова хімія, інші небезпечні речовини, засмічено сотні гектарів земель, і тому проблема відходів постала ще гостріше.

Орієнтовно збитки від руйнування інфраструктури в Україні внаслідок російського вторгнення перевищують 100 млрд дол. США. Лише в Київській області станом на вересень 2024 р. зруйновано понад 4000 приватних та багатоповерхових житлових будинків, у столиці окупанти зруйнували 390 будівель, з них 222 – багатоквартирні будинки. На сході та півдні, де бойові дії не припиняються, масштаби руйнувань та утворення відходів важко оцінити. Точні обсяги відходів від руйнації, заподіяної варварами рф, підрахувати до завершення війни неможливо, проте вони – колосальні.

Статус кандидата зобов’язує

Відсутність державної політики і стратегії управління відходами на шкоду не лише довкіллю та здоров’ю людей, а й репутації держави, що набула статусу кандидата на членство в ЄС. Ось чому довгоочікувана реформа управління відходами, що стартувала з набуттям чинності 9.07.2023 рамкового ЗУ «Про управління відходами» № 2320-ІХ від 20.06.2022, є надзвичайно важливою з погляду екологічної безпеки та національних інтересів держави. Синхронізація національного законодавства з управління відходами з європейським – складний та тривалий процес. Імплементація більшості директив та регламентів запланована на 2026 + роки. Так, нині ми живемо в умовах війни, але вважати, що реформи не на часі, відкладати її до кращих часів було б самогубством. Про кращі часи, як зауважив Олег Бондаренко, голова Комітету з питань екологічної політики та природокористування ВРУ, ми маємо подбати вже зараз.

У країнах ЄС, нагадав він, працюють три основні принципи кругової економіки, а саме:

• Reduce – скорочення використання ресурсів і перевага відновлюваним матеріалам.
• Reuse – ефективне й повторне використання продуктів.
• Recycle – відновлення продуктів і відходів для подальшого використання.

Вони є основою кругової економіки в ЄС, і їх упровадження в Україні, переконаний голова Комітету, стимулюватиме створення нових робочих місць, залучення інвестицій та європейських технологій до сфери управління відходами.

ЗУ «Про управління відходами» уже запустив процесс упровадження на рівні держави європейських підходів і механізмів. Він наближає нормативно-правове регулювання у цій сфері до вимог рамкової директиви 2008/98/ЄС про відходи та спрямований на створення інфраструктури управління відходами й поліпшення стану довкілля.

Серед ключових нововведень:

• Упровадження ієрархії управління відходами, пріоритетними напрямами якої є запобігання утворенню відходів, роздільне збирання, перероблення, відновлення, повторне використання та рециклінг, безпечна утилізація. І лише ті відходи, які неможливо переробити, підлягають захороненню на полігонах, котрі відповідають вимогам екологічної безпеки.
• Планування системи управління відходами на національному, регіональному та місцевому рівнях.
• Закриття старих сміттєзвалищ і поступове створення сучасної сміттєпереробної інфраструктури, об’єктів збирання та оброблення відходів за європейськими правилами.
• Удосконалення процесів управління відходами, зокрема ліцензійної і дозвільної систем, інформаційного забезпечення у сфері управління відходами.
• Запровадження системи розширеної відповідальності виробників продукції (РВВ). Системи, у якій виробник відповідає за збір, утилізацію своїх товарів та упаковки, повторне використання та перероблення продукції після того, як вона відслужила свій термін. Це посилить контроль за управлінням небезпечними відходами, сприятиме створенню інформаційної системи управління відходами.

Довідково

Щороку в Україні утворюється понад 500 тис. тонн небезпечних відходів. Це відходи лугів, кислот та солей, чорних металів, осади та ін. До 2024 р. на ринку управління небезпечними відходами 84% становили підприємства-посередники, що «обробляли» відходи лише на папері. Інакше кажучи, із 215 ліцензіатів, які «працювали» на ринку, 91 тільки зберігали небезпечні відходи, 56 – здійснювали операції з мастилами та оливами, шламами, електричним, електронним обладнанням та іншими відходами, 68 об’єктів мали потужності для утилізації небезпечних відходів. Пояснити це можна тим, що згідно з чинним на той час законодавством підприємство могло отримати окрему ліцензію лише на послугу збирання та зберігання небезпечних відходів, що спричиняло багато зловживань, і замість утилізації відходи потрапляли на звалища або в лісосмуги.

Сьогодні підходи кардинально змінено. Нове законодавство вже не визначає збирання та зберігання як комплексне управління небезпечними відходами. Ліцензії мають отримати всі підприємства, які здійснюватимуть збирання та оброблення відходів, тобто повний комплекс заходів. Спочатку компанії мають підтвердити наявність та відповідність своєї матеріально-технічної бази встановленим вимогам, тобто пройти перевірку відповідності. Станом на вересень 2024 р. В Україні понад 60 компаній підтвердили відповідність своєї матеріально-технічної бази – ці підприємства мають належне обладнання, а отже, можуть провадити свою діяльність без шкоди для людей і довкілля.

На час написання статті в Україні лише 38 суб’єктів господарювання мали ліцензію на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами. Водночас працювати на ринку могли лише 19 – ті компанії, які окрім ліцензії отримали ще й дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів за новими правилами. Ураховуючи обсяги утворення небезпечних відходів у країні, для їх обробки такої кількості підприємств недостатньо. Тож щоб уникнути колапсу на ринку та запобігти накопиченню небезпечних відходів, уряд надав час підприємствам до 1 вересня, щоб підготувати всі належні документи та отримати дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів у межах реформи управління відходами. До цього часу, щоб мати можливість працювати, суб'єкти господарювання можуть оформити дозвіл за спрощеною процедурою. Ключова вимога – наявність позитивного висновку державної екологічної експертизи або висновку з оцінки впливу на довкілля. КМУ вже вніс відповідні зміни до Порядку реалізації експериментального проєкту щодо спрощеного порядку отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, затвердженого постановою КМУ від 30.08.2024 № 1003.

У цивілізованих країнах відходи сортують

Першим заходом в ієрархії раціонального поводження з відходами є запобігання утворенню тих відходів, які складно переробляти та утилізувати. Такими є тверді побутові відходи – небезпечна суміш органіки з пластиком, поліетиленом, упаковкою, склом, деревиною, папером, металом та іншими матеріалами й речовинами. Коли цей «ароматний» мікс потрапляє на звалище та починає розкладатися, виділяється цілий «букет» забруднювальних речовин, метан та високотоксична рідина – фільтрат. Якщо полігон оснащено системами уловлення метану та очистки рідкого фільтрату, шкідливий вплив на довкілля та здоров’я людей і всього живого дещо послаблюється, але не усувається повністю. До слова, системи збору та утилізації біогазу для виробництва електроенергії в Україні на час написання статті працювали лише на 26 полігонах, а їхня сукупна потужність не перевищувала мізерних 30 МВт. Більша ж частина метану, що утворюється від гниття змішаних відходів, опиняється в атмосфері.

Органіка в загальному смітнику не просто небажана, а небезпечна. Вона провокує пожежі на сміттєзвалищах, забруднення ґрунтів, ґрунтових вод, повітря та пришвидшення зміни клімату. Через те в більшості країн Євросоюзу від дикунського методу складування твердих відходів давно відмовилися. У цивілізованих країнах відходи сортують. Органічні відходи збирають окремо, що дає змогу ефективно та екологічно безпечно управляти ними на локальному рівні. Що робити з органічними відходами? Компостувати – переробляти за допомогою мікроорганізмів. Після їхньої роботи рештки їжі перетворюються на цінне добриво.

Компостування може бути централізованим, коли процес забезпечують органи місцевого самоврядування чи окремі підприємства. Або приватним – організованим для власних потреб окремого господарства чи громади. Відповідно є декілька способів компостування: здавати органіку на компостувальну станцію (нею може похвалитися лише Львів), організувати із сусідами перероблення в спільному компостері чи самостійно переробляти відходи.

Загальний рівень організованого компостування муніципальних відходів в Україні сьогодні менш як 0,1% від загального їхнього обсягу. Попри те що ця технологія не потребує значних інвестицій, її використовують лише кілька комунальних підприємств, зокрема у Львові та Києві, а також деякі школи й дитячі садочки за сприяння громадських ініціатив.

Тим часом у багатьох країнах виробництво компосту впроваджують у моделі державно-приватного партнерства, і це є прибутковим бізнесом. Для цього в місцевих планах управління відходами передбачають і прораховують раціональне розташування об’єктів компостування.

Компостування – ефективний та недорогий спосіб зробити місто більш зеленим, адже компост використовують для підживлення зелених насаджень і відновлення деградованих земель. Економічно вигідним є також його застосування на сільськогосподарських угіддях.

Компост підвищує родючість ґрунтів, завдяки чому виробники сільгосппродукції отримують кращі врожаї та вищі прибутки. До того ж це допомагає зменшити застосування хімічних добрив, обмежити їхній шкідливий вплив на ґрунт, воду і здоров’я людей.

Вікно можливостей поки що зачинене

Налагодження та масштабування організованого компостування – лише одне із завдань «сміттєвої» реформи. Через масштабні руйнування інфраструктури внаслідок ворожих уражень ракетами, мінами та дронами Україна зіткнулася з гострою проблемою утилізації, перероблення та використання будівельного сміття. Його обсяги сягають сотень тисяч тонн. До їх складу входять бетон, цегла, облицювальна плитка, кераміка, дерево, скло, пластик, ізоляційні матеріали та будівельні матеріали, що містять азбест.

Стихійне нагромадження та неконтрольоване зберігання небезпечних матеріалів, зокрема азбестовмісних, на тимчасових звалищах становить серйозну екологічну небезпеку. Серед основних загроз, як зазначає Ірина Коссе, провідний науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, забруднення ґрунтових вод та ґрунтів токсичним фільтратом, пилове забруднення повітря небезпечними речовинами, ускладнення санітарно-епідеміологічної ситуації.

Попри безпрецедентні масштаби викликів, ця ситуація відкриває унікальне вікно можливостей для «перезавантаження» підходів до поводження з відходами та розгортання широкомасштабної кругової (циркулярної) економіки в Україні. Зокрема, вдосконалення системи збирання, сортування та перероблення будівельного сміття може дати потужний поштовх для становлення внутрішнього ринку вторинних матеріалів. Це також відкриває можливості для запуску масштабних проєктів із відновлення зруйнованої інфраструктури на основі принципів циркулярності та екодизайну.

Однак для впровадження цих принципів потрібно налагодити ефективну модель поводження з будівельним сміттям. Зокрема, створити сучасну розвинуту технологічну спеціалізовану інфраструктуру для збирання, сортування, транспортування, зберігання, оброблення та утилізації будівельних відходів. Забезпечити відповідну нормативно-правову базу щодо комплексного регулювання питань рециклінгу та поводження з будівельними відходами. Упровадити стандарти якості та безпечності будматеріалів із вторинної сировини. Створити дієві фінансово-економічні механізми для стимулювання збирання, сортування та вторинного перероблення будвідходів. Проводити розгорнуту інформаційно-просвітницьку роботу та розвивати культуру поводження з відходами.

ЗУ «Про управління відходами» передбачає, що відходи будівництва мають бути готові до повторного використання та рециклінгу, і не менше як 10% їх – рецикловані цього року. Порядок поводження з відходами, що утворились у зв’язку з пошкодженням (руйнуванням) будівель та споруд унаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій або проведенням робіт з ліквідації їх наслідків, затверджений постановою КМУ № 1073 від 27.09.2022, містить класифікацію та вимоги до обліку відходів, вимоги до їх оброблення, до терміналів і полігонів, а також позначає шляхи повторного використання відходів у будівництві.

Oleksandr Fandeev
Waste management: features of the “garbage” reform in Ukraine
In over 30 years of independence, Ukraine has failed to create and implement a system for waste prevention, separate collection, sorting, processing, and recycling. All of this is still in its infancy. The situation in the field of waste management in the country was critical even before the full-scale armed invasion by the Russian Federation. With the exception of a few engineered landfills and waste sorting stations, there is almost no waste management infrastructure in Ukraine. What do you need to know about the current state of waste management in Ukraine?

Статтю повністю читайте в Журналі "Охорона праці" № 8/2025 або КАБІНЕТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ.