Тримаємо руку на пульсі

Робота над базовим для сфери охорони праці в Україні проєктом закону «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі», очевидно, зайшла в глухий кут. Понад чотири роки роботи Мінекономіки – за сприяння Проєкту МОП за фінансування ЄС «На шляху до безпечної, здорової та задекларованої праці в Україні» – не те щоб зовсім були марними, але й поставлених цілей досягнуто не було. Підготовлений документ не задовольняє професійну спільноту та зацікавлені сторони соціального діалогу, він сирий, нецілісний і несистематизований. А головне – позбавлений мотивації для роботодавців реально опікуватися питаннями безпеки праці на виробництві, як вимагає законодавство ЄС.

Не будемо пояснювати, чому так сталося. На різних презентативних майданчиках журналу роботу над законопроєктом обговорювали неодноразово. Питання – що робити, як виконати одну з найважливіших вимог ЄС до України щодо впровадження у вітчизняне законодавство Директиви Ради 89/391/ЄEC від 12 червня 1989 р. про встановлення заходів із заохочення (уся суть документа! – Авт.) поліпшення охорони здоров’я та безпеки праці працівників?

На думку багатьох експертів, системний «прокол» розробників полягає в недосформованому поняттєвому апараті, який передусім має стати базисом для системного й цілісного розуміння інструмента керування ризиками. Цей, умовно кажучи, «новий» інструмент сотні українських підприємств протягом років упроваджували у своїх системах управління охороною праці в межах застосування міжнародних стандартів OHSAS та ISO. Ризикоорієнтований підхід у сфері ОП в Україні понад 10 років активно пропагує й наш журнал, організовуючи конференції, навчальні заходи та публікуючи фахові статті. Журнал об’єднав навколо себе науковців та експертів, які знають, розуміють, упроваджують та активно підтримують керування ризиками в СУОП на своїх підприємствах.

Чому розробники не застосували в процесі роботи над законопроєктом уже сформований масив знань і практик щодо ризикоорієнтованих підходів (зокрема, наявні ДСТУ у сфері ОП, стандарти ISO), чому відступили від доробок експертів і почали вигадувати велосипед? Термінологія – це основа, поняттєвий базис, мова Закону. Пам’ятаєте історію про будівництво Вавилонської вежі? Бог позбавив людей можливості спілкуватись однією мовою, вони перестали розуміти одне одного і не змогли добудувати вежу. Без єдиної мови, без однакового, тотожного розуміння кожним довести справу до пуття неможливо. Сказано: «Спочатку було слово…» А словом треба розумно користуватися, зокрема під час творення законів, норм і правил, за якими жити.

Закон про БЗР повинен бути простим і зрозумілим, адже стосується він інтересів абсолютно всіх громадян України. А його фахові розділи, які застосовуватимуть роботодавці, інженери з ОП, керівники підприємств та працівники, мають містити професійний поняттєвий апарат, синхронізований з вітчизняними та європейськими документами у сфері БЗР. Якщо це не буде просто – цього просто не буде. Докладніше про думки та зауваження експертної аудиторії читайте у статті С. Колесника «Чекали і… дочекались» на стор. 4.

Отже, висновок невтішний. Подавати на подальший розгляд Верховної Ради підготовлений законопроєкт про БЗР дуже передчасно та небезпечно. Його ухвалення в останній редакції спричинить сум’яття, дезорганізує сферу охорони праці в Україні, що вказує на поспіх та відірваність від ґрунту. Усі переконалися, що суспільство, лідери його думок гаряче висловлюють тривогу щодо аж надто революційного підходу та пропонують більш еволюційні шляхи. Найважливіше – якісно допрацювати та поетапно впровадити нові норми законодавства.

Підготовка суспільства до змін законодавства з охорони праці та керування ризиками є процесом, який потребує часу, зусиль та співпраці різних сторін. Професійна спільнота і редакція журналу тримають руку на пульсі цього процесу й готові бути опорою державі та працеохоронним інституціям для запровадження прогресивних змін.