Теорія розбитих вікон та сучасні СУОП

У статті «Теорія розбитих вікон у сучасних системах управління ОЗіБП», розміщеній в Кабінеті охорони праці на сайті журналу, її автор Віталій Цопа розглядає теорію розбитих вікон як важливу, але неоднозначну концепцію для сучасних систем управління охороною здоров’я та безпекою праці. Автор показує, що будь-яке видиме відхилення від вимог – розлита олива, зняте огородження, ігнорування ЗІЗ, несправний датчик чи навіть безлад на робочому місці – може стати сигналом для працівників: правила не є обов’язковими, а безпека не має реального пріоритету.

Дрібні порушення не завжди є безпосередньою причиною тяжких аварій, але вони показують стан культури безпеки, дисципліни та управлінського контролю. Саме тому автор застерігає від спрощеного використання піраміди Генріха: боротьба лише з незначними порушеннями може відвернути увагу від критичних ризиків, що здатні призвести до серйозних травм або смертельних випадків.

Про небезпеку каральної культури. Якщо працівників карають за кожне порушення, вони починають приховувати інциденти, невідповідності та near-misses. Автор пропонує поєднувати дисципліну з принципами Just Culture, психологічної безпеки та Safety-II. Реакція на порушення має бути невідворотною, але справедливою: помилку потрібно аналізувати, ризиковану поведінку – коригувати, а свідоме нехтування безпекою – припиняти дисциплінарними заходами.

Головний висновок автора: порядок дисциплінує, а хаос провокує, але справжня мета системи ОЗіБП – не карати за «розбиті вікна», а створити культуру, у якій працівники самі зацікавлені підтримувати безпечне середовище, повідомляти про ризики та разом дбати про цілісність системи.

Читайте статтю в Кабінеті охорони праці.