Спустошена реальність

Про особливості державного регулювання у сфері охорони праці та комунікації влади із громадськістю. Чому на запити в органи влади не надаються відповіді по суті запитань.

У сучасній взаємодії органів влади, зокрема тих, які опікуються в Україні сферою охорони праці, із громадськістю: медіа, організаціями, об’єднаннями, асоціаціями та навіть суб’єктами господарювання – є дві дуже неприємні обставини. Одразу зазначимо, що це суб’єктивна думка колективу редакції, однак подібне відчувають і наші партнери з огляду на свій досвід комунікації з представниками влади.

Перша – абсолютна байдужість та інертність посадовців, відсутність будь-якого реагування на критику. Ідеться як про прийняття критичних зауважень, так і неприйняття. Це схоже на певний стандарт поведінки службовців, який передбачає повне ігнорування всього, що про них пишуть у медіа (критичних публікацій про очевидні корупційні прояви, про недоліки нормативного регулювання тощо). Зокрема, у сфері Державної служби України з питань праці. Комунікації з громадськістю органів влади в країнах, де, як нині говорять, плекають європейські цінності, передбачають взаємодію та реагування. Звичайно, тактовну та коректну, якщо йдеться про критику. Адже будь-яку позицію можна і потрібно висловлювати, давати зворотній зв’язок, щоб соціальний діалог тривав та був результативним.

Це, звичайно, не часи СРСР, коли будь-яка публікація набувала широкого розголосу та реагування. Але ж, будуючи демократичне суспільство, не можна так відверто заплющувати очі та не цікавитись тим, що про той чи інший орган влади пишуть у ЗМІ. Виникає враження, що в Україні «мухи та котлети» живуть абсолютно окремим життям. Можливо, порівняння не дуже гарне, але дуже точне.

І друга неприємна обставина – неповага та зверхність з боку органів влади до громадськості. А проявляється вона у відповідях на офіційні звернення медіа, організацій, об’єднань, суб’єктів господарювання тощо. Тут, думаємо, нас підтримають усі, хто коли-небудь звертався до центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ) по роз’яснення чи зі скаргами на ті чи інші дії або бездіяльність представників влади (читайте статтю В. Пукаса «Що б таке написати, щоб нічого не написати?..» у № 6/2024).

Подекуди, коли порівняти запит і відповідь, отриману на нього, виникає враження, що її автор не те що зміст запитання не зрозумів, а зовсім його не бачив.

Найгірше, що після отримання подібних відписок запитувачу немає куди йти далі. Адже в системі органів державної влади немає незалежного арбітра, який би давав належну оцінку якості цієї роботи держслужбовців та примусив чиновників відповідати строго по суті запитання, а не цитувати дотичні нормативні акти.

Ось іще одна така історія про взаємодію з ЦОВВ.

У додатку до журналу «Охорона праці» № 8/2021 було опубліковано статтю президента Конфедерації роботодавців України Олексія Мірошниченка «Експертиза законодавчих і нормативно-правових актів, що регулюють наглядові та контрольні функції Державної служби України з питань праці щодо корупційних ризиків».

Автор висловив своє бачення щодо основних причин корупції в діяльності Держпраці, описав протиріччя в законодавчих та нормативно-правових актах стосовно повноважень і функцій Держпраці, можливості для вчинення корупційних дій з боку посадових осіб у процесі організації навчання з питань охорони праці, а також надав рекомендації щодо усунення корупційних ризиків, зокрема, щодо змін норм законодавства.

Корупційні ризики, закладені в законодавчих і нормативно-правових актах, створюють умови для корупційних дій під час:

• проведення перевірок, складання приписів;
• отримання дозвільних документів;
• заповнення Декларації відповідності матеріально-­технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці та заяв на отримання відповідного дозволу;
• організації процесу навчання посадових осіб установ і підприємств з питань охорони праці.

У статті йшлося про те, що в законодавчих актах простежується неоднозначність трактування окремих положень, є невідповідності одного НПА іншому, суперечливі нормативно-правові акти. Ці суперечності створюють умови для вчинення корупційних дій з боку посадових осіб.

Корупційні складники є у відносинах комісії Держ­праці з навчальними центрами та підприємствами. Також є претензії до відповідей на запити, які зазвичай надають представники Держпраці, що не містять конкретної відповіді на поставлені запитання і не допомагають роботодавцям вирішувати проблеми, а, навпаки, ускладнюють їх.

Відповідно до запитів читачів журналу, з метою інформування суспільства щодо соціально чутливих питань безпеки праці, керуючись статтями 5, 25 Закону України «Про інформацію», статтями 4, 5 Закону України «Про медіа», журнал звернувся до Міністерства економіки України з проханням надати таку інформацію:

1. Яких заходів було вжито Мінекономіки для усунення корупційних складників у законодавчих та нормативно-правових актах, що регулюють діяльність Держпраці?

2. Які саме зміни для унеможливлення корупційних ризиків запропоновані Мінекономіки до:

• законів України: «Про охорону праці» та «Про місцеве самоврядування в Україні»;
• Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1107, зі змінами, внесеними постановою КМУ від 03.02.2021 № 77;
• Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 № 823, зі змінами від 04.12.2019 № 1132;
• Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05);
• Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів (НПАОП 40.1-1.21-98).

3. Які вбачаються перспективи щодо затвердження таких документів:

a) нормативний акт щодо проведення аудиту стану охорони праці (на підставі стандарту ISO 19011:2018);
б) новий порядок медичних оглядів працівників певних категорій (скасувати наказ Міністерства охорони здоров’я від 21.03.2007 № 246);
c) вимоги до оформлення документів, що подаються підприємствами на розгляд / затвердження / узгодження до Держпраці (розмістити на сайті Держпраці форми (зразки) заповнення таких документів).

4. Чи впроваджено або чи планується впровадити в практику діяльності Держпраці надання роз’яснення з конкретними відповідями на поставлені запитання, які б мали практичне застосування, і ввести відповідальність конкретного виконавця за своєчасність та конкретність наданої відповіді?

5. Чи запроваджено або чи планується запровадити:

a) акредитацію (ліцензування) навчальних центрів з питань охорони праці з можливістю самостійної розробки методичного забезпечення відповідно до встановлених вимог щодо програм навчання та критеріїв оцінювання;
б) ведення реєстру акредитованих (ліцензованих) навчальних центрів.

6. Чи переглядалися з 2021 року повноваження і функції Держпраці?

Нижче публікуємо відповідь Мінекономіки на наш запит, щоб читач міг самостійно зробити висновки, чи на всі запитання було надано відповідь, чи задовольняють отримані відповіді запитувачів з погляду змістовності та повноти.

Щодо регулювання діяльності Держпраці

Мінекономіки розглянуло запит ТОВ «Редакція журналу «Охорона праці» щодо корупційних складників у законодавчих та нормативно-правових актах, що регулюють діяльність Держпраці, та повідомляє.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Відповідно до положень статей 3, 6, 7 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» одним з основних завдань міністерства як органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох сферах, є забезпечення нормативно-правового регулювання, яке здійснюється відповідно до Конституції України, цього та інших законів України, а також згідно з положенням про міністерство, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, Міністерство економіки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної регуляторної політики, формування та реалізацію державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, державної політики з питань співробітництва України з ЄС у сфері економіки, торгівлі (пункт І, підпункт І пункту 3 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 124).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи, за винятком центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику (далі – уповноважений орган), та місцеві органи виконавчої влади з метою реалізації покладених на них цим Законом повноважень у здійсненні державної регуляторної політики створюють у своєму складі в межах граничної чисельності структурні підрозділи з питань реалізації державної регуляторної політики або покладають реалізацію цих повноважень на один з існуючих структурних підрозділів чи окремих посадових осіб відповідних органів.

Статтею 27 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено, що уповноважений орган має право здійснювати експертизу регуляторних актів центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади на відповідність цих актів вимогам статей 4, 5 , 8-13 цього Закону.

Разом з цим, згідно із пунктом 1 § 372 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від І8.07.2007 № 950, Національне агентство з питань запобігання корупції може проводити антикорупційну експертизу проєкту нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України з метою виявлення у ньому факторів, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень.

З цією метою розробник одночасно з поданням відповідного проєкту Акта Мін’юсту для проведення правової експертизи надсилає такий проєкт, завізований керівником органу, який є розробником, разом з пояснювальною запискою та порівняльною таблицею (якщо проєктом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів) до Національного агентства з питань запобігання корупції для визначення необхідності проведення антикорупційної експертизи.

З урахуванням зазначеного, на виконання пункту 1316 плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1106 від 25.10.2017, та з метою імплементації Директиви 89/391/ЄС розроблено проєкт Закону України «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі», (зареєстровано у ВРУ 13.10.2023 за № 10147, далі – Законопроєкт № 10147), який було надіслано до Національного агентства з питань запобігання корупції для визначення необхідності проведення антикорупційної експертизи.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Законопроєкту № 10147, Кабінету Міністрів України доручено протягом року з дня опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Отже, перегляд нормативно-правових актів з охорони праці, крім випадків, коли такі акти не відповідають вимогам актів вищої юридичної сили, до набрання чинності Законом України «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі» є передчасним. Зазначений перегляд доцільно здійснювати після прийняття проєкту Закону, оскільки відповідні акти будуть складовою нової системи управління охороною праці.

Крім того, відповідно до пункту 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових

актів міністерств, інших органів виконавчої влади, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

З урахуванням зазначеного, Мінекономіки опрацьовує проєкт наказу Міністерства економіки України «Про затвердження Мінімальних вимог щодо безпеки під час експлуатації електроустановок», який буде надіслано до Мін’юсту, в тому числі, для проведення антикорупційної експертизи.

Мінекономіки розроблено проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни раці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю та зайнятість населення) (зареєстровано у ВРУ

18.04.2023 за № 9219), яким пропонується розмежувати політики одна від одної, що дозволить здійснити розмежування функцій з промислової безпеки, охорони праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а саме дозволить передати функції від Державної служби України з питань праці до інших центральних органів виконавчої влади.

Щодо перегляду Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 21.05.2007 № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за № 846/14113, повідомляємо, що згідно із підпунктом 10 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267, Міністерство охорони здоров’я України відповідно до покладених на нього завдань у сфері охорони здоров’я затверджує, зокрема, порядок проведення медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у здійсненні професійного добору, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Заступник Міністра економіки України Тетяна БЕРЕЖНА

Отже, висновок про повноту цієї відповіді Мінекономіки на запит журналу робіть самі.

Та авторів понад усе здивувала позиція Мінекономіки щодо того, що нині не доцільний перегляд нормативно-правових актів з охорони праці, крім випадків, коли такі акти не відповідають вимогам актів вищої юридичної сили, до набрання чинності Законом України «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі» (Закон про БЗР). Цікаво, чому «антикорупційне» поліпшення вітчизняного законодавства має залежати від проєкту документа, який кілька років не міг отримати й так і не отримав погодження сторонами соціального діалогу, і який тільки в червні 2024 р. («пилився» у ВР із жовтня 2023 р.) прийняли в Комітеті ВР з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів за основу для подальшого розгляду депутатами.

З огляду на законодавчу активність народних обранців, проєкти законодавчих актів вони можуть приймати протягом років, а можуть так і не прийняти. З різних причин: через низьку якість самого законопроєта чи через брак політичної волі, або через втрату актуальності для сфери, яка регулюється – причини тут не мають значення.

Скажіть, яка стаття Конституції України забороняє чиновникам виконувати їхні повноваження щодо регулювання державної політики у тій чи іншій сфері на підставі якогось не ухваленого документа? Абсурд, притаманний, очевидно, тільки українській державній політиці.

Так і залишаються відкритими питання щодо планів запровадження акредитації (ліцензування) навчальних центрів з питань охорони праці з можливістю самостійної розробки методичного забезпечення; ведення реєстру акредитованих (ліцензованих) навчальних центрів. Це питання важливе, адже саме тут вбачається найбільший корупційний ризик.

Не менш актуальним є затвердження зовсім нових для сфери ОП документів: щодо проведення аудиту стану охорони праці (на підставі стандарту ISO 19011:2018); вимоги до оформлення документів, що подають підприємства на розгляд / затвердження / узгодження до Держпраці.

Хочемо звернути увагу на ще один уже багато років очікуваний нормативний акт – Мінімальні вимоги щодо безпеки під час експлуатації електроустановок. Чому нині такою гострою є потреба його ухвалення, ми попросили прокоментувати президента Конфедерації роботодавців України Олексія Мірошниченка, автора статті, що стала приводом нашого звернення до Мінекономіки. Він також прокоментував інші пункти відповіді цього ЦОВВ.

Спочатку щодо Мінімальних вимог безпеки під час експлуатації електроустановок (далі – Мінімальні вимоги). Нині чинні Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів (далі – Правила) були видані ще в 1998 році. За понад 25 років в економіці країни відбулися суттєві зміни, тож правила вже давно не відповідають сучасним реаліям. Оскільки більшою мірою вони розраховані на великі енергоємні підприємства з енергослужбами і нормативно передбаченою кількістю працівників у цих службах.

Сьогодні в Україні багато підприємств малого та середнього бізнесу, які обслуговують електроустановки напругою до 220 кВ, і для яких застосування цих Правил є проблемним. Крім того, з’явилося багато нової техніки та приладів, робота з якими, а відповідно і правила безпеки під час їх експлуатації, просто не передбачені цими правилами. Щодо організації навчання з питань охорони праці, згадані Правила не передбачають можливості навчання працівників із цих питань у навчальних центрах – можна тільки на підприємстві. І оформлюється таке навчання не протоколами, а записами в журналі протоколів перевірки знань, що не відповідає чинному Типовому положенню про навчання.

Що вже казати про час масових відключень світла, коли споживачі використовують альтернативні джерела енергії (різні типи генераторів). Або встановлюють сонячні, вітрові електростанції тощо. Нині ці способи електрифікації зовсім нічим не регулюються, жодними правилами. А повинні бути і правила, або, як нині практикується, Мінімальні вимоги, і спеціальні вимоги до навчання з питань ОП працівників, які монтують та обслуговують маленькі електростанції (в обсязі 2–3 групи з електробезпеки).

Були спроби переглянути чинні Правила ще в 2008–2009-ті роки, однак справа завмерла. Знову до них повернулись у 2021 році – підготовка Мінімальних вимог стояла в плані роботи Держпраці на 4 квартал. Потім щороку цей пункт переносили – і нині він також стоїть у плані роботи Служби на 4 квартал 2024 року. Однак до цієї роботи не залучають не тільки представників Держпраці чи Міненерго, а й енергетичних компаній, які обслуговують споживачів. Ми нічого не чули про створення відповідних робочих груп тощо.

Щодо відповіді Міністерства економіки на запит журналу про вжиті заходи, підготовлені до ухвалення нормативно-правові акти або наміри регулювати сферу охорони праці в Україні. Перше враження – це типова відповідь будь-якого центрального органу виконавчої влади: 90% обсягу в цих відповідях ЦОВВ – розповіді про те, згідно з яким законом вони працюють. А по суті, зазвичай, відповіді на запити вони не надають. Просто цитують статті Конституції, положення про повноваження ЦОВВ, конкретики немає щодо всіх запитів, які ми робили, і не тільки в Мін­економіки, а й в інші ЦОВВ. Цю практику треба міняти.

Якщо ми ставимо конкретні запитання – маємо отримати конкретні відповіді. Я думаю, треба звертатись до Прем’єр-міністра чи Секретаріату КМУ, щоб навести лад у цьому питанні. Адже це оплачувана коштом платників податків робота ЦОВВ. І в мене є таке відчуття, що нас – запитувачів – мають за людей, які вперше в житті чують, що є таке законодавство, що є такі центральні органи виконавчої влади і ось таку важливу вони виконують місію. Це неповага до людей, які утримують владу, або бажання «відфутболити» запитувачів.

Третє, щодо змін до нормативно-правових актів з охорони праці. Дійсно, є така практика – прикриватись неприйнятим законом і нічого не робити. Ця практика є і в Мінекономіки, і в Держпраці.

Наприклад, ми знаємо, скільки проблемних питань виникає під час застосування Типового положення про порядок навчання і перевірки знань з питань охорони праці, як багато до нього нарікань і пропозицій щодо змін. Зокрема, усі вважають неактуальною передбачену документом типову програму навчання з охорони праці. Озвучена позиція згаданих вище ЦОВВ – не змінювати Типове положення до прийняття Закону про БЗР. І тут же без погоджень вони вносять до нього зміни, зокрема до програми навчання додають тему щодо психосоціальної підтримки. Водночас не змінюють застарілих позицій в інших розділах. Хіба це не подвійні стандарти? Коли потрібно органам влади – зміни вносити можна, коли їм не потрібно – не можна, чекайте.

Або ще одна поширена практика – прийняття нормативних актів без погодження зі сторонами соціального діалогу. Як, наприклад, наказу Мінекономіки від 27.11.2023 N 17954 «Про затвердження Вимог до суб’єктів господарювання, які мають намір виконувати (виконують) експертизу стану охорони праці та безпеки промислового виробництва, проводити (проводять) технічний огляд, експертне обстеження (технічне діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки».

Роботодавці були категорично проти цього нормативного акта. Передбачена наказом акредитація в НААУ експертних організацій є платною послугою (вартість самої акредитації та постійних наглядових аудитів). Ціна цієї послуги співмірна із цінами в країнах Європи (а порівняно з деякими країнами – навіть перевищує), що для ринку України із застарілим обладнанням і теперішнім станом економіки є «непідйомною» вимогою. Відповідно, суттєво зросте вартість послуг суб’єктів господарювання, які виконують експертизу (як мінімум на 40-50 тис. грн за одну експертизу), що, враховуючи можливості та умови роботи підприємств під час війни, ляже великим тягарем на бізнес. І подібних прикладів можна наводити багато.

І нарешті – щодо проєкту Закону про БЗР. Дуже сумно, адже європейські платники податків витратили чималу суму, щоб допомогти Україні сформувати національне законодавство з питань безпеки та здоров’я на роботі. З 2018 по 2023 рік Міжнародна організація праці за фінансування ЄС реалізувала в Україні два проєкти, спрямовані зокрема на підготовку Закону про БЗР. Загальний обсяг фінансування проєктів – 3 млн євро. Звичайно, технічна допомога МОП була надана не тільки на законотворчу роботу, але й на інші напрями, зокрема на проєкти щодо офіційного працевлаштування, підтримки інституційної спроможності Держпраці тощо. Уся ця робота в комплексі мала б дати значний поштовх розвитку сфери трудових відносин та охорони праці зокрема.

Однак проєкт Закону про БЗР лежить у Верховній Раді з жовтня минулого року. В Україні схожа ситуація і з прийняттям Трудового кодексу. Але, треба віддати належне народним депутатам, вони визнали, що не можуть ухвалити Трудовий кодекс з тих чи інших причин. І з огляду на ситуацію на ринку праці вони оновлюють, вносять точкові зміни до Кодексу законів про працю чи інших «трудових» законодавчих актів. Чому не можна зробити те ж саме і щодо охорони праці?

Не можу обійти увагою наболіле питання корупційних проявів у системі Держпраці. За нашими відчуттями (Конфедерації роботодавців України) – із цим стало трохи краще. Нині маємо менше сигналів щодо хабарів і затримання правоохоронними органами працівників Держпраці. Корупційний складник у роботі Служби пов’язаний, як на мене, з дуже великою плинністю кадрів. Середня зарплата інспектора Держпраці на регіональному рівні нині не більше як 15 000 грн. Це опосередковано може стимулювати до зловживання службовим становищем. Якщо інспектор приймає рішення щодо розміру штрафу для роботодавця від нуля до десятків тисяч гривень – спокуса є.

Я порушував ці проблеми на одній з останніх колегій Держпраці на початку весни, зокрема щодо швидкого оновлення законодавства з охорони праці. Однак дуже багато питань зависає в коридорах влади. Є відчуття колапсу в державному регулюванні сфери охорони праці. Може, справді треба перекласти Директиву Ради від 12 червня 1989 р. про запровадження заходів, покликаних заохочувати до поліпшення безпеки та охорони здоров’я працівників на роботі (89/391/ЄЕС) і ухвалити її як національний закон. У нас не буде більше непорозумінь щодо вимог до євроінтеграції цієї сфери діяльності.  А охорона праці в Україні перейде на ризикоорієнтовані підходи і далі, з огляду на нові законодавчі вимоги, напрацьовуватиме відповідні підзаконні акти.

Людмила Солодчук, заступник головного редактора, Зінаїда Якименко, адвокат

Liudmyla Solodchuk, Zinaida Yakymenko

The devastated reality

On the peculiarities of state regulation in the field of labor protection and communication between the authorities and the public. Why requests to the authorities are not answered on the merits of the questions.