Співпраця та соціальний діалог замість протистояння

Гаслом 2025 року «Вплив диджиталізації та ШІ на безпеку працівників» Міжнародна організація праці звертає увагу світової громадськості на актуальні можливості, небезпеки, виклики та ризики у сфері безпеки праці. Отже, журнал поширюватиме ще більше цікавої, корисної та практичної інформації щодо автоматизації процесів, застосування інформаційних технологій та ШІ в охороні праці, зокрема й про сучасний вітчизняний та міжнародний досвід.

Хоча Всесвітній день охорони праці було започатковано як день ушанування пам’яті загиблих на виробництві, у наш час це ще й привід привернути увагу до проблем охорони праці: підбити підсумки працеохоронної роботи, провести аналітичну роботу, визначити пріоритети, поділитися досвідом. Такою можливістю цьогоріч скористалися Держпраці, Конфедерація роботодавців України та ГО «Соціальний рух», які присвятили свої заходи проблемним темам безпеки та соціального захисту працівників, працевлаштування осіб з інвалідністю. Журнал «Охорона праці» спільно з ESOSH із залученням усіх соціальних партнерів та громадських спілок провели бліцфорум «Об’єднуємось заради безпеки» (читайте на с. 3 журналу № 5/2025).

Актуальне питання – розвиток соціального діалогу в Україні – стало головною темою круглого столу, який організувала Держпраці. На жаль, організатори вже не вперше не запросили на захід представників громадянського суспільства. Соцдіалог – це не тільки перемовини держави, профспілок та роботодавців. Це діалог зі значно ширшим колом стейкхолдерів, серед яких громадські та професійні об’єднання, засоби масової інформації тощо. Про це наголошується на заходах європейського рівня, безпосередньо в МОП, конкретно стосовно України. Очевидно, органи державної влади це питання трактують звужено й однобоко. Наслідком цього є недолугі державні рішення, які потім скасовують під тиском громадськості. Але скільки людського ресурсу, часу, зусиль, скільки емоцій втрачено в цьому протистоянні!.. Там, де має бути чітка та злагоджена співпраця, триває постійна боротьба з чимось чи кимось, ніби це поле бою, а не нормотворення й турбота про життя та здоров’я людей.

Якось дивно, без анонсування для ЗМІ та інформування громадськості – саме так сьогодні відбуваються заходи Держпраці, на яких обговорюють не закриті питання національної безпеки та оборони, а суспільно важливі теми: стан травматизму та профзахворюваності в країні, відповідні профілактичні заходи, законотворчі процеси та ініціативи, соціальний діалог тощо. Чому на цих заходах не буває преси? Можливо, керівники Держпраці уникають присутності представників ЗМІ, щоб не відповідати на незручні запитання? Говоримо про відкритість і чомусь боїмося публічності… Чи це є відображенням державної політики?

Так само закрито проходять засідання Громадської ради при Державній службі України з питань праці. Відповідно до Типового положення про Громадську раду при центральному, місцевому органі виконавчої влади до складу Громадської ради залучають представників громадських організацій, професійних спілок та інших об’єднань громадян, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації. Однак узяти участь у роботі Громадської ради журналісту не вдалося жодного разу за весь період її діяльності. Ні професійні об’єднання у сфері охорони праці, ні ЗМІ туди не входять.

До слова. На останньому засіданні Громадської ради 22 квітня обговорювали аналіз виробничого травматизму в Україні за 2024 рік та План заходів Держпраці щодо його зниження. Цікаво, чи стануть цей аналіз і план доступними для громадськості та тих, хто щодня на практиці, а не на словах опікується профілактикою травматизму та профзахворюваності на підприємствах?