Що відбувається з дитиною, коли на неї кричать

Якщо на дитину регулярно підвищувати голос, це серйозно зашкодить її психічному здоров’ю та може призвести до розвитку агресії або, навпаки, депресії.

Чому кричати не варто?

Домагатися слухняності криком, на жаль, поширена практика серед дорослих. Ну, а що робити, коли малюк відмовляється виконувати з першого разу? «Адже я сто разів повторюю одне й те ж», – журяться батьки.
Чи показуємо ми своє безсилля, зриваючись на крик? Так. Чи випробовує дитина наше терпіння? Так. Тільки це заведено називати інакше – перевіряє межі дозволеного. Дуже хочеться виправдати себе втомою і вередливістю сина чи доньки. Але дослідження, яке провели вчені, можливо, змінить ваше ставлення до крику як виховного заходу. Нейропсихологи спостерігали за 976 сім’ями з дітьми упродовж двох років і виявили, що крик у повсякденному житті дитини призводив до проблем з поведінкою в підлітків 13-ти років і до симптомів депресії в 14-річних. До того ж вони помітили: крик не вирішує проблему, а тільки посилює. І навіть якщо батьки після сварки показують дитині свою любов, уже завдана психологічна травма залишається.

Чому так відбувається?

Дуже маленькі діти не в змозі зрозуміти: якщо батьки кричать на них, то це не означає, що вони їх не люблять, і в дорослих просто був важкий день. Тому малята відчувають сильний стрес, який призводить до змін структури мозку в перші роки життя через надмірний викид у кров гормону кортизолу.

Що ж тоді робити?

Якщо крик став звичкою, від нього не так просто відмовитися. Ось кілька рекомендацій.

1. Розкажіть про свій намір стати спокійнішими дітям і близьким та попросіть нагадувати вам не кричати, якщо емоції вас «накриють».
2. Почніть глибоко дихати й рахувати вдихи-видихи. Ця проста, на перший погляд, порада допомагає ненадовго відволіктися від неприємних думок і повернути собі здатність до здорової оцінки ситуації.
3. Подумки «прокричіться». Говоріть усе, що накопичилося, влаштуйте істерику й дайте волю почуттям – у своїй уяві. Як тільки в голові все це програєте, відкрийте очі та поверніться до вирішення проблеми вже спокійно.
4. Відчепіться від дитини. Припустимо, ви кричите на малюка за те, що він не хоче прибирати іграшки. Переключіться на щось і переключіть дитину. Підіть в іншу кімнату, увімкніть телевізор або почніть разом готувати обід. Заспокойтеся, і лише після цього поверніться до безладу – приберіть іграшки разом.
5. Почніть прибирання. Цей спосіб працює безвідмовно, коли треба направити накопичену агресію в мирне русло. І користь від такого заняття подвійна.
6. Почитайте книжку або подивіться улюблений серіал. Просто підіть в уявний світ – хоч на 15 хвилин. Це заспокоює.
7. Прийміть душ. Залишитися наодинці з собою у ванній – це своєрідна медитація, яка дуже рятує розгніваних матусь.
8. Покричіть у подушку. Також її можна добре побити – усе це, само собою, не на очах у дітей.
9. Замість криків, запитайте в дитини: що відбувається? Хочеш, щоб я з тобою погралася? Ти втомився (-лася)? Хочеш їсти? Шукайте корінь проблеми.
10. Ідіть гуляти. Зміна обстановки дуже допомагає. Якщо є можливість прогулятися одній – добре. Якщо ні, то і з дітьми можна вийти та просто переключитися.
11. Зателефонуйте другу. Або мамі, або психологу, або чоловікові – тому, хто ближчий. Виговоріться – полегшає.
12. Уявіть, що ви не одні. У товаристві інших людей нам простіше тримати себе в руках. Уявіть, що навколо сотні цікавих очей.
13. Присідайте, качайте прес, стрибайте. Словом, вам потрібне фізичне навантаження. Класна фігура як бонус вас задовольнить?
14. Напишіть листа або зробіть замітку. Папір усе стерпить, пам’ятаєте? Не аналізуйте, не оцінюйте – просто потік думок. Що потім зробити зі своїми записами? Хочете – порвіть на дрібні шматочки, хочете – натисніть delete (якщо надрукували). Ну, а для найсміливіших – збережіть і опублікуйте де-небудь. Можна взяти псевдонім.
15. Обійміть дитину. Це найпростіший спосіб заспокоїтися. Просто міцно обійняти і притиснути до себе – все минеться, а ваша любов нескінченна.

Чим відрізняються мудрі батьки від розумних?

Всі ми знаємо, як виховувати дітей. Але на практиці часто чинимо інакше. Ось 7 важливих умов для формування особистості. Головне правило – не обрізайте дитині крила. Одного разу розправивши їх, вона не дасть опуститися вашим!

1.  Розумні батьки проводять увесь час із дитиною, залишаючи свої хобі та інтереси в тіні. Мудрі дбають і про себе. Цього вони навчають також своїх доньок та синів.
2. Розумні батьки вечорами роблять шкільні завдання. Мудрі вважають, що дитина повинна сама відповідати за них. Якщо щось не виходить, тоді допомагають, але не виконують усе за неї.
3. Багато хто намагається спокутувати провину, купуючи дітям подарунки. Мудрі видадуть гроші на дрібні витрати. Діти повинні самі вчитися розподіляти кошти й відкладати їх на придбання іграшок. Батькам слід контролювати цей процес і навчати.
4. Часто батьки не хочуть розбиратися, у чому причина поганої поведінки сина чи доньки. Їм хочеться швидше змінити її. Мудрі розбираються у причині та намагаються допомогти вирішити проблему.
5. Розумні батьки хочуть виростити гідну й успішну людину. Мудрі намагаються побудувати теплі й близькі стосунки з дитиною.
6. Розумні бережуть свою дитину від різних проблем, роблячи іноді те, про що їх не просять. Мудрі в допустимих випадках дозволяють помилятися. Після чого допомагають отримати урок із ситуації.
7. Багато хто дозволяє дитині все, щоб не влаштовувала істерики й не плакала. Цим часто малеча й користується. Мудрі не дають карапузам вилазити собі на голову. Вони поважають не тільки свій особистий простір, а й дитини.

Підготувала Інна Ільницька, методист обласного методичного кабінету (БЖД населення)