Що робити у разі ядерної атаки?

Ядерна зброя – зброя масового ураження вибухової дії. Під час її застосування починається ланцюгова реакція, фактором ураження якої є іонізуюче опромінення.

Осередком ядерного ураження називається територія, в межах якої внаслідок дії ядерної зброї сталися масові ураження людей, тварин, рослин або руйнування будівель та споруд.

Види ядерної зброї:

• стратегічна ядерна зброя призначена для використання на віддалених від зони бойових дій територіях. Вона має високу вибухову потужність.
• тактичну ядерну зброю застосовують для ударів по обмежених за територією об’єктах, як у зоні бойових дій так і поза її межами. Вона має меншу дальність і не така потужна. Наприклад, її дальність може бути кілька сотень кілометрів.
• особливістю нейтронної зброї є летючі нейтрони, а не ударна хвиля і світлове випромінювання, які також є. Нейтрони і гама-промені під час вибуху діють одночасно.
• ядерні міні-бомби, якими можна руйнувати військові об'єкти, промислові підприємства, тунелі, населені пункти та ін. Така бомба має потужність 1 кілотонну. Її можна переносити в рюкзаку. У разі її вибуху утворюється вогненна куля діаметром 105 м. Люди на відкритій місцевості можуть дістати смертельну дозу опромінення на відстані до 1,5 км.

Як ядерна зброя впливає на людину

Вплив ядерної зброї на людину має комбінований характер. Він пов’язаний не лише з радіацією, а й із вибуховими та тепловими ураженнями. Останні виникають протягом перших секунд після ядерного вибуху. Детонації запалу на великій висоті, які більш характерні для стратегічної зброї, призводять до вибухових та теплових ефектів.

У разі застосування тактичної ядерної зброї впливає переважно радіаційний фактор ураження.

Фахівці у сфері ядерної та радіаційної безпеки прогнозують, що у разі застосування зброї близько 70% потерпілих дістануть механічні поранення внаслідок вибухової дії та опіки. Приблизно 30% матимуть наслідки для здоров'я через радіацію. 50% людей, які будуть у 2,5 км від місця вибуху, дістануть комбіновані травми: механічні, теплові та спричинені радіацією. Також постраждають 25% осіб на відстані 2,5-5 км від вибуху. Найбільше людей загине протягом 2 днів унаслідок комбінованих травм.

Наслідки ураження ядерною зброєю

Травми

Безпосередні наслідки вибуху ядерної зброї – пошкодження будівель, споруд. Ударна хвиля може спричинити закриті ушкодження внутрішніх органів без візуальних ознак. Людина може травмуватися під уламками зруйнованих конструкцій. Також під час удару здіймається сильний вітер, тому можливе травмування уламками, предметами, що розлітаються. Це може призвести до відкритих або закритих травм голови, тулуба, кінцівок та внутрішніх органів. Тяжкість травм, спричинених ударною хвилею, залежать від її потужн

Легкий ступінь:

• легка контузія;
• синці.

Середній ступінь:

• вивихи кінцівок;
• контузії середньої тяжкості;
• кровотеча з вух, носа тощо.

Тяжкий ступінь:

• сильні контузії;
• травми черепа та скелета;
• розриви органів черевної порожнини.

Вкрай тяжкий ступінь:

• ушкодження органів, несумісні з життям.

Теплові ураження

Тяжкість термічних уражень залежить від потужності ядерного запалу, відстані від епіцентру удару та застосування засобів захисту.

Вплив теплового агенту ядерної зброї може тривати кілька секунд.

Також можуть виникнути опіки через запалений одяг, пожежу.

Люди, які зазнали впливу радіації, можуть більше постраждати від термічних уражень.

Теплова енергія може пошкодити очі та викликати тимчасову або тривалішу сліпоту та опік сітківки.

Ступені ушкодження органів зору:

• тимчасове осліплення, яке може тривати декілька хвилин;
• опік дна ока (у разі прямого погляду на вибух);
• опіки роговиці та повік.

Залежно від інтенсивності та потужності впливу теплового ураження визначають різні ступені тяжкості ураження шкіри.

• I ступінь – почервоніння та набряк шкіри.
• II ступінь – почервоніння та набряк шкіри, виникнення пухирів.
• III ступінь – омертвіння всіх шарів шкіри та прилеглих тканин.

Радіаційні ураження

1) зовнішнє опромінення від радіоактивних матеріалів, які:

• переносяться в повітрі (пил, рідина або аерозолі);
• осідають на поверхнях: на землі, шкірі чи одязі;
• містяться в радіоактивній хмарі і опромінюють людей, які в неї занурені.

2) внутрішнє опромінення від радіонуклідів:

• вдихання їх у радіоактивній хмарі;
• потрапляння у їжу та воду;
• потрапляння в організм через відкриті рани.

3) поєднання обох видів опромінення.

Унаслідок впливу радіаційного фактору настає гостра променева хвороба.

Вона розвивається у разі відносно рівномірного опромінення в дозі більше ніж 1 Гр (100 рад) протягом короткого проміжку часу.

Ступені променевої хвороби

• легкий, що виникає у разі опромінення у дозах 100 -200 рад;
• середньої тяжкості, якщо дози опромінення дорівнюють 200 – 400 рад; 
• тяжкий –  опромінення 400 – 600 рад;
• вкрай тяжкий – понад 600 рад.

Первинна променева реакція триває до 3 діб після зараження.

Прояви:

• дратівливість;
• загальна слабкість;
• нудота;
• блювання; 
• головний біль;
• помірне підвищення температури тіла;
• збудження, а потім пригнічення психічної діяльності.

Прихованого періоду немає у разі тяжких форм. Зазвичай триває від 3 діб до 2–4 тижнів.

У потерпілого спостерігається поліпшення самопочуття. Але він відчуває загальну слабкість, зниження апетиту, проблеми з дефекацією та іноді порушення сну.

Наступна стадія – від двох тижнів з моменту зараження. Далі – індивідуально. У хворого можуть бути наявні такі симптоми:

• головний біль;
• безсоння;
• нудота;
• загальна слабкість;
• шлунково-кишкові розлади із сильними болями у животі;
• температура тіла до 38-40 ℃;
• множинні точкові крововиливи на шкірі та слизових оболонках;
• кровотечі внутрішніх органів: легеневі, шлунково-кишкові, ниркові;
• випадіння волосся на другому-третьому тижні;
• інфекційні ускладнення: ангіна, пневмонія, абсцес легень та загальне зараження крові – сепсис.

Як надати першу допомогу

• допомога потерпілим залежить від виду опромінення;
• профілактична та лікувальна деконтамінація (усунення радіаційних чинників з поверхні тіла людини, продуктів, предметів тощо);
• надання допомоги у разі травм;
• надання допомоги у разі опіків;
• транспортування потерпілого до лікувального закладу або до медичних працівників.

Як безпечно провести деконтамінацію?

• Обережно зніміть одяг починаючи з голови до ніг. Зняття взуття та одягу може зменшити забруднення на 90%.
• Помістіть все майно потерпілого в ізольований контейнер, бажано мати сумку з етикеткою, де можна зазначити ім'я потерпілого, дату, час та місце збору майна, табличку із попередженням про радіацію.
• Виконайте радіаційне обстеження всього тіла. Позначте на шкірі за допомогою водостійкого фломастера ділянки з високим рівнем забруднення.
• Якщо це можливо, промийте тіло постраждалого теплою водою з милом.
• Деякі радіоактивні речовини можуть затримуватися в зовнішньому шарі шкіри і залишатися 12–15 днів, поки не відбудеться лущення.
• У разі значного зовнішнього радіаційного забруднення слід накрити зони ураження водонепроникними пов’язками, щоб обмежити поширення радіації на інші ділянки тіла.

Транспортування

• Загорніть забруднені ділянки або всього потерпілого в два шари простирадла, уникайте перегрівання пацієнта.
• Уникайте переохолодження, особливо якщо пацієнт без одягу.
• Контролюйте температуру тіла потерпілого.
• Після транспортування потрібно провести огляд та дезактивацію транспортного засобу та обладнання і утилізувати все забруднене.
• Пам'ятайте, що контактування з людиною, яка зазнала впливу радіації, може бути небезпечним.

Матеріал підготувала: Інна Ільницька, методист обласного методичного кабінету (БЖД населення)
НМЦ ЦЗ та БЖД Закарпатської області