Шлях повернення: безбар’єрність плюс безпека

Наскільки готові роботодавці, державні інституції працевлаштовувати та повертати на робочі місця працівників, які втратили здоров’я на війні й отримали інвалідність.

Що заважає інтеграції в ринок праці захисників і захисниць, які повертаються з фронту.

Що потрібно зробити для реабілітації, навчання та перекваліфікації, створення інклюзивних робочих місць, усунення бар’єрів та складнощів, аби люди з інвалідністю могли безперешкодно реалізувати себе, мати гідні умови праці та рівень життя і почуватися в суспільстві комфортно.

Усі ці злободенні питання були темою панельної дискусії: «Безбар’єрність + Безпека. Створюємо робочий простір для осіб з інвалідністю, ветеранів та ветеранок. Адаптивний спецодяг». Захід відбувся 18 жовтня за ініціативи Європейського співтовариства з охорони праці (ESOSH), журналу «Охорона праці», ТОВ «Інсайт плюс», Благодійного фонду «MindyFoundation» та за сприяння Державної служби зайнятості України. Участь у зустрічі, що пройшла наживо в Києві в межах роботи XX Міжнародної спеціалізованої виставки «КомунТех», узяли представники Мінсоцполітики та Мінветеранів України, Державної служби зайнятості, Української спілки промисловців та підприємців (УСПП), СПО профспілок України, представники підприємств, громадські об’єднання та благодійні фонди.

Тема інклюзії, зокрема працевлаштування людей з інвалідністю, адаптація до їхніх потреб робочих місць, сьогодні, як зазначив Дмитро Матвійчук, модератор заходу, головний редактор журналу «Охорона праці», у фокусі уваги громадськості. Її широко обговорюють і висвітлюють у ЗМІ, її не оминають представники державних органів влади. Наприклад, у серпні 2023 р. постановою КМУ № 893 «Деякі питання надання роботодавцям компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю» затверджено Порядок надання роботодавцям компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю. У травні цього року прийнято за основу не менш важливий законопроєкт про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю. Правову базу напрацьовують і формують, проте багато залежить від того, наскільки представники органів влади та громадськість готові до її сприйняття й виконання. Адже нерідко наявність навіть найкращих законів нівелюється необов’язковістю їх виконання.

Цікаво, що згідно з результатами опитування роботодавців, яке провели організатори панельної дискусії, серед заходів, що сприятимуть працевлаштуванню осіб з інвалідністю, всебічну допомогу від органів влади у створенні робочих місць відмітили 27,3%, відшкодування витрат на створення робочих місць – 27,3%, спрощення регуляторних та наглядових процедур – 25%, податкові послаблення для підприємств – 20,5%.

69,9% опитаних представників підприємств вважають, що для працевлаштування людей з інвалідністю та створення безпечних умов праці потрібне навчання персоналу, як працювати і спілкуватися з особами з інвалідністю. Стільки ж вважають потрібними консультування фахівців щодо безпеки і безбар’єрності робочих місць осіб з інвалідністю. Необхідність архітектурно-технічних удосконалень (ліфти, пандуси, підйомники) визнають 42,2%. А от потребу у спеціально розробленому спецодязі та ЗІЗ назвали лише 10,6%. Опитування – не репрезентативне, зауважив Дмитро Матвійчук, проте воно дає певне уявлення про бачення проблематики роботодавцями.

За півтора року повномасштабного вторгнення путінської орди кількість українців з інвалідністю збільшилася на 300 тис., сягнула 3 млн і продовжує збільшуватися. Сьогодні роботу мають, за даними Мінсоцполітики, понад 400 тис. осіб з інвалідністю, тоді як на кінець 2021 р. працевлаштованих було понад 455 тис.

Бар’єри у працевлаштуванні для осіб з інвалідністю

• Фізична недоступність (громадського транспорту, будівель та безпосередньо робочого місця).
• Недоступність послуг соціального супроводу на робочому місці.
• Брак якісної освіти або неефективність перенавчання.
• Складність із визначенням діагнозу та рекомендацій щодо трудової діяльності через неякісну роботу МСЕК.
• Соціальні бар’єри – культура несприйняття осіб з інвалідністю в суспільстві та трудових колективах.
• Брак пропозицій роботи із заробітною платою, що вища за мінімальну.

Бар’єри у працевлаштуванні для роботодавців

• Брак коштів на розумне пристосування робочого місця.
• Непоінформованість про переваги працевлаштування осіб з інвалідністю.
• Брак програм безперервного професійного розвитку та перепідготовки на робочому місці.
• Складність із пошуком кандидатів на вакансії, які пропонуються для працевлаштування осіб з інвалідністю.
• Нерозвинена корпоративна культура сприйняття осіб з інвалідністю.
• Медичні рекомендації щодо трудової діяльності не дають можливості пропонувати вакансії особам з інвалідністю.

Державна ветеранська політика: актуальні напрями

За приблизними підрахунками, після закінчення війни в Україні, як повідомила Оксана Кльоц, керівник експертної групи із забезпечення формування політики Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Міністерства у справах ветеранів України, буде приблизно 4 млн людей, які матимуть статус ветерана війни, і приблизно 50% з них можуть мати статус особи з інвалідністю внаслідок війни.

Після повернення з війни захисники і захисниці проходять реабілітацію. Це один з напрямів роботи, яким опікується Мінветеранів. Найважливішими викликами і потребами ветеранів війни після повернення до цивільного життя є їх реінтеграція у цивільне життя, що охоплює фізичне і психічне здоров’я, стосунки з рідними, близькими людьми та оточенням, роботу, освіту та іншу діяльність, матеріальні потреби та безпеку, життєві навички та духовність тощо.

Важливою є реабілітація ветеранів війни, що має бути комплексною системою, яка передбачає медичну, психологічну та спортивну реабілітацію, зокрема через адаптивні види спорту, рекреаційні простори тощо. Масштабувати таку систему планується через розбудову багатофункціональних центрів соціально-­психологічної реабілітації. Одним із таких центрів є Бородянський центр соціально-психологічної реабілітації населення. Його зруйнували окупанти, проте найближчим часом його відбудують за сучасним проєктом.

Важливими елементами на шляху повернення до цивільного життя є освіта та перекваліфікація ветеранів і ветеранок для їх працевлаштування, зокрема через самозайнятість і підприємництво.

На сьогодні державна ветеранська політика, як зазначила Оксана Кльоц, перебуває у стадії формування своєї достатньо розгалуженої інфраструктури, усі складники якої пов’язані між собою. На центральному рівні Мінветеранів опікується питаннями формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів і співпрацює з Українським ветеранським фондом, що є платформою для розвитку ветеранських можливостей. Фонд усіляко сприяє розвитку бізнесу ветеранів і надає їм фінансову підтримку. Проводить соціологічні дослідження, зокрема щодо потреб ветеранів і перешкод, з якими вони стикаються. За допомогою кваліфікованих фахівців надає психологічну підтримку, юридичні консультації тощо.

Помічниками ветеранів стають ветерани

На регіональному рівні міністерство співпрацює з окремими структурними підрозділами у справах ветеранів ОДА (ОВА). Окрім того, питаннями освітнього розвитку ветеранів опікуються центри ветеранського розвитку, яких нині створено 10 у різних містах країни. На рівні громад у ЦНАПах активно запроваджується формат єдиного вікна для ветеранів. На місцевому рівні формуються сервісні офіси у справах ветеранів на базі комунальних установ і комунальних некомерційних підприємств. Тут працюватимуть помічники ветерана як фахівці із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб, що надаватимуть підтримку під час переходу від військової служби до цивільного життя.

Своєчасним і ефективним є запровадження цифрових рішень для ветеранів. Проєкти, що вже реалізовані, – адресна допомога 25 тис. людей з інвалідністю на суму 400 млн грн від організації «Червоний Хрест» (Швейцарія). Електронні заявки на участь в Іграх нескорених. Електронні заявки кандидатів на посади помічників ветеранів. А також єдиний цифровий фундамент формування і реалізації державної ветеранської політики, а саме – Єдиний державний реєстр ветеранів війни.

У роботі такі проєкти: цифровий модуль «Перехід», або персональний шлях ветерана, реєстр надавачів освітніх послуг ветеранам. На стадії опрацювання – кабінет помічника ветерана, кабінет надавача послуг, кабінет адміністратора ЦНАП, кабінет відомчої комісії з надання статусів тощо.

Проєкт «Помічник ветерана» стартував 1 липня цього року і був запроваджений у чотирьох областях: Вінницькій, Дніпропетровській, Львівській та Миколаївській. А з 10 жовтня поширився на Сумську, Полтавську, Закарпатську, Харківську, Київську та Київ. Помічниками стають ветерани війни та члени їх сімей, які проходять відповідне тестування, співбесіду, навчання. Після цього вони надають своїм побратимам послуги з психологічної підтримки, консультування, інформування, налагодження комунікацій, оформлення документів, зв’язків з територіальною громадою тощо.

Мінветеранів, підсумувала Оксана Кльоц, працює різнопланово, запроваджує різноманітні проєкти та застосовує сучасні підходи з урахуванням потреб ветеранів і ветеранок, а також людей з інвалідністю.

Oleksandr Fandeyev

The way back: barrier-free plus safe

How ready are employers and state institutions to hire and return to work employees who lost their health in the war and became disabled?

What hinders the integration into the labor market of defenders returning from the front.

What needs to be done for rehabilitation, training and retraining, creation of inclusive workplaces, elimination of barriers and difficulties so that people with disabilities can realize themselves freely, have decent working conditions and living standards, and feel comfortable in society.

Статтю повністю читайте в журналі "Охорона праці" № 12/2023