Сказ: що варто знати та як уберегтися

Кількість безпритульних тварин збільшилася за час повномасштабного вторгнення рф в Україну. Це може призвести до розповсюдження захворювання на сказ.

Сказ – це гостре особливо небезпечне вірусне захворювання усіх теплокровних тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю.

За даними ВООЗ, у 99% випадків захворювання та смерті людини від сказу джерелом збудника є собаки та кішки. В Україні – 50% кішки. Близько 40% жертв укусів імовірно хворих на сказ собак – діти віком до 15 років.

Причини сказу і шляхи передавання інфекції

Джерелом та резервуаром збудника сказу є усі теплокровні тварини, з яких найбільш небезпечні для інфікування людини м’ясоїдні (дикі та домашні).

Людина може інфікуватися збудником сказу від хворої на сказ тварини через:

• укус;
• подряпину та мікроушкодження шкіри;
• потрапляння контамінованої збудником сказу слини на слизові оболонки.

У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти, собаки, лисиці та вовки. В Україні головним джерелом збудника сказу в дикій природі є червоні лиси, збудник сказу виявляли також у кажанів.

Серед свійських тварин особливу небезпеку становлять безпритульні, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі. Коти нерідко інфікуються через те, що мають спільні з лисицями території лову мишей, досить часто хворіють на сказ також сільськогосподарські тварини.

Доведена можливість аерогенно-контактного зараження (у лабораторних умовах, під час відвідування печер, населених кажанами), коли вірус пасивно потрапляє через кон’юнктиву, слизову оболонку ротоглотки, а також у разі трансплантації органів від померлих від сказу людей.

Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя.

Симптоми сказу

У людини інкубаційний період зазвичай триває від 7 днів до 3 місяців, але може збільшуватися до 1 чи 3 років, залежно від низки факторів:

• місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову);
• кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;
• віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).

Перші симптоми сказу – підвищення температури та біль, а також незвичні відчуття поколювання, пощипування чи печіння в місці ушкодження. Після появи симптомів захворювання майже завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ.

Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (боязнь води) та інколи аерофобія (боязнь протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів через зупинку серця, дихання.

На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.

Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.

Початкова стадія (триває до п’яти днів):

• наявні сліди від укусів;
• гризуть місце укусу;
• ласкаві, примхливі, насторожені одночасно;
• слабкий апетит;
• їдять неїстівне;
• слинотеча;
• блювання.

Збуджена стадія (2–3 дні):

• агресивнстьі;
• збудженість;
• нападають;
• намагаються втекти;
• гризуть землю;
• їдять неїстівне;
• конвульсії;
• блювання;
• параліч;
• косоокість.

Паралітична стадія (2–4 дні):

• виснаження;
• повний параліч;
• смерть.

Лікування сказу

У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків. Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше від 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.

У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, обслинення слизових оболонок, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб – це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше ніж три доби, антирабічний імуноглобулін не застосовують.

Загалом лікувальні заходи спрямовують на зменшення страждань хворого.

Медичний персонал має працювати в захисному одязі, щоб запобігти потраплянню слини на шкіру та слизові оболонки.

Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина якнайшвидше отримає медичну допомогу. Самовільно припиняти лікування чи порушувати його режим неприпустимо!

Для профілактики сказу потрібно:

• регулярно вакцинувати свійських та диких м’ясоїдних тварин (пероральна імунізація за допомогою розкладання у місцях їх перебування їстівних приманок з вакцинами);
• уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;
• не торкатися диких чи безпритульних тварин;
• не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти);
• виконувати правила утримання тварин.

Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.

Перша допомога після укусу

Якщо вас укусила чи обслинила тварина (особливо дика чи безпритульна) негайно зверніться до лікаря! Якщо тварина домашня, попросіть власника надати документи, що підтверджують її щеплення.

Ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, мийними засобами, обробіть дезінфектантами для обробки ран або іншими засобами (70% спиртом або 5% розчином йоду), що нейтралізують вірус.

Після цього неодмінно зверніться по медичну допомогу.

Обов’язковому щепленню підлягають люди:

• яких покусали скажені чи підозрілі щодо сказу тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри;
• покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ);
• подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки;
• які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.

Курс профілактичної імунізації призначають людям, які професійно пов’язані з ризиком зараження сказом: ветеринари, ловці собак, котів, мисливці, працівники лабораторій, які працюють з вірусом сказу тощо.

Що робити із твариною, підозрілою щодо сказу

Тварину, яка покусала людей або тварин, слід негайно доправити до найближчої ветеринарної клініки для огляду й утримання під наглядом спеціалістів протягом десяти днів, у жодному разі їх не вбивати!

Підготувала Інна Ільницька, методист обласного методичного кабінету (БЖД населення)