Протиповітряна оборона силами підприємств

Про керування військовими ризиками об’єктів промислової та цивільної інфраструктури, яких доєднано до державної системи протиповітряної оборони. Нормативно-правова база експериментального проєкту, підготовка персоналу, модель керування ризиками. Світовий досвід корпоративної протиповітряної оборони.

Сучасні збройні конфлікти високої інтенсивності, що супроводжуються постійними ударами по об’єктах енергетичної, логістичної та промислової інфраструктури, вимагають перегляду традиційних військових доктрин у сфері протиповітряної оборони (далі – ППО).

Державна монополія на забезпечення захисту повітряного простору, яка історично вважалася непорушною аксіомою національної безпеки, стикається з об’єктивною проблемою виснаження ресурсів регулярних збройних сил в умовах дисперсних та асиметричних загроз. Використання ударних безпілотних літальних апаратів (БпЛА) великої дальності, крилатих та балістичних ракет, метою яких є знищення економічного потенціалу держави, формує потребу у створенні ешелонованої, максимально децентралізованої системи захисту.

У цьому контексті урядові ініціативи щодо інституціоналізації приватно-державного партнерства у сфері протиповітряної оборони України становлять безпрецедентний зсув у національній архітектурі безпеки. Запуск експериментального проєкту із залучення великих підприємств до державної системи ППО, що був ініційований у листопаді 2025 року та суттєво розширений у березні 2026 року, відображає перехід від жорстко централізованої моделі до децентралізованого формату мережевої стійкості ППО України.

Порядок реалізації експериментального проекту щодо посилення протиповітряної оборони території України шляхом залучення підприємств незалежно від форми власності до утворення груп протиповітряної оборони затверджений постановою КМУ від 19.11.2025 № 1506. Докладніше читайте у статті Віталія Цопи "Протиповітряна оборона силами підприємств".