Про види медичної допомоги

Екстрена, первинна, невідкладна, перша медична та домедична допомога – права пацієнтів та обов’язки медичних працівників.

На території України кожен громадянин України та будь-яка інша особа мають право на безоплатну, доступну, своєчасну та якісну екстрену медичну допомогу. Основними завданнями системи екстреної медичної допомоги є організація та забезпечення надання доступної, безоплатної, своєчасної та якісної екстреної медичної допомоги, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків (статті 3, 5 ЗУ «Про екстрену медичну допомогу»).

Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров’я медичної допомоги, до якої належать (ст. 8 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я») (далі – ОЗУ):

• екстрена медична допомога;
• первинна медична допомога;
• спеціалізована медична допомога;
• паліативна допомога.

Екстрена медична допомога – медична допомога, яка полягає у здійсненні медичними працівниками відповідно до закону невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров'я (ст. 35 ОЗУ; ст. 1 ЗУ «Про екстрену медичну допомогу»).

Виклик екстреної медичної допомоги здійснюється безоплатно за єдиним телефонним номером виклику екстреної медичної допомоги 103 або за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112 (ст. 4 ЗУ «Про екстрену медичну допомогу»).

Типове положення про відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги затверджене наказом МОЗ України від 24.09.2020 № 2179.

Відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги є окремим структурним підрозділом закладу охорони здоров’я, яке направлене у тому числі на зниження рівня інвалідності та смертності внаслідок нещасних випадків, травм та отруєнь.

Первинна медична допомога – це медична допомога, що передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому спеціалізованої медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги у разі розладу фізичного чи психічного здоров’я пацієнта, який не потребує екстреної, спеціалізованої медичної допомоги. Надання первинної медичної допомоги забезпечують заклади охорони здоров’я та фізичні особи – підприємці, які одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку (ст. 35-1 ОЗУ).

Є чинним Порядок надання первинної медичної допомоги, затверджений наказом МОЗ України від 19.03.2018 № 504, відповідно до п. 7 розділу ІІ якого «рішення про надання первинної медичної допомоги (далі – ПМД) за місцем проживання (перебування) пацієнта не може прийматися лише на підставі віддаленості його місця проживання (перебування) від місця надання ПМД та (або) відсутності у пацієнта коштів на проїзд до місця надання ПМД».

Невідкладний стан людини – раптове погіршення фізичного або психічного здоров'я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров'ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин (ст. 3 ОЗУ).

Відповідно до ст. 35-1 ОЗУ невідкладна медична допомога відноситься до первинної медичної допомоги, тобто є безоплатною. Медичні, фармацевтичні працівники та фахівці з реабілітації зобов’язані без­оплатно надавати відповідну невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях (ст. 78 ОЗУ).

Ліцензіат (заклад охорони здоров’я) повинен безоплатно надавати відповідну невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях (підпункт 16 п. 13 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 № 285).

Спеціалізована медична допомога – медична допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації (крім лікарів загальної практики – сімейних лікарів) у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування та профілактики хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (під час вагітності та пологів) станів, у тому числі із застосуванням високотехнологічного обладнання та/або високоспеціалізованих медичних процедур високої складності; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання спеціалізованої медичної допомоги з іншої спеціалізації (ст. 35-2 ОЗУ).

Паліативна допомога – це комплекс заходів, спрямованих на покращення якості життя пацієнтів усіх вікових категорій та членів їхніх родин, які зіткнулися з проблемами, пов’язаними із захворюваннями, що загрожують життю. Такий комплекс передбачає заходи щодо запобігання та полегшення страждань пацієнта через ранню ідентифікацію та оцінку симптомів, полегшення болю і подолання інших фізичних, психосоціальних і духовних проблем (ст. 35-4 ОЗУ).

Окрім того, є поняття «домедична допомога» – невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров'я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов'язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов'язані здійснювати такі дії та заходи (ст. 3 ОЗУ; ст. 1 Закону України «Про екстрену медичну допомогу»).

Громадянам, які під час невідкладної або екстремальної ситуації брали участь у рятуванні людей і сприяли наданню медичної допомоги, гарантується у разі потреби безоплатне лікування та відшкодування моральної та майнової шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну (ст. 37 ОЗУ).

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків (ст. 18 Закону України «Про охорону праці»). Термін «перша медична (долікарська) допомога» замінено терміном «домедична допомога».

26 порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах затверджені наказом МОЗ України від 09.03.2022 № 441.

Наказом Міноборони України від 29.06.2024  № 436 з урахуванням досвіду України та країн НАТО під час бойових дій та виконання спеціальних завдань встановлено чотири рівні надання домедичної допомоги, що потребують певних навичок,  інтервенцій та лікарських засобів.

Висновки

1. Екстрену медичну допомогу мають надавати людині, яка перебуває у невідкладному стані, без­оплатно всі заклади охорони здоров’я у разі виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків.
2. Громадянам, які під час невідкладної або екстремальної ситуації сприяли наданню медичної допомоги, гарантується у разі потреби безоплатне лікування й відшкодування моральної та майнової шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну.
3. Медичні, фармацевтичні працівники та фахівці з реабілітації повинні безоплатно надавати невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях.
4. Первинна, спеціалізована та паліативна медична допомога надається пацієнту, який не потребує екстреної медичної допомоги.
5. Первинна, спеціалізована та паліативна медична допомога надається безоплатно тільки у державних та комунальних закладах охорони здоров’я.
6. Екстрену та первинну медичну допомогу надають медичні працівники.
7. Домедичну допомогу надають людині, яка перебуває у невідкладному стані, особи, які не мають медичної освіти.
8. Термін «перша медична допомога» замінено на термін «домедична допомога».