Про тих, хто відповідає за безпеку інших

Безпека праці – це не персональний проєкт одного фахівця, а управлінська функція підприємства. Питання в тому, чи стане ця функція нарешті зрозумілою для бізнесу?

Я написала цю статтю не як сторонній спостерігач. Вона виросла з мого професійного досвіду, щоденної роботи з підприємствами та спостережень за тим, як насправді живе охорона праці в українському бізнесі. У цій темі немає нормативних вимог, документів і процедури. Тут про фахівців з безпеки. Тих працівників, які часто опиняються між роботодавцем, працівниками, керівниками підрозділів, органами контролю та реальністю виробництва. Саме про них ця стаття: з чим вони кожного дня приходять на роботу та що залишається за межею законодавства.

Інженери з ОП, які витримали

У штаті кожного більш-менш пристойного виробничого підприємства можна знайти фахівця з безпеки праці. Допоки новий закон не прийнято, його професійна назва – інженер з охорони праці. Звучить гордо. Проте чи поважно? Упевнена, що більша частина інженерів з ОП час від часу запитує себе про це. Чому так сталося? І чи є шанс в інженера з ОП стати таким же модним фахівцем, як SMM-спеціаліст чи трейдер?

Вимога мати службу ОП на кожному підприємстві законодавчо визначена в Законі України «Про охорону праці». ЇЇ функціонал прописаний у Типовому положенні про службу охорони праці. Для роботодавця це фахівець, що оберігає його від питань, пов’язаних з безпекою. Для працівників це фахівець, побачивши якого, варто перевірити каску на голові. Для інженерно-технічних працівників це фахівець, який від них постійно вимагає втручання у безпекові процеси і відволікає працівників від роботи. А як бачить це інженер з ОП: роботодавець свято вірить у мою всемогутність і розв’язання питань без його втручання, він упевнений, що допоки я тут, нічого страшного не має статися; працівники мою появу сприймають скоріше як загрозу для них самих і запевняють, що небезпечних ситуацій з ними ніколи не буває (я роблю вигляд, що вірю, працівник – що не обманює); інженерно-технічні працівники мене подекуди ігнорують, оскільки на них тримається те саме виробництво, а охорона праці поки не в пріоритеті. Найчастіше я спостерігаю таку модель роботи інженера з ОП. Проте яка ціна такого функціонування?

Здебільшого мої колеги – люди середнього віку. Я поважаю таких фахівців, вони мають великий досвід, у їхньому доробку – чимало збережених життів, які вони оберігали на роботі протягом років. Вони точно знають усі тонкощі поведінки та звички працівників. Але серед молоді таких фахівців небагато, та й не модно воно якось. Безумовно, визнання як фахівця приходить не одразу, що однозначно потребує терпіння. Праця інженера з ОП є дуже тонкою роботою, яка брак досвіду не вітає, а навіть думка про розвиток навичок з ризиком для життя інших людей лякає молодого фахівця.

То що ж із цією професією не так?

По-перше, якось так сталося в нашому суспільстві, що навичка домовлятися з державними органами цінується вище, ніж уміння організувати безпечне середовище. Не престижно якось дотримуватися законів і правил та робити щось більше, ніж там написано. Це інвестовані кошти, які не дають видимого прибутку. Тому виникає враження, що ресурси витрачаються марно.

По-друге, роль інженера з ОП, як і інших фахівців, недооцінена. Так, наша роль – не в прямому розвитку бізнесу, не в масштабуванні чи збільшенні прибутків, для яких, власне, і створювався цей бізнес. Наша роль – зберегти життя працівників. І, як виявляється, частіше за все за свою значущість тут треба поборотися.

По-третє, інженер з ОП на підприємстві – така собі самозайнята та самовмотивована особа, завдання якої – зацікавити й переконати всіх навколо. Проте яка мотивація в тій роботі, у якій ніхто не зацікавлений більше, ніж сам інженер з ОП? Мені ще допоки не зустрічався бухгалтер, який відчайдушно переконує роботодавця платити податки і бідкається серед спільнот з питанням, як пояснити, що це справді потрібно.

По-четверте, що стало з конкурентною спроможністю? Чимало талановитих фахівців намагаються прирівняти до тих, хто готовий підтримувати мінімум охорони праці. У професії є люди, які постійно розвиваються, навчаються, вивчають міжнародні підходи, розширюють технічні, юридичні й управлінські компетенції. І є просто фахівці, які готові підтримувати мінімальний рівень охорони праці. Під мінімальним розуміється підхід, коли охорона праці зводиться до базового виконання обов’язкових вимог законодавства та ведення документації. Це важлива частина роботи, але вона не дорівнює системному керуванню ризиками, розвитку культури безпеки та реальному залученню керівників до безпечних процесів. Проблема не в тому, що такі фахівці є. Ринок завжди різний. Проблема в тому, що роботодавець не завжди бачить різницю між ними. І тоді талановитого спеціаліста починають оцінювати не з позиції користі, яку він може дати підприємству, а з позиції вартості. Залишається лише ціна. Далі може виявитися, що залучення фахівця з додатковими компетенціями – це невиправдана розкіш. А саме роботодавець приймає рішення, за що він готовий платити. Тому питання конкурентної спроможності в цій професії залежить не лише від рівня фахівця, а й від зрілості роботодавця.

По-п’яте, наша країна переживає стан війни, і куди вже небезпечніше, коли ризики й так надто високі.

І по-шосте, і по-сьоме. І так далі, і так далі.

Юлія Дейлик, співзасновниця ТОВ «СФЕРА БЗР»

Yulia Deilik
About Those Responsible for the Safety of Others
Workplace safety is not a personal project of a single specialist, but a management function of the company. The question is, will this function finally be understood by the business community?

I wrote this article not as an outside observer. It grew out of my professional experience, my daily work with companies, and my observations of how occupational safety actually plays out in Ukrainian business. This topic isn’t about regulatory requirements, documents, or procedures. It’s about safety specialists—those employees who often find themselves caught between the employer, workers, department heads, regulatory agencies, and the realities of production. This article is about them: what they face every day when they come to work and what falls outside the scope of the law.

Статтю повністю читайте в КАБІНЕТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ або журналі "Охорона праці"  № 8/2026.