Про що турбуватися державі в буремні часи?

28 квітня у світі відзначатимуть Всесвітній день охорони праці під гаслом: «Забезпечуємо безпечну та здорову працю вже зараз в умовах зміни клімату». Для України актуальність питання посилена багаторазово: очевидно, що наслідки війни, яку веде агресор, – це важкий тягар для екології та клімату. Війна чинитиме свій згубний вплив ще багато десятиліть навіть після нашої перемоги.

Говорити в день вшанування загиблих на виробництві буде про що на кожному підприємстві, в установі чи організації. Нехай поки і не про спекотні температури – на тлі війни всі інші проблемні питання відступають на другий план. Актуальними є захист від бомбардувань, психосоціальна підтримка працівників, повернення в колективи травмованих на війні працівників, допомога фронту. Чи є про що турбуватись державі, яка її роль і місце в буремні часи? Це дуже чутливе в суспільстві питання з огляду на реагування роботодавців і фахівців на проєкти й рішення у сфері БЗР.

Адже в умовах тривалої війни у нас велика кількість працівників мають проблеми з «підтримання» трудових відносин зі своїми роботодавцями. Шкідливий «невиробничий» фактор – бомбардування та обстріли підприємств рашистами – є причиною багатьох смертей і травмувань на виробництві, порушень умов праці. Питання трудового рабства як ніколи актуальне через масовий виїзд українок за кордон. Бізнес перебуває в постійній напрузі через непередбачувані зміни у законодавстві, зміни правил, які ставлять на межу виживання підприємства, що й так ледве животіють (дозволи, декларації, експертизи, неправомірні дії контролювальних органів тощо).

На тлі цього вразила байдужість до діяльності Державної служби України з питань праці, у чиїй компетенції всі зазначені вище питання, з боку засобів масової інформації, соціальних партнерів, громадськості! Така думка склалась у редакції журналу під час Публічного звіту Голови Держпраці України Ігоря Дегнери за підсумками 2023 року. Звіт відбувся 8 березня у форматі відеоконференції за допомогою сервісу ZOOM, з передбаченими заходами безпеки на випадок повітряної тривоги. А завітали на нього представники… аж двох організацій – Голова правління Європейського співтовариства з охорони праці (ESOSH) та журналу «Охорона праці» на чолі з головним редактором. Ані роботодавців, ані профспілок. Ба більше, жодного представника самої Служби з усієї України!!!

Чи ж насправді діяльність Держпраці така неактуальна й нецікава, чи був таємний задум «відбути» цю обов’язкову подію (ст. 45 ЗУ «Про державну службу») без належної уваги з боку суспільства? Ризики та загрози були надто високими? А можливо, керівників Служби непокоїло саме публічне обговорення підсумків та результатів роботи або прогнозовані неприємні запитання від журналістів та активістів… Тож ужили належних заходів з «безпеки» і захистили Службу. Війна, що поробиш...

Незадовго до звіту від Голови Держпраці, 22 лютого, з таким же публічним звітом виступив голова іншого органу виконавчої влади, дотичного до сфери охорони праці. Сам захід відбувся наживо із прямою трансляцією в Медіацентрі Україна – Укрінформ, куди представники ЗМІ могли завітати особисто та поставити свої запитання. А запис події у вільному доступі розміщено для перегляду на сайті органу влади…

Хто все ж таки зацікавився результатами роботи Держпраці минулого року та її планами на цей рік, може переглянути Публічний звіт (презентацію) і зробити свої висновки. Відеозапису, на жаль, немає, як і офіційної інформації про зміст виступу керівника Держпраці.