Редакція журналу «Охорона праці»

Прийнято Закон «Про дерадянізацію законодавства України»

18.05.2022

Закон від 21.04.2022 № 2215 «Про дерадянізацію законодавства України»

Внесено зміни до Кодексу законів про працю України та Житлового кодексу Української РСР (відтепер Житловий кодекс України). Наведено Перелік актів органів державної влади і органів державного управління Союзу РСР, що не застосовуються на території України (додаток № 1), до якого віднесено 929 нормативних документів (законів, указів, розпоряджень, постанов), а також Перелік актів органів державної влади та органів державного управління Української РСР, що не застосовуються на території України (додаток № 2), до якого віднесено 255 нормативних документів (законів, указів, постанов).
Зміни до Кодексу законів про працю України:

1. Внесено зміни щодо термінології. Зокрема, слова «власник або уповноважений ним орган (особа)» замінено на «роботодавець»; «навчальні заклади» – на «заклади освіти»; «народне господарство» – на «економіка України».

2. Внесено зміни щодо колективного договору (статті 10, 17). Зокрема, колективний договір зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування роботодавця, від імені якого укладено цей договір.

3. Внесено зміни щодо трудового договору (статті 21, 32, 36, 40), зокрема такі:

  • Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем – фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець – фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
  • Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров’я.
  • У разі зміни власника підприємства, установи, організації, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.
  • Внесено зміни до умов розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Зокрема, до таких умов віднесено: систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, а також вчинення за місцем роботи викрадення (у тому числі дрібного) майна роботодавця, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення.

4. Внесено зміни до умов застосування надурочних робіт (стаття 62). Зокрема, при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків, а також при необхідності закінчення початої роботи, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, якщо її припинення може призвести до псування або знищення майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, іншого обладнання або устаткування, якщо їх несправність викликає зупинення робіт для значної кількості працівників.
5. Внесено зміни до умов нарахування стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 82). Зокрема, до стажу роботи зараховують час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
6. Внесено зміни до нарахування грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки (стаття 83). Зокрема, компенсація надається в разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів закладів освіти, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.
7. Внесено зміни щодо нормування праці (статті 85, 88), серед іншого такі:

  • Не є підставою для перегляду норм досягнення високого рівня виробітку продукції окремим працівником, бригадою за рахунок застосування з власної ініціативи нових прийомів праці і кращого досвіду, вдосконалення своїми силами робочих місць.
  • Норми виробітку (норми часу) і норми обслуговування визначаються виходячи з нормальних умов праці, якими вважаються, зокрема, здорові та безпечні умови праці (додержання правил і норм з техніки безпеки, необхідні освітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідливих наслідків шуму, випромінювань, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоров’я працівників, тощо.

8. Внесено зміни щодо оплати праці (статті 97, 113), зокрема такі:

  • Роботодавець (роботодавець – фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами
  • На період освоєння нового виробництва (продукції) роботодавець може здійснювати працівникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

9. Внесено зміни щодо трудової дисципліни (статті 140, 1471), серед іншого такі:

  • У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.
  • На працівників дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими в порядку підлеглості щодо органів.

10. Внесено зміни щодо охорони праці (статті 158, 168), зокрема такі:

  • Роботодавець зобов’язаний вживати заходів для полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження сучасних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, кращого досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості і загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.
  • Роботодавець зобов’язаний обладнати приміщення для обігрівання і відпочинку працівників.

11. Внесено зміни щодо праці жінок (стаття 184). Зокрема, у разі відмови у прийнятті на роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей, роботодавець зобов’язаний повідомити їм причину відмови в письмовій формі, до того ж відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено в судовому порядку.
12. Внесено зміни щодо праці молоді (статті 188, 193, 194, 196), зокрема:

  • Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу здобувачів освіти закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти, які здобувають у будь-якій формі початкову, базову середню чи профільну середню освіту для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
  • Для працівників віком до вісімнадцяти років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих працівників пропорційно скороченому робочому часу для осіб, що не досягли вісімнадцяти років. Для молодих працівників, які поступають на підприємство, в організацію після закінчення закладів загальної середньої або професійної (професійно-технічної) освіти, курсів, а також для тих, які пройшли навчання безпосередньо на виробництві, у передбачених законодавством випадках і розмірах та на визначені ним строки можуть затверджуватися знижені норми виробітку. Ці норми затверджуються роботодавцем за погодженням з профспілковим комітетом.
  • Оплата праці здобувачів освіти закладів загальної середньої або професійної (професійно-технічної) освіти, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати здобувачам освіти доплати до заробітної плати.
  • Для працевлаштування молоді, яка закінчила або припинила навчання в закладах середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти, звільнилася зі строкової військової служби і вперше приймається на роботу, а також осіб, звільнених із військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, які в добровільному порядку уклали контракт про проходження служби у військовому резерві, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби), дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу, а також інших категорій осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, підприємствам, установам та організаціям встановлюється квота відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».
  • Працездатній молоді – громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у закладах середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення із строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років. Молодим спеціалістам – випускникам закладів освіти державної форми власності, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному КМУ.

13. Внесено корегування щодо пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням (статті 202, 203, 204, 206, 208, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 218, 220).
14. Внесено корегування щодо індивідуальних трудових спорів (статті 227, 232, 233, 237, 238).
15. Внесено корегування щодо діяльності профспілок (стаття 248). Зокрема, поняття «вищестоящий профспілковий орган» замінено на «вищий за статусом профспілковий орган».
16. Внесено зміни щодо діяльності трудових колективів (стаття 2528), зокрема: роботодавець несе відповідальність перед бригадою за створення нормальних умов для високопродуктивної праці (надання роботи, забезпечення справного стану механізмів та устаткування, технічною документацією, матеріалами та інструментами, енергією, створення безпечних і здорових умов праці). При невиконанні бригадою виробничих показників з вини роботодавця за бригадою зберігається фонд оплати праці, розрахований за тарифними ставками. Службові особи, винні в порушенні обов’язків роботодавця перед бригадою, притягаються до дисциплінарної відповідальності, а за зайві грошові виплати бригади – також до матеріальної відповідальності перед підприємством у порядку і розмірах, встановлених законодавством. Бригада несе відповідальність перед роботодавцем за невиконання з її вини виробничих показників. У цих випадках оплата провадиться за виконану роботу, премії та інші заохочувальні виплати не нараховуються. Збитки, заподіяні підприємству випуском неякісної продукції з вини бригади, відшкодовуються з її колективного заробітку в межах середнього місячного заробітку бригади. При розподілі колективного заробітку між членами бригади враховується вина конкретних працівників у випуску неякісної продукції.
17. Внесено зміни щодо коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування (стаття 254). Зокрема, основними джерелами коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування є внески роботодавців (роботодавців – фізичних осіб), працівників. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування
Внесено зміни до Житлового кодексу України, завданням якого є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин. Зміни внесено до статей 1, 2, 3, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 25, 28, 31, 34, 35, 36, 37, 38, 40, 43, 45, 49, 51, 57, 58, 61, 62, 69, 71, 73, 84, 85, 86, 87, 103, 110, 115, 121, 123, 135, 137, 144, 151, 158, 168, 171, 174, 189, 192, 193. 
Протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Редакція Редакція журналу «Охорона праці»