Пожежобезпечність транспорту

Транспортні засоби, що забезпечують пасажирські перевезення, належать до технічних об’єктів з масовим перебуванням людей і високою ймовірністю виникнення пожежі, що швидко поширюється. Про те, що автобус згорає за декілька хвилин, знають усі. Жертвами таких аварій стають пасажири, водії  та пішоходи. Велику небезпеку під час пожежі в громадському транспорті становить отруєння димом.

Найбільш пожежонебезпечним видом транспорту вважають трамваї та тролейбуси. Пожежі на такому транспортному засобі, за статистикою, виникають не внаслідок порушення правил дорожнього руху, а через технічну несправність. Громадський транспорт містить багато полімерних матеріалів, що застосовуються для облаштування салону та ізоляції кабелів. Власне, вони становлять найбільшу небезпеку під час пожежі. У такій ситуації загасити вогонь за допомогою вогнегасника дуже складно. Чому? Через швидке задимлення, відсутність видимості та отруєння людей продуктами горіння.

Вдихання диму – основна причина смерті у 60–80% жертв пожежі. Третина людей, що отримали під час пожежі сильні опіки, страждали також від ураження дихальних шляхів. Ризик одночасного ушкодження легенів безпосередньо пов'язаний з площею поверхні опіків. Смертність після таких уражень коливається від 45% до 78%. Тверді частки диму адсорбують на своїй поверхні токсичні речовини і, потрапляючи в організм людини, стають причиною сильного отруєння. Чадний газ СО (основний компонент диму), з’єднуючись з гемоглобіном замість кисню, призводить до гіпоксії всіх тканин організму. Під час пожежі небезпека впливу диму є додатковим ризиком, пов'язаним з утрудненням процесу евакуації та складністю роботи рятувальників унаслідок погіршення видимості.

У деяких вітчизняних нормативних документах містяться вимоги, що обмежують використання матеріалів у салонах пасажирського транспорту з коефіцієнтом димоутворення (Dm) більше ніж 500 м²/кг, який визначається згідно ГОСТ 12.1.044-89. Проте розрахунки показали, що за будь-яких значень Dm (у діапазоні від 50 м²/кг до 500 м²/кг) для матеріалів, що застосовуються для внутрішнього оздоблення салонів, час досягнення критичного значення за показником «втрата видимості» становить від 3 с до 26 с. Це набагато менше, ніж розрахунковий час евакуації пасажирів (наприклад, для тролейбусів передбачається не більше ніж 1 хв).

Динаміка розвитку пожежі в салоні пасажирського транспорту суттєво відрізняється від стандартного режиму пожежі, прийнятого для будинків. На цих об’єктах полум’я поширюється з великою кількістю та мінімальним часом досягнення критичних значень небезпечних факторів пожежі. У зв’язку з цим суттєву роль в оцінці пожежної небезпеки матеріалів для оздоблення салонів, зокрема їх димоутворювальної здатності, відіграє час початку виділення диму після виникнення джерела загоряння і швидкість його утворення протягом перших двох хвилин.

Частина виробників сучасного міського громадського транспорту для облицювання машин уже почали застосовувати безпечніші матеріали з низьким коефіцієнтом димоутворення. Та більшість (також і закордонні виробники) продовжує використовувати матеріали, які під час горіння виділяють високотоксичні гази.

Підготувала Інна Ільницька, методист обласного методичного кабінету  НМЦ ЦЗ та БЖД Закарпатської області