Почнімо із себе…

Ви обрали нас у 2023 році, залишилися з нашою командою. А отже, нас єднають спільні цінності, які сповідує та популяризує журнал у цей найкритичніший період історії України. Кредит вашої довіри зобов’язує редакцію нарощувати рівень експертності, професійності. Спонукає до свіжих думок та ідей, ще більшої корисності для створення безпечних та здорових умов праці.

З перших днів нового року наші спільні погляди спрямовані вперед, на дорогу, яку треба пройти, щоб здобути ПЕРЕМОГУ. Якнайшвидше здолати ворога та розпочати масштабну відбудову понівеченої країни, гоїти рани в душах людей. Втрата багатьох кращих синів і дочок ускладнить наш рух. У пам’ять про них живим доведеться взяти на себе додатковий тягар обов’язків та відповідальності. На кону – доля свободи, майбутнє нації й держави, наших нащадків.

На допомогу в таких умовах приходить засвоєна нами ОЦІНКА РИЗИКІВ і НЕБЕЗПЕК як інструмент прийняття ефективних рішень та уникнення втрат у будь-якій сфері діяльності. Сьогодні суспільство мудро демонструє толерантність до гострих внутрішньополітичних проблем, але після перемоги обов’язково підвищаться очікування та запит на СПРАВЕДЛИВІСТЬ, за яку вже заплачено високу ціну. Подає надію публічна активність влади та правоохоронних органів щодо викорінення явищ, що гостро дратують, які давно вилізли на поверхню: робота судів, церковні справи, колаборантство, злочинність держслужбовців тощо. Але це лише квіточки. Найбільша небезпека й пов’язані з нею ризики для держави, суспільства та кожного з нас – це КОРУПЦІЯ, пазурі якої багато років міцно тримають кожну сферу діяльності в Україні. Неважко здогадатися, що вона є також однією з причин війни, яку принесла росія в наші домівки. Це явище залишається тягарем і гальмом руху України до членства в ЄС – головної цілі на шляху до незалежності.

Сфера охорони праці також належить до корупційно ризикованих: видача дозволів, організація навчання, перевірки та розслідування нещасних випадків здійснюються, як стверджують «не на камеру» обізнані фахівці, з дотриманням неписаних правил та згідно з визначеними «тарифами». До редакції все частіше звертаються роботодавці та скаржаться на так звані схеми, які фактично закладені у НПАОП. Проте більшість активно протистояти цьому не наважуються – собі дорожче. Конкретні проблеми та приклади приборкання непокірних були висвітлені в журналі, і маємо власний гіркий досвід зворотної реакції. Але злочинна система побудована так, що «жертві» вигідніше  (!!!) іти на співпрацю на умовах спритних і впевнених у безкарності чиновників, ніж діяти відповідно до законів. Хто ж є на світі, щоб був без гріха, та ще в умовах України? Програє лише суспільство – ми всі разом.

Чергове реформування Держпраці – це вікно можливостей. Не можна вкотре обманути громадянське суспільство і європейські інституції, зрадити очікування людей. Зокрема, щодо впровадження європейських стандартів з БЗР, добору та розстановки керівників новостворених структур, фахівців. Якщо особи, які вже давно стали публічно токсичними у сфері державного нагляду, які дискредитують Службу і про чию злочинну «практику» добре відомо в урядових колах, знову виринуть на посадах, та ще й з розширенням ­географії впливу, можна вважати, що Україна програє на фронті боротьби з корупцією. І це сьогодні є зоною відповідальності конкретних посадовців уряду.

На жаль, у нинішніх владних кабінетах дедалі менше людей з державним мисленням, які по-справжньому дбають про інтереси суспільства. Часто це люди, які розглядають державну службу як власний бізнес, використовують державні посади для реалізації своїх приватних цілей або улесливого виконання волі вищих керівників за вертикаллю – як плату за те, що їм довірили посаду («перемогу в конкурсі»). А впродовж років налаштовані системи поборів та відмивання коштів залишалися непорушними – можна замінити окремі елементи, але конструкція не піддається зламу, вона непохитна дотепер і, на жаль, є частиною системи державного менеджменту.

Будь-яка спроба звернення щодо фактів корупції до вищих державних структур завжди завершується за двома сценаріями: або скарга «помирає» у столах високих чиновників, або ще гірше – потрапляє на розгляд до рук самих корупціонерів. На відміну від боротьби на полі бою, боротьба з корупцією в Україні, на жаль, неефективна та небезпечна для тих, хто ще здатний та хоче боротися. Але ж чим жертвуємо ми, на відміну від воїнів, які за Україну, за нас віддають сьогодні молоді життя?!

Чи готові ми із цим боротися далі? Так!!! Це наш з вами фронт. Почати із себе.

Це – місія журналу як засобу масової інформації. Тож об’єднаймося, щоб знищити ще одного ворога, який не боїться жити серед нас, а іноді й у нас самих.

СЛАВА УКРАЇНІ!