Охорона людини – передусім

Культура безпеки праці (безпеки та здоров’я на роботі, БЗР) – поняття досить «розкручене». Менше відомо про «клімат безпеки». Про ці два взаємопов’язаних поняття багато нового та цікавого розповіла під час Дев’ятої міжнародної науково-практичної конференції «Охорона праці – 2022: євроінтеграція та інновації» Джаннет Аршимова, викладач NEBOSH, член Institution of Occupational Safety and Health (IOSH) та Cambridge Behavioural Center.

Не зайве нагадати, що поняття культури безпеки вперше з’явилося з подачі Міжнародного агентства з атомної енергії в 1986 р. у процесі аналізу причин і наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Саме відсутність культури безпеки агентство визнало однією з основних причин катастрофи. Є десятки визначень культури безпеки. На конференції Британської промисловості в Лондоні, присвяченій розвитку культури безпеки, було сформульовано просте, але достатньо повне визначення цього поняття. Дослівно воно звучить: «те, як у нас тут все робиться» або «як ми дотримуємося правил безпеки та діємо». Як її можна виміряти? Щоб це зробити, слід розуміти, що культура безпеки складається з трьох основних частин і відображується в діях організації та персоналу.

• Перша – емоційна та психологічна: сприйняття культури безпеки співробітниками, їхні моральні цінності, світогляд, принципи, уявлення, переконання, віра, стосунки, відчуття. Для прикладу, робітник працює з механізмами без захисних щитків чи пристроїв, бо так, вважає він, зручніше. Він переконаний, якщо нічого не сталося, то й надалі не станеться. І спробуйте змінити його думку! Загалом визначити емоційний складник і вплинути на переконання людини – чи не найскладніше завдання. Воно вимагає чимало часу й зусиль. А ще вміння слухати та будувати взаємини з персоналом на основі довіри. Лише так можна дізнатися думку працівників з того чи іншого питання та змінити їхнє ставлення до власної безпеки.
• Друга – те, що організація і персонал робить або не робить для безпеки. Іншими словами – поведінка людей, як сукупність дій та вчинків у сфері безпеки. Стандарти, норми і правила, яких вони або дотримуються, або ігнорують. Поведінка, управління охороною праці та ризик-менеджмент в організації, корпоративні цінності, обізнаність і підготовка працівників з питань безпеки, ступінь їхньої залученості до системи управління, рівень прихильності керівників до БЗР та багато інших чинників.
• Третя – що роботодавець робить або не робить для БЗР в організації. І тут багато залежить від місії організації, її корпоративних цінностей. Від наявності у керівників лідерських якостей. Від того, які стандарти, політики і процедури з БЗР вони впровадили разом з колективом. Як функціонує система управління ризиками. Як здійснюється фінансування сфери безпеки і технічне забезпечення. Як облаштовані робочі місця. Якими є умови праці та побуту на підприємстві. Як налагоджено комунікації. Що вони роблять для розвитку корпоративних традицій і зміцнення командного духу.

Цю частину культури можна назвати системною. Наприклад, до організації можуть прийняти працівника, переконаного в тому, що безпека є важливою і необхідною. Проте, якщо він зіткнеться з байдужим ставленням до безпеки, з низькою культурою БЗР, він підкорятиметься встановленим нормам. Слід розуміти, що в кожній організації встановлено свої засади, норми та стандарти культури. Низька, висока чи посередня культура БЗР є в кожній організації. Якісь її елементи можуть бути більш або менш розвиненими. Новий працівник здебільшого пристосовується до моделі поведінки, яка склалася в колективі. Важливо, яким буде оточення колег, з якими він спілкуватиметься, їхнє особисте ставлення до безпеки. Вплив соціуму на людину відіграє величезну роль у формуванні її культури безпеки.

Як це працює? «Якось у Шотландії в невеликому містечку, – пригадала Джаннет, – ми їхали з колегою автомобілем. Виїхали на перехрестя з круговим рухом. Рух уповільнився, і водії помітили автомобіліста, який розмовляв телефоном. Усі почали йому сигналити, кричати, і той одразу кинув трубку.

«У Польщі, – зауважила Джаннет, – порушник сказав би: «Моя машина, що хочу, те й роблю».

На цю репліку колега відповів, що в їхньому містечку через розмову водія за кермом загинула в ДТП дівчинка, і відтоді жоден з місцевих водіїв не відволі­кається в машині на телефонні розмови.

«Але ж водій, – продовжила Джаннет, – може сказати: «Це моє рішення, у мене інші погляди».

Відповідь була: «Свої погляди він може залишити вдома. Тому що його поведінка впливає на життя моє і моєї родини».

Отже, суспільство із власної волі встановлює певні правила, яких зобов’язує всіх дотримуватися. Те ж саме відбувається в організації.

Культура  безпеки  проглядається вже на порозі організації

Працівники будь-якої організації беруть участь у певних процесах, подіях, робочих ситуаціях. Усе це в комплексі формує робоче середовище, його атмо­сферу. Клімат безпеки праці є одним зі складників робочого середовища та одним з індикаторів «безпекової погоди» в організації.

Власне, він належить до тієї частини культури, яку ми називаємо психоемоційною сферою та яка є дуже непростою для досліджень. Тому неможливо виміряти рівень культури безпеки лише за показником її клімату. Хоча часто-густо уявлення про клімат і культуру безпеки праці складається ще до того, як людина потрапить на підприємство.

«Уявіть собі, – навела приклад із життя Джаннет, – що ви приходите в ту чи іншу організацію. У вестибюлі вас зустрічає охоронник словами: «Доброго дня! Ви до кого?». Ви називаєте прізвище і у відповідь чуєте: «Ви знаєте, скільки у нас працівників з таким прізвищем. Розберіться спочатку, хто вам потрібен, а потім приходьте!». Як у театрі все починається з гардероба, так і на підприємстві все починається з контрольно-пропускного пункту.

Щойно переступивши поріг організації, ви звертаєте увагу на те, як організовано роботу та облаштовано робочі місця, на інформаційні стенди з питань безпеки, на процеси і процедури діяльності, на поведінку працівників, їхній психологічний стан, дотримання етичних норм, здійснення комунікацій, ставлення до виконання вимог з безпеки праці. Усе це є показниками культури, зокрема й охорони праці. Отже, щоб зрозуміти, яким є її стан на підприємстві, потрібно виміряти цілий спектр показників. Зокрема такі дані, як рівень продуктивності праці, технічної оснащеності й технологій, залученості працівників до сфери безпеки праці, їхньої мотивації, фінансові показники підприємства, стимули до роботи, рівень оплати праці тощо. Тобто оцінити всі три складники культури БЗР.

Потрібно також зважати на те, що культура безпеки праці взаємопов’язана з іншими культурами, які мають безпосередній вплив на неї та клімат безпеки. Для ліпшого розуміння цілісності та взаємозв’язку культур можна уявити цибулину, що складається з лусок. У її серцевині – культура безпеки. Наступний шар – організаційна культура. Наступний – культура країни, народу (інакше кажучи, національна культура). Далі – загальна культура у глобальному сенсі.

Взаємодіяти між собою культури можуть по-­різному, що позначається на стані культури безпеки праці. «Наприклад, – розповіла Джаннет, – керівник компанії щодня підіймається ліфтом у свій кабінет на п’ятому поверсі офісу. На другому поверсі розташовано відділ охорони праці. Його співробітники бачили шефа по телебаченню та інтернету, проте жодного разу не зустрічалися з ним у відділі». Приклад безпосередньо стосується організаційної культури. Тобто того, яких цінностей та якої моделі поведінки дотримуються в компанії, як налаштовані процеси, наскільки розвинено лідерство.

Рівень організаційної культури яскраво проявляється під час кризових періодів. Скажімо, з початком повномасштабної війни, яку рф розв’язала проти України, одні організації скоротили відділ охорони праці, інші поповнили його новими співробітниками, оскільки розуміють, що кількість загроз ризиків і завдань зросла.

Статтю повністю читайте в Кабінеті охорони праці та в журналі№ 2/2023.