Огляд журналу «Охорона праці» № 9/2025

Розділ 1. Криза управління: система під пильним наглядом

У журналі «Охорона праці» висвітлено глибоку та системну кризу в державному регулюванні безпеки та здоров'я на роботі (БЗР) в Україні. З публікацій видно, що ключовими перешкодами на шляху до поліпшення умов праці є не брак законодавства, а інституційна неспроможність, корупційні практики та фундаментальні збої в системі державного нагляду. Матеріали журналу, від журналістських розслідувань до аналізу судових рішень, показують картину державного апарату, який часто не сприяє безпеці, а активно їй перешкоджає.

1.1. «Корупційна матриця»: як контроль перетворюється на бізнес 

Провідна стаття випуску,  «Корупційна матриця: як контроль перетворюється на бізнес», детально описує систему, у якій Державна служба України з питань праці (Держпраці), за твердженнями, використовує свої повноваження для отримання фінансової вигоди. У матеріалі наведено конкретні приклади, зокрема справи підприємців Олексія Хомяка та Григорія Моргуна. Обидва зіткнулися з невмотивованими відмовами у продовженні дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, попри відсутність задокументованих порушень. Відмова надати конкретні причини є ключовою тактикою, що створює правову невизначеність і спонукає бізнес шукати «альтернативні» шляхи розв’язання проблеми.

У статті стверджується, що Держпраці обходить воєнний мораторій на перевірки, використовуючи «інформаційно-роз'яснювальні заходи» та розсилку «чек-листів» для виявлення ймовірних порушень. Кінцевою метою цього процесу є направлення підприємств до «своїх» (афілійованих) експертних організацій для проходження навчання, сертифікації та отримання інших обов'язкових послуг. Експерт Владислав Балацун, на якого посилається видання, заявляє, що з приблизно 35 експертних організацій, яким фактично дозволено працювати, до 70% контролюються корумпованими чиновниками або є афілійованими з ними.

Це вказує на наявність не просто окремих випадків хабарництва, а цілеспрямованої системної монополізації ринку експертних послуг. Описані дії – створення списків «схвалених» фірм, використання розпливчастих юридичних приводів для відмови у видачі дозволів та масштаби ймовірного контролю над ринком – свідчать про централізовано керовану систему захоплення ринку. Це не збій у системі; це, можливо, і є її основна функція. Такий стан справ перетворює проблему з питання індивідуальної етики на проблему інституційного дизайну та політичної волі. З цього випливає, що прості антикорупційні заходи будуть неефективними; вся нормативна база, що регулює діяльність експертних організацій, потребує демонтажу та перебудови на принципах прозорості та відкритої конкуренції.

1.2. Судовий вердикт – Верховний Суд підтверджує системні збої

У статті Сергія Соколова «Як хочу, так і кручу»  автор аналізує постанову Верховного Суду у справі № 461/7077/21. Суд визнав акт спеціального розслідування Держпраці щодо смертельного нещасного випадку «неповним, недостовірним та протиправним» і зобов'язав провести повторне розслідування іншим складом комісії. Висновки суду підтверджують дані журналістського розслідування. Комісія Держпраці допустила численні порушення: не дослідила в належний спосіб відсутність навчання працівника, не встановила відповідальну службу охорони праці на підприємстві, неналежно задокументувала місце події та, що найважливіше, поклала основну провину на «особисту необережність» загиблого, применшуючи системні недоліки з боку роботодавця.

Висновок комісії про «особисту необережність» є поширеною тактикою у неякісних розслідуваннях, що дає змогу перекласти відповідальність із системних збоїв (відсутність навчання, нагляду, безпечного обладнання) на потерпілого. Відхилення цього висновку Верховним Судом має величезне значення. Це говорить про судове розуміння того, що справжня безпека є відповідальністю керівників вищої ланки, а не лише окремого працівника. У ширшому сенсі це означає, що протягом багатьох років незліченна кількість подібних справ могла бути закрита неналежно, позбавляючи родини справедливості та компенсацій і дозволяючи недбалим роботодавцям уникати відповідальності. Рішення суду створює потужний юридичний прецедент для боротьби з цією культурою перекладання провини.

1.3. Ілюзія реформи – поверхневі зміни у зламаній системі

У статті Анатолія Севрука «Реформа БЗР: нові правила для бізнесу, старі тіні в нагляді»  критикується новий законопроєкт про безпеку та здоров'я на роботі. Автор вказує на критичну «асиметрію відповідальності»: закон покладає значні зобов'язання на бізнес, але не визначає жодної відповідальності для держави чи її інспекторів. Крім того, законопроєкт пропонує запровадити посаду «універсального інспектора», не окреслюючи нових компетенцій, потрібних для роботи в ризикоорієнтованій системі, як-от оцінювання ризиків та аудит систем управління. Автор побоюється, що це залишить інспекторів у «старій ролі» перевіряльників паперів, нездатних ефективно контролювати сучасну систему БЗР, і називає таку реформу «перестановкою ліжок» у закладі, що занепадає.

Відсутність відповідальності держави у великому реформаторському законопроєкті навряд чи є випадковістю. Це можна інтерпретувати як свідоме зусилля бюрократії зберегти свою владу та імунітет від наслідків. Ця законодавча прогалина гарантує, що навіть за «нової» системи фундаментальний дисбаланс сил залишається, а державний апарат захищений від відповідальності за свої провали. Це безпосередньо пов'язує законодавчий процес зі збереженням корупційного статус-кво, що означає, що справжня реформа має містити надійні, юридично закріплені механізми відповідальності як для держави, так і для окремих інспекторів.

Розділ 2. Реалії на місцях – наслідки дисфункціональної системи

Криза управління на вищому рівні трансформується в реальні загрози та адміністративний абсурд на робочих місцях та в громадському просторі. Системні збої призводять до небезпечного розриву між політикою, регулюванням та повсякденним досвідом працівників і громадян.

2.1. Прірва між оцінюванням ризиків та медичним наглядом

Стаття Ірини Вербовської «Про атестацію, медогляди та формальну турботу»  викриває критичний розрив між процесом атестації робочих місць та вимогами до медоглядів. Авторка наводить яскравий приклад: «тривале перебування у позі «стоячи» офіційно класифікується як шкідливий фактор (3 клас, ступінь 3.2) згідно з Гігієнічною класифікацією праці і є відомою причиною варикозного розширення вен – визнаного професійного захворювання. Однак цього фактора немає у переліку підстав для проведення обов'язкових медоглядів у відповідному наказі МОЗ.

Це не просто бюрократична помилка, а системний збій, спричинений браком координації між різними державними органами (Держпраці, що контролює атестацію робочих місць, та Міністерством охорони здоров'я, що регулює медогляди). Кожне відомство діє у власному регуляторному «силосі», створюючи систему, яка є логічно неузгодженою та функціонально марною для профілактики. Ризик для працівника офіційно ідентифікує одна частина держави, але повністю ігнорує інша. Отже, підхід держави до гігієни праці є фрагментованим і реактивним, а не інтегрованим і превентивним. Цей «ефект силосу» гарантує, що профілактика залишається на папері, тоді як ризики впливають на здоров’я працівників.

2.2. Нормалізація відхилень: випадок із побутовими газовими балонами

У статті Сергія Джігімона «Спущено на гальмах»  висвітлено поширену та небезпечну практику заправляння побутових балонів зі зрідженим газом на автомобільних газозаправних станціях (АГЗС), що прямо заборонено кількома нормативними актами. Ця практика є небезпечною, оскільки побутові балони не мають автоматичного захисту від переповнення (обмеження 85%), на відміну від автомобільних, а персонал АГЗС не має обладнання та навичок для належного наповнення за вагою та перевірки безпеки. У статті зазначається, що ця незаконна практика стала стандартом де-факто через занепад офіційної, безпечної системи обміну балонів.

Ситуація з газовими балонами є відображенням більшої тенденції: відмови держави від надання основних послуг з безпеки та забезпечення дотримання правил. Коли офіційна, безпечна система руйнується, для заповнення вакууму виникає небезпечний, нерегульований «сірий ринок». Держава, не в змозі забезпечити дотримання заборони або запропонувати життєздатну альтернативу, фактично перекладає весь тягар ризику на окремих громадян та непідготовлених працівників АЗС. Це не просто провал правозастосування; це провал виконання державою свого основного обов'язку щодо забезпечення громадської безпеки, що призводить до того, що соціологи називають «нормалізацією відхилень», коли небезпечна практика стає прийнятною рутиною.

2.3. Вразливість непомічених – збої в системі безпеки на малих підприємствах

Юлій Судак у статті «Випадок у басейні»  наводить приклад із практики про нещасний випадок, що стався наприкінці 1990-х років на малому підприємстві та призвів до стійкої інвалідності молодого чоловіка. Директор підприємства був абсолютно не обізнаний із законодавством про охорону праці, процедур безпеки не було, а роботодавець так і не повідомив про нещасний випадок і не провів розслідування. Автор прямо зазначає, що за 20 років ситуація не змінилася, і малі підприємства працюють у вакуумі нагляду. Вони занадто малі, щоб привернути увагу регуляторів (якщо не станеться трагедії), і часто не мають ресурсів або знань для самостійного впровадження систем безпеки.

Порівняння «випадку в басейні» та проблем ФОПів, як-от Хомяк, із передовими цифровими системами в «Укрпошті» виявляє разюче розділений ландшафт охорони праці в Україні. Формується дворівнева система:

• рівень 1 – великі, часто міжнародні або прогресивні національні компанії (наприклад, «Укрпошта»), які мають ресурси та мотивацію для створення власних сучасних, ефективних систем БЗР, часто всупереч державному регулятору;
• рівень 2 – малі та середні підприємства (МСП) та індивідуальні підприємці, які залишаються вразливими. Їм бракує знань для забезпечення безпеки, і вони є основною мішенню для корупційних та хижацьких практик держави.

Цей аналіз показує, що провал держави має непропорційний вплив, створюючи суспільство, поділене на тих, хто «має» і «не має» доступу до безпеки праці.

Розділ 3. Формування нової парадигми: проєкт сучасної системи БЗР

Цей розділ переходить від критики до конструктивних пропозицій, описуючи бачення журналу щодо сучасної, ефективної системи БЗР. Аналізуються проактивні, перспективні моделі, що просуваються у виданні та базуються на цифрових інноваціях, якісній освіті та глибокому розумінні людського фактора.

3.1. Цифрова трансформація як каталізатор змін – модель «Укрпошти»

Стаття К. Костеріна «Цифрова трансформація безпеки: зміни, які працюють»  є детальним кейсом цифровізації БЗР в «Укрпошті». Ключові ініціативи охоплюють мобільну аудиторську платформу SafetyCulture (iAuditor), поведінкові аудити з використанням Google Forms та відеоінструктажі з безпеки, створені за допомогою ШІ. Підхід «Укрпошти» є прямою противагою державному паперовому формалізму. SafetyCulture дає змогу проводити аудити в реальному часі на основі даних, замінюючи неефективну паперову тяганину. Поведінкові аудити зміщують фокус з простого дотримання правил на розуміння та формування дій працівників. Навчання за допомогою ШІ забезпечує послідовність та доступність, що особливо важливо для численного, розподіленого по всій країні персоналу.

Дії «Укрпошти» – це не просто впровадження нових технологій; вони являють собою фундаментальний зсув в управлінні. Зіткнувшись з ненадійним та неефективним зовнішнім регулятором (Держпраці), компанія побудувала надійну внутрішню систему регулювання та контролю. Ця система є проактивною, керованою та орієнтованою на профілактику. Це означає, що для великих, відповідальних роботодавців в Україні шлях до безпеки лежить не через дотримання вимог дисфункціональної державної системи, а через створення досконалішої, самодостатньої внутрішньої системи.

3.2. Освіта як основа культури безпеки – роль НУБіП

Інтерв'ю з Вячеславом Братішком, деканом Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіП), позиціонує університет як ключового гравця у побудові сучасної екосистеми БЗР. НУБіП заповнює критичні прогалини, що залишила держава. Університет пропонує практичні, затребувані сертифікатні програми, як-от «Навчання з домедичної допомоги», та інтегрується в національну платформу «мікрокваліфікацій» для швидкого, цільового здобуття навичкок. Університет активно співпрацює з бізнесом та міжнародними партнерами, узгоджуючи свої навчальні програми з реальними потребами та світовими стандартами (альянси ЄС, ISO 45001), фактично обходячи застарілу національну систему.

Ініціативи НУБіП у поєднанні з професійними заходами (наприклад, OSHAgro), та ресурсами, що пропонує журнал, вказують на формування паралельної екосистеми БЗР. Ця екосистема функціонує незалежно від офіційних державних структур. Її валютою є не державні дозволи, а міжнародно визнані стандарти (ISO), практичні компетенції (домедична допомога) та знання, що поширюються через мережу прогресивного бізнесу, академічних кіл та професійних асоціацій. Саме в цій «тіньовій» системі відбуваються реальні інновації та розбудова потенціалу у сфері БЗР в Україні.

3.3. Людський фактор та інтеграція емоційного інтелекту в керування ризиками

У статті О. Фандєєва «Контролюємо емоції – керуємо ризиками» обґрунтовано важливість емоційного інтелекту (ЕІ) як ключової компетенції для фахівців з безпеки. У ній дається визначення ЕІ та пропонуються практичні техніки для керування власними емоціями та емоціями інших. Ця стаття є значним кроком у розвитку дискурсу про безпеку, виходячи за межі суто технічного та процедурного дотримання вимог. Адже ризик нерозривно пов'язаний з людською поведінкою, якою, своєю чергою, керують емоції. Фахівець з безпеки з високим рівнем ЕІ може краще впливати на культуру, проводити ефективніше навчання, деескалувати конфлікти та розпізнавати ознаки стресу або неуважності у працівників, які можуть призвести до нещасних випадків.

Якщо цифрові платформи, як-от SafetyCulture, є «апаратним забезпеченням» сучасної системи БЗР, то емоційний інтелект – це «програмне забезпечення», яке забезпечує її ефективну роботу. Система, заснована на оцінюванні ризиків та поведінкових аудитах, є марною, якщо люди, які її впроваджують, не можуть ефективно спілкуватися, будувати довіру та розуміти психологічні рушії небезпечної поведінки. Висвітлення цієї теми в журналі говорить про глибоке розуміння того, що успішна парадигма безпеки вимагає цілісного підходу, який інтегрує технології, процеси та знання людської психології.

Розділ 4. Журнал як професійна екосистема та агент змін

Цей розділ є метааналізом самого журналу, який позиціонується не як пасивний спостерігач, а як активний архітектор нової парадигми БЗР, яку він просуває. Аналізується, як редакційна політика, діяльність зі створення спільноти та комерційні пропозиції видання спільно функціонують для побудови та підтримки альтернативної професійної екосистеми.

4.1. Активістська редакційна позиція

Передмова головного редактора Дмитра Матвійчука  – це не нейтральний вступ, а заклик до дії. Він прямо називає поточну систему «старою і, на жаль, дискредитованою» та надає прямі рекомендації уряду, роботодавцям та суспільству. Це задає тон усьому випуску. Журнал бере на себе роль адвоката, використовуючи свою платформу для викриття недоліків та агітації за конкретні реформи, що позиціонує видання як лідера та голос професійної спільноти.

4.2. Формування професійної спільноти

Журнал активно просуває та є співорганізатором ключових професійних заходів, таких як «ФОРУМ СТІЙКОСТІ: Безпека праці в Україні – 2025» та конференція OSHAgro. Він також висвітлює міжнародні події, як-от конференція Vision Zero в Уганді, щоб донести до читачів глобальні перспективи. Ці заходи є вирішальними для побудови професійної мережі, що лежить в основі альтернативної екосистеми. Вони створюють простір, де практики, науковці та бізнес-лідери можуть обмінюватися знаннями, обговорювати найкращі практики та формувати консенсус, потрібний для змін, поза межами офіційного державного діалогу, який, за словами головного редактора, «не реалізував свої можливості».

4.3. Надання інструментів для трансформації

Рекламні оголошення в журналі просувають інтегрований набір продуктів та послуг, що безпосередньо підтримують нову парадигму БЗР: онлайн-портал «КАБІНЕТ ОХОРОНИ ПРАЦІ», онлайн-курс «МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ'Я НА РОБОТІ»  та «Health and Safety English Speaking Club». Ці пропозиції є практичними інструментами, що допомагають фахівцям упроваджувати ідеї, обговорювані в статтях. Онлайн-кабінет надає нормативну базу та шаблони, курс з ментального здоров'я безпосередньо стосується людського фактора та ЕІ, а англійський клуб сприяє інтеграції з міжнародними стандартами.

Отже, журнал створив вертикально інтегровану, самодостатню екосистему. Статті виявляють проблеми (корупція, застарілі закони). Редакційні матеріали та конференції формують консенсус спільноти щодо нового підходу (цифрового, людиноцентричного, міжнародно орієнтованого). А комерційні послуги надають конкретні інструменти та навчання, потрібні для реалізації цього підходу. Це створює потужний зворотний зв'язок, завдяки якому журнал не лише повідомляє про майбутнє БЗР, але й активно продає засоби для його побудови, тим самим прискорюючи перехід від неефективної державної системи.

Розділ 5. Висновки та рекомендації

Аналіз журналу «Охорона праці» висвітлює подвійну реальність у сфері безпеки праці в Україні. З одного боку, це гостра критика неефективної, корумпованої та некомпетентної державної регуляторної системи. З іншого – чітке та інноваційне бачення майбутнього, побудованого на принципах цифровізації, якісної освіти та людиноцентричності. На основі виявлених проблем та запропонованих рішень сформульовано ці стратегічні рекомендації.

Вади системи БЗР та контрмоделі

Системна проблема	Підтвердження з журналу	Запропоноване рішення / перспективна модель
Хижацьке та корумповане регулювання	«Корупційна матриця: як контроль перетворюється на бізнес», «Як хочу, так і кручу»	Прозоре та підзвітне управління. Упровадити юридично обов'язкову відповідальність для інспекторів; демонтувати монополію на експертні послуги; створити відкриті, конкурентні ринки
Поверхове та неузгоджене законодавство	«Реформа БЗР: нові правила для бізнесу, старі тіні в нагляді», ««Про атестацію, медогляди та формальну турботу»	Системна, інтегрована політика. Гармонізувати нормативні акти між міністерствами (МОЗ, Мінекономіки); засновувати реформи на компетенціях та підзвітності, а не лише на структурі; узгодити з директивами ЄС та стандартами ISO
Відсторонення та байдужість з боку держави	«Спущено на гальмах», «Випадок у басейні»	Проактивна державна участь. Розробити цільові програми підтримки та навчання для МСП; відновити та забезпечити функціонування систем громадської безпеки (наприклад, обмін газових балонів); перейти від каральної до превентивної моделі нагляду
Застаріла, формалістична парадигма БЗР	«Про нові Правила за старим зразком», «План заходів з досягнення цілей»	Сучасна, керована даними БЗР. Широке впровадження цифрових систем аудиту та управління (модель «Укрпошти»); фокус на ризикоорієнтованому управлінні (ISO 45001) та поведінковій безпеці
Прогалини в компетенціях та знаннях	«Робимо Україну безпечнішою», «Контролюємо емоції – керуємо ризиками»	Інвестиції в людський капітал: Розвивати сучасні університетські програми; просувати практичні мікрокваліфікації; інтегрувати людський фактор та ЕІ як ключові компетенції для фахівців з БЗР