Оцінка впливу на довкілля: основні засади

Пропонуємо наступну, третю статтю анонсованого циклу публікацій про екологію для загального розширення знань інженерів з охорони праці. Це закон, без виконання вимог якого наразі неможливо розпочати певні види планованої господарської діяльності.

Упевнені, що багато хто з вас уже чув про необхідність отримання позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля (далі – ОВД). Адже розпочати без нього нову господарську діяльність, яка може мати значний вплив на довкілля, просто неможливо. Процедура ОВД та отримання за її результатами відповідного позитивного висновку регулюються ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля» (далі – Закон), що набрав чинності 18.06.2017, уведений в дію 18.12.2017 і складається із 17 статей. Цей Закон установлює правові та організаційні засади ОВД, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки й охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Ст. 1 містить визначення термінів, основними з яких є:
вплив на довкілля (далі – вплив) – будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров’я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об’єктів, історичних пам’яток та інших матеріальних об’єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об’єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів;

планована діяльність (далі – ПД) – планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об’єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об’єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв¹, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Ст. 2 визначає зміст і суб’єктів ОВД. Отже, ОВД – це процедура, що передбачає:

• підготовку суб’єктом господарювання звіту з ОВД відповідно до вимог цього Закону;
• проведення громадського обговорення за регламентованою цим Законом процедурою;
• аналіз уповноваженим органом необхідної інформації, наданої у звіті з ОВД, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб’єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації;
• надання уповноваженим органом мотивованого висновку з ОВД, що враховує результати необхідного аналізу;
• врахування висновку з ОВД у рішенні про провадження ПД;
• під час здійснення ОВД проведення консультацій щодо звіту з ОВД з відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у письмовій та/або електронній формі протягом строку громадського обговорення. У разі ненадання зауважень та пропозицій протягом визначеного для консультацій строку вважається, що зауваження та пропозиції відсутні (так званий принцип мовчазної згоди).

Інформація, надана в рамках консультацій, вноситься до Єдиного реєстру з ОВД та оприлюднюється його засобами. Слід зазначити, що ОВД здійснюється з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити ПД, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об’єктів, ПД та об’єктів, щодо яких отримано рішення про провадження ПД або розглядається питання про прийняття таких рішень.

Ст. 3 окреслює сферу застосування ОВД, тобто визначає, що здійснення ОВД є обов’язковим у процесі прийняття рішень про провадження ПД та для об’єктів, які можуть мати значний вплив. Така ПД та об’єкти розділені на дві категорії:

• перша (частина друга цієї статті) – ПД підлягає обов’язковому розгляду щодо наявності підстав для здійснення оцінки транскордонного впливу згідно з міжнародними зобов’язаннями України як така, що є масштабною;
• друга (частина третя цієї статті) – ПД, що матиме менший вплив порівняно з першою категорією.

Наприклад, об’єкти оброблення відходів, що не є небезпечними, потужністю 100 тонн на добу або більше належать до першої категорії, а потужністю менше ніж 100 тонн на добу – до другої.

Водночас будь-яка ПД, визначена цією статтею, підлягає оцінці транскордонного впливу згідно з вимогами цього Закону, якщо може мати значний негативний транскордонний вплив.

Не підлягає ОВД:

• ПД, прямо не передбачена частинами другою і третьою цієї статті;
• ПД, що спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, відновлювальні роботи з ліквідації наслідків збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, зміна цільового призначення особливо цінних земель та інша діяльність, пов’язана з розміщенням Національного військового меморіального кладовища.

Забороняється розпочинати провадження ПД, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без ОВД та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Ст. 4 встановлює вимогу щодо забезпечення своєчасного, адекватного та ефективного інформування громадськості шляхом розміщення на веб-сайті Єдиного реєстру з ОВД, а також шляхом оприлюднення на офіційних веб-сайтах районних державних адміністрацій, на офіційних веб-сайтах і дошках оголошень органів місцевого самоврядування територіальних громад, що можуть зазнати впливу ПД:

• повідомлення про ПД, яка підлягає ОВД;
• оголошення про початок громадського обговорення звіту з ОВД;
• інформації про висновок з ОВД та рішення про провадження ПД.

Інформація, внесена до Єдиного реєстру з ОВД, є відкритою, вільний доступ до неї забезпечується через мережу Інтернет. Порядок ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля² визначається Кабінетом Міністрів України.

Yana Samolova, Olesya Tsybulska
Environmental impact assessment: basic principles
We are sure that many of you have already heard about the need to obtain a positive conclusion from an environmental impact assessment. After all, it is simply impossible to start new economic activities that may have a significant impact on the environment without it. This procedure and obtaining a corresponding positive conclusion based on its results are regulated by the Law of Ukraine “On Environmental Impact Assessment.” This Law establishes the legal and organizational basis for environmental impact assessment aimed at preventing damage to the environment, ensuring environmental safety and protection, rational use and reproduction of natural resources in the process of making decisions on economic activities that may have a significant impact on the environment, taking into account state, public, and private interests.

Статтю повністю читайте в журналі "Охорона праці" № 12/2025 або КАБІНЕТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ