Нові підходи до класифікації відходів і планування управління ними на рівні підприємства

Це друга стаття екологічного циклу на тему управління відходами, розпочатого в № 10/2025 р. Загалом висвітленню цієї теми буде присвячено ще п’ять публікацій у журналі.

Сьогодні розглянемо нові підходи до класифікації відходів та планування управління ними на рівні підприємства.

Розпочнімо з того, що після використання не всі речовини, матеріали чи предмети стають відходами: одні можна використовувати повторно, інші, втративши свої споживчі властивості, не підлягають подальшому використанню без здійснення операцій з оброблення, а є й такі, назва яких вже на момент утворення визначає їхній статус як відходів.

Розберемо на прикладах:

1-ша ситуація– паковання (піддон) не стає одразу після використання відходом, оскільки є багаторазовою тарою і за умови незабруднення небезпечними речовинами повертається у технологічний процес. Може бути й таке, що паковання (пластикова тара), використане один раз, і надалі застосовують на підприємстві, але не за первинним призначенням. Це так зване «друге життя» без будь-якого оброблення. Однак така можливість безпосередньо залежить від безпечності їх вмісту: одна річ – тара з-під води, зовсім інша – тара з-під хімічних речовин.

2-га ситуація– відпрацьовані батарейки, акумулятори, які стають відходом щойно втратять свої споживчі властивості. Їх можна і доцільно використовувати як сировину для виробництва нових батарейок/акумуляторів (особливо відпрацьовані свинцеві батареї), але це можливо тільки після їх відновлення, тобто здійснення операцій з оброблення відходів.

3-тя ситуація– металева стружка, що утворюється в процесі слюсарної обробки деталі, від самого початку класифікується як відхід, оскільки її утворення передбачене технологічним процесом виробництва, розраховане та зафіксоване в технологічному регламенті чи технологічній картці.

Отже, офіційно відходи з’являються на підприємстві з моменту фактичної фіксації їхнього статусу в документах підприємства (передусім у первинних документах бухгалтерського обліку – актах оприбуткування). Зберігати їх на підприємстві можна не більше року з моменту утворення та до передачі на оброблення чи до проведення операції з оброблення.

Пам’ятаємо, що відповідно до ст. 7 ЗУ «Про управління відходами» (далі – Закон) усі відходи поділяються на два класи (замість чотирьох, як було раніше):

1. небезпечні відходи;
2. відходи, що не є небезпечними.

А їх класифікація здійснюється відповідно до Національного переліку відходів¹ (далі – НПВ) і Порядку класифікації відходів² (далі – Порядок) з урахуванням Переліку властивостей, що роблять відходи небезпечними (у додатку 3 до Закону таких небезпечних властивостей п’ятнадцять).

Для роботи з Порядком, який визначає процедуру проведення класифікації відходів за видами та властивостями, потрібно засвоїти такі основні терміни:

• код відходів – позначення виду відходів, передбаченого НПВ, що складається із шестизначного номера, до якого в разі позначення небезпечних відходів додається символ «*». Перші дві цифри коду визначають групу, до якої віднесено цей вид відходів, другі дві цифри коду – приналежність до підгрупи, до якої віднесено цей вид відходів, а останні дві цифри коду – вид відходів у межах підгрупи;
• дзеркальні коди – пов’язані коди відходів одного виду, де один код визначає небезпечні відходи та позначається символом «*», а інший (без символу «*») визначає відходи як такі, що не є небезпечними, залежно від складу відходів. Наприклад, 20 01 29* «Миючі засоби, які містять небезпечні речовини» та 20 01 30 «Миючі засоби інші, ніж зазначені за кодом 20 01 29»;
• характеристика небезпеки – визначене позначення для класу і категорії небезпеки, що описує характер небезпеки, яку становить небезпечна хімічна речовина чи суміш, у певних випадках – ступінь небезпеки та позначається позначкою «Н» із кодом виду небезпечного впливу відповідно до додатка 1 до Порядку.

Класифікація відходів проводиться відповідно до НПВ:

1. утворювачами відходів, крім утворювачів відходів домогосподарств;
2. суб’єктами господарювання у сфері управління відходами;
3. власником відходів, коли утворювач відходів невідомий.

НПВ складається із 20 груп відходів, з яких:

– групи 1–12 і 17–19 охоплюють відходи, що походять із різних галузей промисловості та/або процесів виробництва;

– групи 13–15 охоплюють відходи, що утворюються в результаті використання різних матеріалів і речовин;

– група 16 охоплює відходи, які не зазначені в інших групах НПВ, зокрема відходи, що утворилися через пошкодження (руйнування) будівель та споруд внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій або проведення робіт з ліквідації їх наслідків (підгрупа 16 12); – група 20 охоплює побутові відходи (відходи домогосподарств і подібні відходи комерційних організацій, промислових підприємств, установ тощо), включаючи окремо зібрані фракції.

Звертаємо вашу увагу, що НПВ розроблено за зразком європейських класифікаторів відходів, і він суттєво відрізняється від ДК 005-96 «Класифікатор відходів», який також складається з 20 розділів і досі є чинним.

Відходи класифікують шляхом віднесення їх до відповідної групи, підгрупи та виду відходів, тобто присвоєння шестизначного коду відходу, з урахуванням:

1. джерела походження відходів;
2. властивостей, у зв’язку з наявністю яких відходи є небезпечними;
3. наявності у відходах компонентів із вмістом небезпечних речовин, перевищення лімітів концентрації яких може призвести до визнання відходів небезпечними.

Яна Самолова, провідний інженер з охорони праці, інженер з охорони навколишнього середовища, інженер хімік-еколог

Олеся Цибульська, начальник відділу природоохоронної діяльності та стандартизації технічного управління КП «Київський метрополітен»

Yana Samolova, Olesya Tsybulskaya

New Approaches to Waste Classification and Waste Management Planning at the Enterprise Level

Let’s consider new approaches to waste classification and waste management planning at the enterprise level.

Let’s start with the fact that not all substances, materials, or objects become waste after use: some can be reused; others, having lost their consumer properties, cannot be reused without undergoing processing; and there are also those whose very name, at the moment of their creation, determines their status as waste.

Статтю повністю читайте в КАБІНЕТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ або журналі "Охорона праці"  № 10/2026.