Небезпечний вантаж на морі

Обсяги морських перевезень у світі постійно зростають. Зокрема, небезпечних вантажів, частка яких у загальному світовому вантажообігу в середньому становить 45%. Не є винятком у цьому й Україна. Однак нині в цій сфері є неузгодженість норм національних документів із загальновизнаними міжнародними.

Морський транспорт має низку специфічних особливостей, пов’язаних із перевезенням небезпечних вантажів. Більшу частину морських вантажів переміщають між різними портами в різних країнах відповідно до характеру морських перевезень, що потребує суворого дотримання вимог загального міжнародного стандарту.

Небезпечні вантажі, які транспортують у морських контейнерах, можуть зберігатися в них протягом декількох місяців і зазнавати впливу широкого діапазону температур. Контейнери для морських перевезень часом перевантажують через кілька портів по всьому світу й розміщують поблизу різноманітних небезпечних вантажів або важкого обладнання.

Кількість небезпечних вантажів, які зберігають на одному судні, може бути великою. Подекуди це призводить до інцидентів, пов’язаних із дією на членів екіпажу токсичних речовин, або ж до інших небезпечних подій. Екіпажі суден нерідко перебувають у морі тривалий час, що ускладнює можливість своєчасного надання їм медичної допомоги тощо.

УПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ: ПОТРІБЕН ЧАС

Морські судна повинні керуватися рекомендаціями Міжнародної морської організації (далі – IMO), яка є спеціалізованою установою ООН, що відповідає за охорону та безпеку судноплавства й запобігання забрудненню морського середовища та атмосфери. ІМО розробляє Міжнародний морський кодекс перевезення небезпечних вантажів (далі – IMDG/МК МПНВ). У МК МПНВ, який постійно оновлюється, визначені питання зберігання, оброблення, маркування небезпечних вантажів на судах та розміщення на них інформаційних табличок.

Сертифіковані особи або компанії згідно з цими вимогами повинні забезпечувати й відповідати за:

• герметизацію контейнерів;
• нанесення відповідних інформаційних табличок;
• підготовку іншої інформації (позначення небезпечних вантажів ідентифікаційним номером ООН, зазначення небезпечних вантажів у пакувальних листах, на­явність паспорта безпеки, декларації про небезпечний вантаж та іншої супровідної документації).

Класифікацію небезпечних вантажів, що транспортуються морем, за ступенем небезпеки (вибухові, отруйні тощо) здійснює також IMO. Згідно з нею враховують вимоги під час пакування, маркування, переміщення і зберігання окремої категорії вантажів. Деякі небезпечні вантажі мають більше ніж один клас небезпеки, їм надається так званий додатковий клас ­небезпеки – вторинний (і далі за порядком) набір небезпек, що визначають небезпечний вантаж. Наприклад, вибухова речовина також може бути токсичною або газ може бути корозійним і т. ін.

Але неузгодженість національного законодавства в цій галузі з нормами міжнародного, про що сказано вище, створює певні проблеми, зокрема, під час чинної в період війни зернової угоди, підписаної під егідою ООН. Так, досі не імплементовані в українське законодавство вимоги IMO щодо безпечного застосування пестицидів під час фумігації вантажів у трюмах (IMO MSC 1264-2008) і у вантажних одиницях (контейнерах) (IMO MSC 1264-2008) та інші вимоги IMDG, Міжнародного кодексу перевезення навалочних вантажів (IMSBC Code). Ці міжнародні кодекси досить швидко змінюються, зважаючи на високі темпи розвитку технологій, оновлення техніки тощо. Натомість процеси впровадження в українське законодавство європейських і світових стандартів потребують тривалого часу.

Статтю повністю читайте в журналі № 10/2023 та Кабінеті охорони праці.

Sergiy Kolesnyk

Dangerous cargo at sea

Safety requirements for transshipment, storage, and transportation of dangerous goods by sea.