Не відкладайте радість на завтра

Коли болить зуб, ви відразу йдете до стоматолога? Чи відкладаєте неминучу зустріч на завтра (мовляв, раптом біль сам зникне), а потім, згадавши за ніч в якості народного знеболювального всі відомі вам міцні слівця, із розпухлою щелепою біжите до лікаря?

Це вказує на те, що ви належите до тієї більшості людей, які радість свою відкладають на завтра. А чи не відвідувала вас простенька думка, що радість, як і осетрина, буває тільки першої свіжості і завтра вона виявиться вже отруйною?

Кажуть, що один із проповідників буддизму просвітлішав на могилі своєї матері, яка все життя чекала його з нескінченних мандрівок, коли він зрозумів, що найбільша омана людства – нескінченне очікування.

А вам доводилося чекати чогось дуже довго? І дочекатися? А потім запитувати себе: а чи варто було цього чекати, адже це мені вже не потрібно?

Усе, що потрібно, треба брати від життя зараз. Потім це може вже не знадобитися, не принесе того задоволення. Усе добре у свій час.

Скільки кожний з нас бачив людей, які обіцяли собі радість завтра, але завтра її може не бути, якщо немає сьогодні.

Радійте відразу, сьогодні, зараз, якщо є для того хоч найменший привід! У завтрашнього дня своя космічна програма. Завтра може й не настати. Хіба вам жодного разу таке не спадало на думку? Невже клята звичка заважає?

А пам’ятаєте народну мудрість: посієш звичку – пожнеш характер? Характер – це ядро вашої долі, навколо якого обертаються події вашого життя, заряджені позитивно або негативно. І тільки від вас залежить, якими будуть ці події: позитивними або негативними. Так пошліть до чорта хоч одну свою дурну звичку – відкладати радість на завтра.

Перестаньте боятися радіти сьогодні! Визначте свої джерела радості. Проведіть їхню інвентаризацію: що вас тішить, у чому ще можна знайти радість? Навчіться збільшувати час позитиву й скорочувати час негативних переживань.

Хіба ви не бачили людей, у яких є все, але немає щастя? І хіба ви не бачили людей, у яких майже нічого немає, а вони задоволені життям. То чи варто говорити собі: «Якби в мене було те-те-те-те й те-те, то я б радувався». Адже коли у вас, дай Боже, з’явиться «те-те-те-те й те-те», терміново знадобиться щось іще. І так нескінченно, і так до завтра, до післязавтра... Ви що ж розраховуєте жити вічно? І потрібна вам така мука? Звичайно ж, ні!

Але жити, радіючи сьогодні, – це значить ще бачити реальність у всій її вроді! Уміти розглянути велику простоту природності нашого складного світу – ось що значить жити сьогоденням. Але як це зробити? Та дуже просто!

Наприклад, прогуляйтеся парком. Подивіться, як промені сонця пронизують листя, на тінисті алеї, на небо, на воду тихого озера... Милуйтеся природою, насолоджуйтеся неповторною природністю фарб, чистотою неба й разючою доречністю кожної часточки в цій величезній палітрі.

Ми живемо, наче це триватиме вічно. Хоча нам доводилося бачити інвалідів і вмираючих людей, і багато хто говорив: які ж ми дурні, що раніше не отримували задоволення від життя, у всьому собі відмовляли, переносили все на потім, а це «потім» виявилося хворобою або вмиранням. То чи варто гаяти час і відкладати радість на завтра? Звичайно ж, ні!

За матеріалами вченого і педагога Володимира Калошина